Процес становлення та розвиток на рубежі минулих століть драматургії "другого порядку". Діалектика співзв’язку традицій (реалізму) і новаторства. Жанрово-стильова модифікація як важливого чинника філософського й естетичного відтворення ідеалів авторів.
При низкой оригинальности работы "Ідейно-художні шукання в українській драматургії кінця ХIХ – початку ХХ століття (проблематика, жанри, характери)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Актуальність дослідження визначається насамперед зверненням до творчості цілого ряду українських письменників, драматургічна спадщина яких донині позбавлена адекватної наукової оцінки у вітчизняному літературознавстві (Любов Яновська, Іван Тогобочний, Сильвестр Яричевський, Трохим Колісниченко, Адріан Кащенко, Григорій Бораковський, Архип Тесленко, Віталій Таль (Товстоніс), Антон Велисовський та інші). Попри приналежність пєс названих авторів до “середньої полиці” (Г.Сивокінь), маємо всі підстави твердити, що вони багато в чому слугували виробленню характеру української драматургії помежівя ХІХ - ХХ століть, визначали обрії росту й специфіку окремих жанрів, засобів характеротворення, зрештою, - віддзеркалювали загальну тональність тогочасного літературно-сценічного процесу. Таким чином, вважаємо актуальним і відстеження шляхів перехрещення, співдії неоднакових образотворчих систем у межах одного твору чи творчості конкретного письменника. Властиво, маємо справу з глибоким науковим осмисленням тогочасного драматургічного процесу в діахронному й синхронному зрізах, виявленням етапів і домінантних тенденцій його розвитку, із розкриттям ідейного змісту образів, конфліктів у драмі, характеристикою багатоаспектності життєвої проблематики й принципів її образного узагальнення, показом різновекторних звязків української драматургії з європейським мистецтвом тощо. Із огляду на порушену нами проблему корисним стало також звернення до дисертаційних праць Олени Бондарєвої “Художня реалізація міфопоетичної свідомості в українській драмі 80-х років ХХ століття”, Олени Гудзенко “Романтичні засади української драматургії 20-х років ХХ століття (І.На конкретному художньому матеріалі було продемонстровано, що жанр є відносно сталою, проте відкритою до перманентного оновлення в процесі поступальної еволюції мистецтва категорією. Попри різного роду заборони й обмеження з боку “загребущих сусідів” (Валуєвський циркуляр (1863), “Емський указ” (1876), закриття українських театрів (1884), заборона на видання дитячої книжки 1885 р. та ін.), на рубежі минулих століть активно розвивалися український театр та вітчизняна драматургія. Нове осмислення стосунків особистості й суспільства, мистецтва та дійсності позначилося на стильовій структурі українського реалізму порубіжжя століть, на характері основних драматичних конфліктів і виборі літературного героя. Мелодрама (співоча драма) як жанр виникає в другій половині XVIII віку (пєси Ж.М. Їхні твори були, як правило, або першими літературними спробами, або переспівами зразків відповідного жанру 20-50-х років ХІХ віку, або творами для читання.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
