Державно-управлінська еліта як чинник державотворення в Україні - Автореферат

Послідовна розбудова незалежної, суверенної, демократичної, правової та соціальної держави можлива лише за умови повноцінного функціонування інституцій громадянського суспільства, що спонукає його рекрутувати кращих особистостей в окрему елітну групу управлінців і державотворців, незалежно від способу її формування. Функціонування державно-управлінської еліти безпосередньо повязується з наявним культурним середовищем, духовністю нації, організацією державних інституцій, добробутом громадян тощо. Тому наукове обґрунтування та визначення шляхів розвитку будь-якої держави неможливе без комплексного дослідження усіх її інституцій взагалі та, враховуючи ключове значення для системи державного управління, еліти зокрема. Впливовість і особливості діяльності еліти на рівні регіональноого управління досліджують О. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі державного управління та менеджменту Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах науково-дослідної роботи “Формування та механізми реалізації регіональної кадрової політики у сфері державного управління і місцевого самоврядування” (державний реєстраційний номер 0106U001260).У першому розділі - “Теоретичні засади та витоки формування державно-управлінської еліти” - досліджується еволюція теорії еліт у світовій та вітчизняній соціально-філософській думці з метою виявлення місця та ролі державно-управлінської еліти в державі, зясовується сутність державно-управлінської еліти як суспільного явища, уточнюється зміст понять, аналізуються основні типи соціального порядку. В дисертації аналізується еволюція теорії еліт з виокремленням трьох її етапів, які певною мірою співпадають зі стадіями розвитку суспільства, виділеними Д. З часом поняття еліти змістовно “кристалізується”, поступово зясовуються не тільки ознаки елітності (критерії віднесення певних соціальних груп до еліти), а й необхідні умови, що стосуються функціонування державно-управлінської еліти. У цілому, державно-управлінська еліта визначається як певна сукупність громадян, що займають керівні посади в державних установах та володіють повноваженнями, достатніми для прийняття відповідальних управлінських рішень, та які впливають на функціонування і розвиток держави як складної соціально-економічної та політико-правової системи Другий розділ - “Державно-управлінська еліта як важливий чинник державотворення” - присвячено дослідженню особливостей розвитку державно-управлінської еліти на різних історичних етапах українського державотворення, визначенню стану сучасної державно-управлінської еліти, зясуванню критеріїв оцінки результативності її діяльності.Одержані результати дисертаційного дослідження дозволяють вирішити важливе наукове завдання щодо визначення умов формування та функціонування державно-управлінської еліти як субєкта державотворення в сучасному українському суспільстві. Систематизовано і уточнено визначення понять “еліта”, “управлінська еліта”, “державно-управлінська еліта”, що дозволило виділити як найбільш прийнятний для української дійсності інтегративний спосіб формування еліти (через актуалізацію інституту державної служби). Порівняльний аналіз двох протилежних організуючих начал соціального порядку - довіра держави до громадянина або недовіра держави до громадянина - дозволяє переосмислити механізми взаємовідносин влади та суспільства, визначити як пріоритетні звязки, що ґрунтуються на взаємній довірі, коли державно-управлінська еліта стає служником громадянського суспільства, організатором надання ефективних і якісних соціальних послуг. Аналіз нормативно-правової бази дозволяє зробити висновок про недостатню внормованість умов для діяльності державно-управлінської еліти.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Одержані результати дисертаційного дослідження дозволяють вирішити важливе наукове завдання щодо визначення умов формування та функціонування державно-управлінської еліти як субєкта державотворення в сучасному українському суспільстві. Теоретичне та прикладне значення мають такі основні висновки та положення: 1. Систематизовано і уточнено визначення понять “еліта”, “управлінська еліта”, “державно-управлінська еліта”, що дозволило виділити як найбільш прийнятний для української дійсності інтегративний спосіб формування еліти (через актуалізацію інституту державної служби).

2. Порівняльний аналіз двох протилежних організуючих начал соціального порядку - довіра держави до громадянина або недовіра держави до громадянина - дозволяє переосмислити механізми взаємовідносин влади та суспільства, визначити як пріоритетні звязки, що ґрунтуються на взаємній довірі, коли державно-управлінська еліта стає служником громадянського суспільства, організатором надання ефективних і якісних соціальних послуг.

3. Аналіз нормативно-правової бази дозволяє зробити висновок про недостатню внормованість умов для діяльності державно-управлінської еліти. Оскільки державно-управлінська еліта є одним з найважливіших чинників державотворення, необхідно нормативно закріпити її визначення, ступінь відповідальності згідно з посадовими обовязками, розробити стандарти якості функціонування.

4. Дослідження специфічних особливостей у розвитку українського державотворення та історичного досвіду функціонування еліти дозволяють виділити та обґрунтувати основні фактори щодо підвищення результативності діяльності державно-управлінської еліти України як чинника державотворення: - усвідомлення громадянами та державно-управлінською елітою обєднавчої державотворчої ідеї, що ґрунтувалась би на патріотизмі населення та патріотично налаштованому державному управлінні;

- формування позитивного іміджу держави та наявної державно-управлінської еліти;

- упровадження сучасних соціальних технологій щодо оцінки діяльності державно-управлінської еліти;

- забезпечення умов для формування кадрового потенціалу державно-управлінської еліти як генератора державотворчого процесу та ін.

5. Одна із провідних ролей у розвитку держави належить державно-управлінській еліті, від якості роботи якої залежить безпека держави, якість управлінських послуг та можливість досягнення добробуту громадянами власними зусиллями. Сьогодні Україна має достатній історичний досвід для побудови сучасної системи державного управління та створення умов функціонування еліти, критеріями якості та результативності діяльності якої можна вважати: її здатність забезпечити громадянам самостійні джерела життєзабезпечення у структурі їх доходів, відповідний рівень залучення непрацездатних груп громадян до праці, соціально-економічну привабливість України.

6. Формування державно-управлінської еліти є процесом з кількома етапами розвитку. Пріоритетним напрямом в утворенні якісної, здатної до результативної діяльності державно-управлінської еліти є дотримання правил її природної циркуляції, де ключовим є забезпечення технологій її змінності та спадковості.

7. Програмно-цільова організація державного управління вимагає удосконалення якості державно-управлінської еліти шляхом упровадження конкретних програм, формулювання відповідних цілей та визначення індикаторів з урахуванням моніторингу громадської думки стосовно ставлення громадян до влади; створення та підтримки позитивного іміджу державно-управлінської еліти; роботи з громадськими організаціями задля встановлення зворотного звязку та взаємодовіри; аналізу змін щодо кількості звернень громадян тощо.

1. Конотопцева Ю.В. Оновлення управлінської еліти у процесі реформування політичної системи / Ю.В. Конотопцева // Теорія та практика державного управління. - Вип. 8. - Х. : Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - С. 92-96.

2. Конотопцева Ю.В. Свобода і соціальний порядок у розвитку суспільства: роль еліти / Ю.В. Конотопцева // Теорія та практика державного управління. - Вип. 2(11). - Х. : Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 237-241.

3. Конотопцева Ю.В. Моделювання управлінської еліти в сучасному суспільстві / Ю.В. Конотопцева // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - №2 (28): У 2-х ч. - Ч. 1. - Х. : Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - С. 262-268.

4. Конотопцева Ю.В. Розвиток державно-управлінської еліти в Україні / Ю.В. Конотопцева // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Вип. 4 (26). - Дніпропетровськ : Вид-во ДРІДУ НАДУ, 2006. - С. 74-82.

5. Конотопцева Ю.В. Соціальна ідентифікація громадян як спосіб формування позитивного ставлення до державно-управлінської еліти України / Ю.В. Конотопцева // Теорія та практика державного управління. - Вип. 4(23). - Х. : Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - С. 99-103.

6. Конотопцева Ю.В. Демократизація системи владних відносин - основний шлях змінності еліти в Україні / Ю.В. Конотопцева // Політична реформа як засіб демократизації українського суспільства: матеріали наук.-практ. конференції. Харків, 18 квітня 2003 р. - Х. : Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2003. - С.71-73.

7. Конотопцева Ю.В. Досвід структурування політичних систем європейських держав у визначенні шляхів оновлення управлінської еліти України / Ю.В. Конотопцева // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: матеріали 3-ї регіональної наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ, 18 травня 2006 р. - Дніпропетровськ : Вид-во ДРІДУ НАДУ, 2006. - С. 135-138.

8. Конотопцева Ю.В. Адаптація технологій реформування органів державного управління Франції “Ligne organique de loi de finance” до застосування в умовах України / Ю.В. Конотопцева // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика: матеріали міжнар. наук. конф. - Львів, 22 березня 2007 р. - Л. : Вид-во ЛРІДУ НАДУ, 2007. - С. 64-68.

9. Конотопцева Ю.В. Результативність діяльності керівного складу органів державної влади / Ю.В. Конотопцева // Державне управління та місцеве самоврядування: матеріали ІХ Міжнародного конгресу 26-27 березня 2009 р. - Х. : Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2009. - С.210-211.