Входження західноукраїнських земель до складу Австрії. Революція 1848–1849 як поштовх до національно визвольної боротьби. Окупація Галичини російськими військами в часи Першої світової війни. Джерела права та характеристика його головних галузей.
При низкой оригинальности работы "Державно-правові інститути західноукраїнських земель в період австрійського панування", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Протягом майже 150 років від кінця XVIII до початку XX ст. українці перебували під владою двох імперій: 80% із них підлягали російським імператорам, решта населяли імперію Габсбургів. Та за договором Росії, Прусії і Австрії 1815 р. територія Східної Галичини була остаточно закріплена за Австрією. Його представники, будучи розділеними між двома імперіями (Австро-Угорською і Російською) і мобілізовані до їх армій, змушені були воювати одні проти одних (у російській армії налічувалося 3,5 млн. українців, за іншими даними - 4,5 млн.; в австрійському війську - 250 тисяч, за іншими даними - понад 300 тис. [5; 104] Внаслідок австрійської буржуазно-демократичної революції 1848 р. імператорськими патентами 1848 р. 17 квітня у Галичині, 1 липня у Буковині, і врешті Законом про звільнення селян Австрійської імперії від кріпосної залежності 7 вересня на території всієї Австрії було скасовано кріпацтво - ліквідовано панщину і феодальні повинності, та надано селянам прав громадян держави і права власності на землю, якою вони спадково користувались. Крім міністрів, які відали окремими галузями управління, були ще міністри «без портфеля», які не керували жодною галуззю управління, а повинні були наглядати за інтересами певного краю, зокрема у 1871 р. було створене Міністерство для Галичини, до складу якого призначались лише польські магнати Галицького краю, а у 1879 р. було створене Міністерство для Чехії.Як усі імперії, Австрійська імперія Габсбургів являла собою величезний територіальний конгломерат, численне населення якого складалося із етнічно й культурно різноманітних народів. Імператори та їхні урядовці вимагали від останніх абсолютної покори й вірності, вважаючи це не лише політичним, а й моральним і релігійним обовязком. Незважаючи на відрив від материнської української території, Західна Україна, яка перебувала під владою Австро-Угорської імперії, не загубилась у духовних пошуках своєї громадянської і державницької культури і, перебуваючи у складі Австрії, не втратила перерваної державницької традиції та її значущості для майбутнього державно-правового життя.
Вывод
Як усі імперії, Австрійська імперія Габсбургів являла собою величезний територіальний конгломерат, численне населення якого складалося із етнічно й культурно різноманітних народів. Надмірно централізована політична влада символізувалася в особі імператора, який не відчував потреби брати до уваги погляди й бажання своїх підданих. Імператори та їхні урядовці вимагали від останніх абсолютної покори й вірності, вважаючи це не лише політичним, а й моральним і релігійним обовязком. За їхню покірливість імператори обіцяли підлеглим безпеку, стабільність і порядок. Це був устрій, який чимала частина населення імперії вважала не лише розумним, а й навіть привабливссаким.
Незважаючи на відрив від материнської української території, Західна Україна, яка перебувала під владою Австро-Угорської імперії, не загубилась у духовних пошуках своєї громадянської і державницької культури і, перебуваючи у складі Австрії, не втратила перерваної державницької традиції та її значущості для майбутнього державно-правового життя. Українці з Галичини, Буковини виступали активною політичною і громадською силою у руйнації світових імперій кінця ХІХ ст. Очевидно, що розвиток ідеї українського державотворення на західноукраїнських землях мав власну внутрішню логіку.
У другій половині XIX століття центром українського національного відродження стала Галичина, де у відносно сприятливих умовах австрійського конституційного ладу українська політична думка знайшла благодатний ґрунт для свого розвитку. Динаміку суспільного руху визначали українсько-польське протистояння та невщухаюча боротьба між москвофілами, народовцями та радикалами. Наприкінці XIX ст. суспільний рух у західноукраїнських землях вступає в політичний етап свого розвитку, який характеризується утворенням політичних партій, кристалізацією їхніх програм та активною боротьбою за вплив на маси.
Список литературы
1. Борисенко В. Курс української історії. - К., 1996.-С - 456
2. Історія України. /За ред. Зайцева Ю.А. - Львів: Світ, 2000. - 463 с.
3. Історія України. /За ред. Г.Д. Темка, Л.С. Тупчієнка. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 480 с.
4. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. - К., 1995. - C. - 368
5. Єфименко О. Історія України та її народу. - К., 1992. - 391
6. Історія держави і права України. За загальною редакцією А.С. Чайковського/ Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 512 с.
7. Субтельний О. Україна: Історія. - К., 1993.-С-432
8. Драгоманов М. Вибране. - К.: Наук, думка, 1991. - 611 с.
9. Історія України: нове бачення: У 2 т. Т.I. / Під ред. В. Смолія. - К., 1995. - С. 349.
10. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX-XX століття. - К., 1996.-С-312
11. Грушевский М. Очерк истории украинского народа. - К., 1991-489 с.
12. Мацькевич М.М. Державно-правові реформи за часів Австрії. // Обрії. Науково-педагогічний журнал. - 1998. - №1 (16). - С. 106 - 109.
13. Мацькевич М.М. Державно-правові фактори відродження української мови в Галичині за часів Австрії в навчальному процесі // Джерела. Науково-методичний вісник. - 1997. - №2 (11). - С. 45 - 49.
14. Історія держави і права України. За загальною редакцією А.С. Чайковського/ Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 512 с.
15. Іваненко А.М. Історія держави і права. Навчальний посібник. - У 2-х ч. - К.: Університет «Україна», 2007/ ч. 2. -215 с
16. Історія України / Під заг. Ред. В.А. Смолія. - К.: Перун, 2000-451c.
17. Хрестоматія з історії держави і права України: У 2-х т.: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Д. Гончаренка. - Вид. 2-ге, перероб. і доп.: Том 2: Лютий 1917 р. - 1996 р. / Уклад.: В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре». - 2000. - 728 с.
18. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. - К., 1995. - C.267-270, 276-283.
19. Кармазін М.С. Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ - початок ХХ століття). - К., 1998.-301c.
20. Шульженко Ф.П. Держава і право в суспільно-політичній думці України: основні етапи розвитку. - К., 1995.-289c.
21. Шевченко О.О. Історія українського права. - К., 2001.-C-346.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
