Ідейно-естетичні пошуки у літературній критиці Львова 20-30-х рр (на матеріалах літературної періодики) - Автореферат

Дослідження львівської критики та літературної періодики 20-30-х років було започатковане наприкінці 40-х років у діаспорі під час підготовки до друку "Енциклопедії українознавства". І. Відомий поет, критик Б.Кравців застосував критерії світоглядного розмежування при характеристиці літературної критики 20-30-х років у Західній Україні, виділивши католицький, ліберальний, націоналістичний та радянофільський напрями. Початок більш систематичного вивчення можна віднести до кінця 80-90-х років, коли зявилися дисертаційні дослідження Филипчука В., Кульчицької І., Андруховича Ю., Квіта С., присвячені персоналіям критиків, журналістів, видавців та редакторів. У цей період тут видавалося найбільше літературних часописів, на сторінках яких детально аналізувалися твори українських та чужоземних письменників, зявлялися теоретичні статті з проблем розвиту літератури та літературної критики. Поразка революції 1917-1920 рр. створила атмосферу пошуку, яка впливала на інтелектуальне мислення і культурне життя українців Західної України, в тому числі й на літературну критику, яка часто розглядалася як важливий чинник впливу на культурну та національну свідомість.У цей час тут видавалося найбільше літературних часописів, на сторінках яких детально аналізувалися твори українських та чужоземних письменників, зявлялися теоретичні статті з проблем розвитку літератури та літературної критики. З огляду на важливий вплив політико-ідеологічних факторів на інтелектуальне, мистецьке життя, в тому числі на літературу, дослідники поділяють західноукраїнську літературно-критичну думку 20-30-х років на чотири напрями: націоналістичний, католицький, радянофільський та ліберальний, що групувалися навколо відповідних літературних часописів - "Літературно-Наукового Вістника", "Вістника", "Дажбога", "Дзвонів", "Назустрічі", "Культури", "Нових Шляхів", "Критики". В умовах Галичини за часів бездержавного існування, коли наука, культура, освіта української нації залишилися без підтримки Польської держави, коли через утиски з боку польських урядовців українські науковці були змушені вдатися до заснування Українського Таємного Університету, власне естетизму для розвитку української культури було недостатньо. Перш ніж говорити про перспективи розвитку мистецтва і літератури, українські культурні діячі повинні були відстояти та обґрунтувати право на "українськість". На сторінках "Дзвонів" постійно велася полеміка з моральних позицій із ліберальним, радянофільським напрямами стосовно значення і ролі для суспільства окремого літературного твору та літератури загалом.У Львові як найбільшому культурному центрі Західної України 20-30-х років на шпальтах літературних часописів як найактивніше розвинулися чотири основні ідейно-естетичні напрями літературно-критичної думки. Всі чотири ідейно-естетичні угруповання функціонували навколо літературних часописів, на сторінках яких проголошували свої ідеї: націоналісти - у "Літературно-Науковому Вістнику" (з 1933 р. Націоналістичне, католицьке та ліберальне угруповання виникли та розвивались, орієнтуючись на західноєвропейські зразки філософських і мистецько-культурних цінностей, у той же час радянофільські критики за джерело своїх поглядів мали утверджені у східній Україні марксистські підходи до літератури. Основними жанрами літературної критики, у яких втілювалися ідейно-естетичні пошуки, були: теоретична стаття, літературний портрет та рецензія, що найповніше представлені публікаціями на сторінках літературних часописів 20-30-х років. Естетичні пошуки теоретичного характеру літературної критики різних ідейно-естетичних угруповань відбувалися у рамках вільної полеміки у трьох тематичних напрямах: щодо функціонування літературного твору, перспектив розвитку літературного процесу та завдань літературної критики.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках підведені підсумки дисертаційного дослідження, узагальнено основні його результати.

1. У Львові як найбільшому культурному центрі Західної України 20-30-х років на шпальтах літературних часописів як найактивніше розвинулися чотири основні ідейно-естетичні напрями літературно-критичної думки. Націоналістичне, католицьке та радянофільське угруповання виникли на початку 20-х років, а ліберальний напрям викристалізував свої погляди у 30-х роках ХХ ст.

2. Всі чотири ідейно-естетичні угруповання функціонували навколо літературних часописів, на сторінках яких проголошували свої ідеї: націоналісти - у "Літературно-Науковому Вістнику" (з 1933 р. - "Вістник") та "Дажбозі", католики - у "Дзвонах", ліберали - у "Назустрічі", радянофіли - у "Культурі", "Нових Шляхах", "Критиці".

3. Націоналістичне, католицьке та ліберальне угруповання виникли та розвивались, орієнтуючись на західноєвропейські зразки філософських і мистецько-культурних цінностей, у той же час радянофільські критики за джерело своїх поглядів мали утверджені у східній Україні марксистські підходи до літератури. При відсутності ідеологічного тиску виникло середовище для конструктивної літературної дискусії між ідейно-естетичними угрупованнями.

4. Основними жанрами літературної критики, у яких втілювалися ідейно-естетичні пошуки, були: теоретична стаття, літературний портрет та рецензія, що найповніше представлені публікаціями на сторінках літературних часописів 20-30-х років.

5. Естетичні пошуки теоретичного характеру літературної критики різних ідейно-естетичних угруповань відбувалися у рамках вільної полеміки у трьох тематичних напрямах: щодо функціонування літературного твору, перспектив розвитку літературного процесу та завдань літературної критики.

6. У текстах публікацій 20-30-х років виразно простежується дуалізм наукового та мистецького підходів до реалізації літературно-критичного дискурсу: науковцеві властива логічність, аргументованість, зваженість у викладі (К. Чехович, К. Студинський, М. Гнатишак), у той же час критикові-письменнику притаманні експресивність, образність висловів, багатство літературних засобів (М. Рудницький, С. Гординський, І. Крушельницький).

7. Диференціація ідейно-естетичних напрямів зумовила виникнення особливих стилістичних рис літературно-критичних текстів з характерними для них динамізмом та полемічністю, швидкою реакцією на публікацію опонентів та діалогічністю.

1. Львів - центр видавничого та літературного руху Галичини у 20-30-х рр. ХХ ст. (історико-культурний огляд) // Память століть. - Київ, 1999. - №6. - С.75-80.

2. Літературно-критичний процес 20-30-х рр. ХХ ст. у Галичині на сторінках львівської періодики // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України. - Львів, 2000. - Вип.7/8. - С.146-159.

3. Михайло Рудницький як літературний критик та редактор львівського ліберального часопису "Назустріч" // Вісник Книжкової палати. - Київ, 1999. - №12. - С.48-49.

4. Літературний процес на сторінках львівського часопису "Дажбог" (1932-1935 рр.) // Українські проблеми. - 2000. - №1. - С.28-32.