Деструктивні сили як детермінанта регресу державного апарату Української держави гетьмана Скоропадського - Статья

бесплатно 0
4.5 198
Процес ескалації соціального конфлікту в Українській державі гетьмана Скоропадського, що переріс в селянську війну. Чинники протестних настроїв. Опозиційні сили, що проводили боротьбу з інтервентами (Німеччиною та Австрією), гетьманською владою.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
Проти насильства австро-німецьких військ і гетьманської "варти" (охорони) виступила організована і впливова в українських селах сила - вільне козацтво, що відвернулося від свого недавнього гетьмана. У ході локальних повстань українських селян тільки за шість перших місяців перебування іноземних армій в України було вбито близько 22 тисяч австрійських та німецьких солдатів і офіцерів (за даними німецького Генерального штабу) і більш 30000 гетьманських "вартових" [1]. Фельдмаршал фон Ейхгорн вказував, що більше 2 мільйонів селян в Україні виступило проти австро-німецького терору. До листопада 1918 року з України до Німеччини та Австро-Угорщини було вивезено тільки 113 000 тонн борошна (близько 9300 вагонів хліба), близько 30000 вагонів продуктів і сировини 19 500 тис. вагонів було відправлено до Австро-Угорщини, 16500 тисяч вагонів - до Німеччини, 271 вагон - до Туреччини та 130 вагонів - до Болгарії [2]. Цікаву думку, щодо подій повязаних із причинами переваги опозиційних сил над Гетьманатом висловлює Проданюк Ф.H. в своїй праці "Українська Держава та її гетьман Павло Скоропадський" звертає увагу на становище Української Держави гетьмана Скоропадського зважаючи на його становище на європейській геополітичній карті [4].Звичайно детермінантою негативного відношення до гетьманської влади було розорення і свавілля зі сторони німецьких солдат до українського сільського населення.

Вывод
Отже в статті проаналізована діяльність публічних рухів та організації і як найбільш яскравий прояв нелігітимності гетьманської влади - селянське повстання. Звичайно детермінантою негативного відношення до гетьманської влади було розорення і свавілля зі сторони німецьких солдат до українського сільського населення. Саме це не задоволення і було політичним стрижнем, головним аргументом гетьманської опозиції. Демарш німецьких військ з терен України в кінці 1918 року не змінив негативне відношення населення до гетьмана, так як опозиційні сили закцентували увагу людей на проросійській позиції гетьмана, яка втілювалась у формуванні проросійського уряду С. Гербеля, та проголошення державного курсу на федерацію з білим рухом Росії.

Список литературы
1. Каменецький, І. Німецька політика супроти України в 1918-му році та її історична ґенеза [Текст] / І. Каменецький // Укр. історик. - 1968. - Ч.1-4. - С.5-18.

2. Кривець, Н.В. Українсько-німецькі відносини: політика, дипломатія, економіка, 1918-1933 рр. [Текст]: монографія / Н.В. Кривець; НАН України, Ін-т історії України. - К., 2008. - 323 с.

3. Королишин, М. За всенаціональну єдність [Текст] / М. Королишин. - Toronto: Basilian Press, 1982. - 160 с.

4. Проданюк, Ф. Українська Держава та її гетьман Павло Скоропадський [Текст] / Ф. Проданюк // Військо України. - 1993. - № 10. - С.79-91.

5. Господина, А. Три визначні дипломати: граф М. Тишкевич, князь І. Токаржевський-Карашевич, барон М. Василько [Текст] / А. Господина. - Вініпег, 1889. - 39 с.

6. Хома, І. Апостольський Престіл і Україна. 19191922 [Текст] / І. Хома. - Рим, 1987. - 134 с.

7. Любовець, О.М. Українські партії й політичні альтернативи 1917-1920 років [Текст] / О.М. Любовець. - К., 2005. - 411 с.

8. Матвієнко, В.М. Українська дипломатія 19171921 років: на теренах постімперської Росії [Текст] /

9. М. Матвієнко. - К.: ВПЦ, 2002. - 137 с.

10. Держалюк, М.С. Українсько-австро-угорські відносини 1918 р. Вип.3 [Текст]: зб. наук. пр. / М.С. Держалюк. - К., 1993. - 279 с.

11. Діденко, І.В. Німецький чинник у відносинах Української Держави і Криму (травень - листопад 1918 р.) [Текст] / І.В. Діденко // Київ. старовина. - 2008. - № 4. -

12. 81-91.

13. Заруда, Т.С. Становлення та основні напрямки зовнішньої політики Української Держави [Текст] / С.Т. Заруда. - Останній гетьман. Ювілейний збірник памяті Павла Скоропадського (1873-1945). - К., 1993. - 184 с.

14. Папакін, Г.А. Павло Скоропадський: патріот, державотворень, людина. Історико-архівні нариси [Текст] / Г.А. Папакін. - К., 2003. - 282 с.

15. Пученков, А.С. Киев в конце 1918 г.: падение режима гетмана П.П. Скоропадского [Текст] / А.С. Пученков // Новейшая история России. - 2011. - № 2. - С.57-72.

16. Лихолат, А.В. Разгром националистической контрреволюции на Украине (1917-1922) [Текст] / А.В. Лихолат. - М.: Госполитиздат, 1954. - 655 с.

17. Сергійчук, В. Неусвідомлення України. Ставлення світу до Української державності: погляд у 19171921 роки з аналізом сьогодення [Текст] / В. Сергійчук. - Львів, 2002. - 704 с.

18. Солуха, П. Договір з Москвою проти гетьмана Павла Скоропадського [Текст] / П. Солуха. - Київ, 1971. - 163 с.

19. Стопчак, М.В. Причини та наслідки повстання проти Гетьмана Петра Скоропадського в оцінці української історіографії державницького напряму [Текст] / М.В. Стопчак // Вісн. Київського лінгв. ун-ту. - 2000. - № 4. - С.442-459.

20. References

21. Kamenetskiy, I. S. (1968). German policy toward Ukraine in 1918, the year of its historical genesis [Nimetska polityka suproty Ukrayiny v 1918-mu rotsi ta istorychna gene - za]. Ukranian Historian, 1-4, 5-18.

22. Krivets, N. V. (2008). Ukrainian-German relations, politics, diplomacy, economics, 1918-1933 [Ukrayinsko - nimetski vidnosyny: polityka, dyplomatiya, ekonomika, 19181933 rr]. Kyiv, 323.

23. Korolyshyn, M. P. (1982). To the national unity [Za vsenatsionalnu yednist"]. Toronto: Basilian Press, 160.

24. Prodanyuk, F. B. (1993). Ukrainian state and Hetman Pavlo Skoropadsky [Ukrayinska Derzhava ta yiyi hetman Pav - lo Skoropadskyy]. Vijsko Ukrainy, 10, 79-91.

25. Hospodyna, A. V. (1889). Three outstanding diplomat Count M. Tyshkevych, Prince I. Tokarzhevskyy - Karashevych, Baron M. Vasylko [Try vyznachni dyplomaty: hraf M. Tyshkevych, knyaz" I. Tokarzhevskyy-Karashevych, baron M. Vasylko]. Winipegleeds, 39.

26. Khoma, I. D. (1987). Holy See and Ukraine. 19191922 [Apostols"kyy Prestil i Ukrayina. 1919-1922]. Rym, 134.

27. Lyubovets, A. N. (2005). Ukrainian parties and political alternatives 1917-1920 [Ukrayinski partiyi y politychni altematyvy 1917-1920 rokiv]. Kyiv, 411.

28. Matvienko, V. M. (2002). Ukrainian diplomacy 1917-1921 years: the territory of post-imperial Russia [Uk - rayinska dyplomatiya 1917-1921 rokiv: na terenakh postim - perskoyi Rosiyi]. Kyiv: CUP, 137.

29. Derzhalyuk, M. S. (1993). Ukrainian-Austro-Hungarian relations 1918. Issue 3 [Ukrayinsko-avstro-uhorski vid - nosyny 1918 r.]. Kyiv, 279.

30. Didenko, I. V. (2008). German factor in relations between Ukrainian and Crimean State (May - November 1918) [Nimetskyy chynnyk u vidnosynakh Ukrayinskoyi Derzhavy i Krymu (traven" - lystopad 1918 r.)]. Kyiv. staro - vyna, 4, 81-91.

31. Zaruda, T. S. (1993). Formation and basic directions of foreign policy of the Ukrainian State [Stanovlennya ta osnovni napryamky zovnishnoyi polityky Ukrayinskoyi Derzhavy]. Anniversary Collection Memory of Paul Skoropadsky (1873-1945). Kyiv, 184.

32. Papakin, G. A. (2003). Pavlo Skoropadsky: patriot, statebuilder, man. [Pavlo Skoropadskyy: patriot, derzhavot - voren", lyudyna]. Kyiv, 282.

33. Puchenkov, A. S. (2011). Kiev in late Fall 1918 g.: regime of hetman Skoropadsky [Kyev v kontse 1918 h.: pade - nye rezhyma hetmana P. P. Skoropadskoho]. The recent history of Russia, 2, 57-72.

34. Lyholat, A. V. (1954). The defeat of the nationalist counterrevolution in the Ukraine (1917-1922) [Razhrom natsyonalystycheskoy kontrrevolyutsyy na Ukrayne (19171922)]. Moscow: Hospolytyzdat, 655.

35. Serhiychuk,V. K. (2002). Misrecognition Ukraine. Addicted the World to Ukrainian statehood: look in the years 1917-1921 from the present analysis [Neusvidomlennya Ukrayiny. Stavlennya svitu do Ukrayinskoyi derzhavnosti: pohlyad u 1917-1921 roky z analizom sohodennya]. Lviv, 704.

36. Soluha, V. K. (1971). Treaty with Moscow against Hetman Pavlo Skoropadskoho [Dohovir z Moskvoyu proty hetmana Pavla Skoropadskoho]. Kyiv, 163.

37. Stopchak, M. V. (2000). The causes and consequences of the uprising against Hetman Petro Skoropadsky in assessing Ukrainian historiography [Prychyny ta naslidky pov - stannya proty Hetmana Petra Skoropadskoho v otsintsi ukrayinskoyi istoriohrafiyi derzhavnytskoho napryamu]. Visnyk Kievskogo Lingvistychnogo Universytetu, 4, 442-459.

Размещено на .ru

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?