Деякі аспекти патогенезу, діагностики, лікування ендометріозу шийки матки - Автореферат

Актуальність обраного автором наукового напрямку полягає в тому, що субепітеліальний ендометріоз шийки матки (ЕШМ) - це поширена патологія, яка обумовлює порушення репродуктивного здоровя жінок та знижує якість їхнього життя (В.І.Грищенко, 1997; О.В.Бесєдін, 2000; Ю.П.Вдовиченко и соавт., 2005). Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених діагностиці та лікуванню даної патології, частота захворювання лишається високою, а результати лікування не задовольняють практичних лікарів (Л.В.Адамян, М.В.Бобкова, 1995; Е.В.Коханевич, О.А.Берестовой, 2003; S.G.Prough et al., 2000). Удосконалення та впровадження у клінічну практику єфективних та нешкідливих методів лікування даної патологій залишається на сьогоднішній день актуальним завданням сучасної гінекології. Тому актуальності набуває й завдання підвищення ефективності діагностики, профілактики та лікування субепітеліального ЕШМ на підставі результатів вивчення клініко-ехографічних, допплерометричних, ендокринологічних, мікробіологічних досліджень, а також розробки комплексу лікувально-профілактичних заходів. Метою наукового дослідження є підвищення ефективності лікування та реабілітації хворих із субепітеліальним ендометріозом шийки матки на підставі вивчення результатів клініко-ехографічних, ендокринологічних, імунологічних і морфологічних особливостей, удосконалення і впровадження у клінічну практику методів лікування цієї патології.До I-ої групи увійшли 100 хворих із субепітеліальним ЕШМ, до II-ої групи - 100 пацієнток з ЕШМ у сполученні з іншими доброякісними захворюваннями шийки матки (ектопія призматичного епітелію, папілярна ерозія, простий ендоцервікоз), закінчена (фолікулярна ерозія, ендоцервікоз, що епідермізується, ретенційні кісти) й незакінчена зона (залозиста ерозія, проліферативний ендоцервікоз) доброякісної трансформації. Для порівняльного вивчення ефективності застосованих методів лікування було проліковано 100 хворих із субепітеліальним ЕШМ, які залежно від основного метода лікування розподілені на дві групи. Перша обєднує 50 хворих, для лікування яких застосували кріохірургічний метод, друга - 50 пацієнток, яких лікували лазерним опроміненням. Вивчено також акушерський анамнез у пацієнток із субепітеліальним ЕШМ і зроблено висновок про те, що у хворих із субепітеліальним ЕШМ мають місце троє і більше пологів (30,0%), ускладнені пологи (40,0%) та оперативні розродження через природні статеві шляхи (акушерські щипці, вакуум-екстрація плода) - 14,0%, проти 2,0% у здорових жінок. Результати наших досліджень підтверджують ці твердження і вказують на те, що у хворих із субепітеліальним ЕШМ ці порушення проявляються підвищенням випадків інфікування хворих мікробними асоціаціями з перевагою анаеробних мікроорганізмів у 56,7% хворих і зниженням виявлення мікроорганізмів, які формують нормальну мікрофлору (Lactobacillus species знайдені нами у 60% хворих, а Bifidobacterium species були виявлені в 33,3% випадків).У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуального наукового завдання - підвищення ефективності лікування та реабілітації хворих із субепітеліальним ЕШМ, на підставі аналізу результатів клініко-лабораторних, апаратних та морфологічних досліджень, удосконалення та впровадження у клінічну практику комплексу лікувально-профілактичних заходів. За анамнестичними даними, в етіопатогенезі субепітеліального ЕШМ мають значення соматичні, переважно ендокринні захворювання, несвоєчасний початок менструацій (раннє і пізнє менархе) і порушення менструального циклу (нерегулярні менструації), аборти, запальні захворювання додатків матки, троє і більше пологів, ускладнені пологи та оперативні розродження через природні статеві шляхи (акушерськи щипці, вакуум-екстрація плода), діатермокоагуляція шийки матки. У хворих із субепітеліальним ЕШМ наявні порушення місцевого гуморального імунітету, які проявляються зниженням концентрацій IGIG класів Порушення у піхвовій екосистемі хворих із субепітеліальним ЕШМ проявляються підвищенням випадків інфікування хворих мікробними асоціаціями з перевагою анаеробних мікроорганізмів (56,7%) і зниженням виявлення микроорганізмів, які формують нормальну мікрофлору (Lactobacillus species у 60,0%, Bifidobacterium species у 33,3% пацієнток). Результатом комплексної терапії ЕШМ є тенденція (р>0,05) до нормалізації продукції гонадотропних (ЛГ і ФСГ) і значного (р<0,05) покращення продукції статевих гормонів (Е2 і Пр), що відбивається на органах-мішенях і проявляється нормалізацією показників кольпоцитограми, показників місцевого імунітету і екосистеми піхви (відсутність мікробних асоціацій, Lactobacillus species знайдені у 90% хворих, а Bifidobacterium species були виявлені в 83,3% випадків).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуального наукового завдання - підвищення ефективності лікування та реабілітації хворих із субепітеліальним ЕШМ, на підставі аналізу результатів клініко-лабораторних, апаратних та морфологічних досліджень, удосконалення та впровадження у клінічну практику комплексу лікувально-профілактичних заходів.

1. За анамнестичними даними, в етіопатогенезі субепітеліального ЕШМ мають значення соматичні, переважно ендокринні захворювання, несвоєчасний початок менструацій (раннє і пізнє менархе) і порушення менструального циклу (нерегулярні менструації), аборти, запальні захворювання додатків матки, троє і більше пологів, ускладнені пологи та оперативні розродження через природні статеві шляхи (акушерськи щипці, вакуум-екстрація плода), діатермокоагуляція шийки матки.

2. У пацієнток із ЕШМ в 47,0% випадках наявна сполучна патологія (аденоміоз - 72,3%, лейоміома матки - 27,7%, поліпи ендометрію - 14,9%, гіперпластичні захворювання ендометрію в 50,0% пацієнток з аденоміозом і в 30,8% хворих з лейоміомою матки).

3. У хворих на субепітеліальний ЕШМ наявні гормональні порушення, які проявляются достовірною зміною концентрацій гонадотропних (збільшення ЛГ на 5-7-й день, ЛГ і ФСГ на 12-14-й і 21-24-й день менструального циклу) і статевих гормонів (зниження концентрацій прогестерону в овуляторну і секреторну фази і підвищення концентрацій естрадіолу на 21-24 день циклу). Зміни гормональної насиченості органів-мішеней, а саме - слизової оболонки піхви, проявляються переважанням у мазках відсотка поверхневих клітин над проміжними і досить високими значеннями КПІ та ІЕ.

4. У хворих із субепітеліальним ЕШМ наявні порушення місцевого гуморального імунітету, які проявляються зниженням концентрацій IGIG класів A, G і SIGA у фазі секреції. Ці зміни є наслідком відносної гіперестрогенії і прогестеронової недостатності у секреторну фазу циклу. Зниження показників місцевого гуморального імунітету є фактором підвищеного ризику виникнення запальних процесів піхви у даних пацієнток.

5. Порушення у піхвовій екосистемі хворих із субепітеліальним ЕШМ проявляються підвищенням випадків інфікування хворих мікробними асоціаціями з перевагою анаеробних мікроорганізмів (56,7%) і зниженням виявлення микроорганізмів, які формують нормальну мікрофлору (Lactobacillus species у 60,0%, Bifidobacterium species у 33,3% пацієнток).

6. Субепітеліальному ЕШМ притаманні лімфоцитарна інфільтрація і склероз навколишньої строми, а також порушення кровообігу в ділянках, уражених ендометріозом. Серед гістохімічних маркерів особливу увагу слід звернути на зниження експресії рецепторів апоптозу Fas (Apo-1/CD95) і наявність позитивної експресії онкомаркера СЕА в епітеліальних структурах залоз.

7. Результатом комплексної терапії ЕШМ є тенденція (р>0,05) до нормалізації продукції гонадотропних (ЛГ і ФСГ) і значного (р<0,05) покращення продукції статевих гормонів (Е2 і Пр), що відбивається на органах-мішенях і проявляється нормалізацією показників кольпоцитограми, показників місцевого імунітету і екосистеми піхви (відсутність мікробних асоціацій, Lactobacillus species знайдені у 90% хворих, а Bifidobacterium species були виявлені в 83,3% випадків).

8. Застосовані методи лікування є адекватними, нешкідливими і високоефективними (кріотерапія - 94,0%, лазерна коагуляція 90,0%). Кріо- та лазерна терапія ЕШМ не спричиняє порушення менструальної та дітородної функції жінок.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. До групи ризику виникнення субепітеліального ЕШМ необхідно відносити жінок з соматичними ендокринними захворюваннями, обтяженим гінекологічним (порушення менструального циклу, аборти, запальні захворювання додатків, діатермокоагуляції захворювань шийки матки) та акушерським анамнезом (троє і більше родів, оперативні розродження через природні статеві шляхи).

2. Вважаємо за доцільне проводити комплексне обстеження пацієнток групи ризику в обсязі кольпоскопії, цитологічного і за показаннями морфологічного дослідження епітелію шийки матки, бактеріоскопії і бактеріології піхвового вмісту, УЗС для виявлення супутньої патології матки й ендометрію, визначення рівня статевих гормонів та кольпоцитологічних індексів за фазами менструального циклу.

3. Методами вибору для лікування субепітеліального ЕШМ слід вважати кріо- і лазерну терапію у комплексі з інтравагінальним прийомом натурального мікронізованого прогестерону протягом 3-х місяців після операції.

1. Сенчук А.Я., Демещук Л.Н., Шаверская В.В. Комплексная терапия заболеваний шейки матки, сочетающихся с хламидийной инфекцией // Здоровье женщины. - 2005. - №2. - С. 71-74. Дисертанту належить основна ідея, набір клінічного матеріалу, виконання дослідження, статистична обробка, підготовка до друку.

2. Вигівська Л.М. Морфологічні та імуногістохімічні особливості ендометріозу шийки матки // Вісник наукових досліджень. - 2006. - №2. - С.106-107.

3. Сенчук А.Я., Вигівська Л.М., Ведева Г.Ф., Дмитриченко Л.М. Показники місцевого гуморального імунітету під час лазерної терапії субепітеліального ендометріозу шийки матки // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. - 2007. - №1. - С.122-125. Дисертант здійснив набір клінічного матеріалу, зробив статистичну обробку матеріалу, підготував до друку статтю.

4. Сенчук А.Я., Жарков Я.В., Чермак І.І., Караїм О.С., Вигівська Л.М. Кріохірургія передпухлинних захворювань матки // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2007. - №5. - С.89-92.