Державно-церковні відносини як об’єкт політологічного аналізу - Автореферат

Проблема оптимізації державно-церковних відносин в Україні належить до пріоритетів як у діяльності органів державної влади, так і церковних організацій та суспільства. Виходячи із констатації зазначеного факту, виникає необхідність обєктивного аналізу не лише міжцерковної ситуації, що склалася на сьогодні, а й ретельного дослідження державно-церковних відносин засобами політології. Разом з тим, концептуальний аналіз феномена державно-церковних відносин необхідно екстраполювати на реальну ситуацію, що на сьогодні складається в Україні у сфері цих відносин з метою їх оптимізації. Адже базування політики у сфері державно-церковних відносин на наукових засадах дає змогу запобігати конфліктним ситуаціям, формувати у громадян нашої держави почуття національної єдності і гідності, що вкрай важливо на сучасному етапі, коли наша країна переживає складні процеси реформування політичної системи. Обраний напрям дослідження виконано у межах науково-дослідної теми “Державно-церковні відносини в Україні: сутність та тенденції змін”, що досліджувалась в Інституті політичних та етнонаціональних досліджень НАН України.У першому розділі - “Теоретико-методологічні та історіографічні аспекти дослідження державно-церковних відносин” - розглядаються різноманітні підходи щодо визначення поняття “державно-церковні відносини” розкривається його науково-теоретичний зміст та методологічні функції, систематизовано вітчизняну історіографічну спадщину щодо вивчення проблематики, подається спільне і особливе щодо інтерпретації цих відносин з позицій релігієзнавства та політології. Виходячи з цього, дисертант розглядає державно-церковні відносини як сукупність форм суспільно-політичних, правових, економічних і морально-етичних норм і звязків, які регламентують стосунки між інститутами державної влади та церквою, в основі яких знаходяться усталені традиції і звичаї, характерні для кожного народу, а також сучасна міжнародна практика, яка справляє вплив на процеси лібералізації та гуманізації цих відносин. Ярослава про церковні суди” визначив межу покарань і порядок судочинства з боку держави і церкви у такий спосіб: злочином відає держава, а гріхом - церква. Другий розділ - “Трансформація державно-церковних відносин в Україні: політологічний аналіз” - присвячено дослідженню розвитку державно-церковних відносин у нашій країні на тлі міжнародного досвіду, а також моделюванню цих відносин, виходячи з принципу їх оптимізації та етапів розвитку державних утворень, що існували на теренах України, їх впливу на формування моделей цих відносин. Зокрема, виявлено, що у процесі західноєвропейської політико-правової системи сформувалося три типологічні моделі - це: а) унітарна модель, згідно з якою держава підпорядковується церкві; б) модель “двох мечів” - паритетні відносини держави і церкви як автономних інституцій; в) тринітарна модель - при розмежуванні функцій провідну роль відіграє виборність влади у державі та собороправність у церкві.