Специфіка методів політичної науки. Поняття та сутність синергетики, особливості та використання політичної біфуркації. Характерні ознаки політичної мережі, застосування мережевого підходу в політології та його переваги. Значення гомеостазису в політиці.
При низкой оригинальности работы "Деякі теоретико-методологічні підходи і методи дослідження політичної системи", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Методи політичної науки - це мережа логічних, теоретичних та емпіричних засобів дослідження, категорій і понять, принципів і підходів, за допомогою яких одержують обєктивну картину політичної реальності з метою прогнозування, прийняття рішень та вироблення стратегії розвитку суспільства і держави [3, с. Для розуміння поведінки систем (у першу чергу цілеспрямованої) необхідно виявити процеси управління, що реалізуються даною системою - форми передачі інформації від одних підсистем до інших і способи впливу одних частин системи на інші, координацію нижчих рівнів системи з боку елементів її вищого рівня управління, вплив на останні усіх інших підсистем [4, с. Політична кібернетика це науковий напрям, в рамках якого політичні явища досліджуються за допомогою наукового апарату кібернетики: науки про управління, отримання, передачу та перетворення інформації в кібернетичних системах, в цьому сенсі її можна визначити як науку про управління в політиці чи в політичному управлінні. Гомеостазис в політиці - це рухливий рівноважний стан політичних систем, який зберігається шляхом протидії їх владних структур та інтегрованих в них субєктів політики будь-яким зовнішнім і внутрішнім чинникам, що порушують дану рівновагу і основні принципи функціонування системи. Політичний гомеостазис полягає у стійкій динамічній рівновазі, що проявляється у підтримці в допустимих межах істотно важливих для її (пр. системи) збереження параметрів.Гомеостатична взаємодія політичної системи з соціальним середовищем, обумовлює її адаптивність до оточуючого світу двоякого роду: з одного боку, певні внутрішні зміни, з іншого - активний вплив системного обєкта на середовище, її «пристосування» до своїх «потреб» шляхом вилучення і засвоєння необхідних ресурсів.Подібна адаптивність виступає основою механізму саморегуляції і самоорганізації політичної системи суспільства, що, в свою чергу, зумовлює наявність у розглянутого складноорганізованого обєкта таких функціональних властивостей, як інтегративність, латентність і досягання цілей [1, с.
Список литературы
1. Политическая энциклопедия. В 2 т. Т 1. / Нац. обществ.-науч. фонд; Рук. проекта Г.Ю. Семигин; Науч.-ред. совет: пред. совета Г.Ю. Семигин. - М.: Мысль, 2000. - 750 с.
2. Политическая энциклопедия. В 2 т. Т 2. / Нац. обществ.-науч. фонд; Рук. проекта Г.Ю. Семигин; Науч.-ред. совет: пред. совета Г.Ю. Семигин. - М.: Мысль, 2000. - 701 с.
4. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець [голова], Ю. Шаповал [заст. голови] та ін. - К.: Парламентське видавництво, 2012. - 808 с.
5. Энциклопедия эпистемологии и философии науки. - М.: «Канон » РООИ «Реабилитация», 2009. - 1248 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
