Державний ветеринарний нагляд: запровадження нової парадигми - Статья

Розкрито сутність та зміст державного ветеринарного нагляду як окремої функції держави. Досліджено основні складові елементи системи державного ветеринарного нагляду.Підсумовуючи результати дослідження сутності та змісту державного ветеринарного нагляду доцільно зробити наступні висновки: По-перше, державний ветеринарний нагляд - це специфічна функція держави у сфері ветеринарної медицини, яка реалізується через інституційну та організаційну підсистему відповідної системи державного ветеринарного нагляду. У свою чергу, на рівні регіонів та окремих територій, функції державного ветеринарного нагляду реалізовуються їх структурними підрозділами та державними інспекторами ветеринарної медицини й уповноваженими лікарями ветеринарної медицини. По-друге, доведено необхідність оптимізувати склад державних органів у сфері державного ветеринарного нагляду шляхом передачі всіх повноважень в означеній сфері від Держпродспоживслужби до Держветфітослужби України. По-третє, сучасний стан організаційного механізму реалізації державного ветеринарного нагляду полягає у постійному, але вибірковому, оперативному моніторингу стану умов утримання тварин, поводження з ними, а також дослідження та експертизи біологічних зразків та тканин тварин, умов забою та переробки тощо.

Підсумовуючи результати дослідження сутності та змісту державного ветеринарного нагляду доцільно зробити наступні висновки: По-перше, державний ветеринарний нагляд - це специфічна функція держави у сфері ветеринарної медицини, яка реалізується через інституційну та організаційну підсистему відповідної системи державного ветеринарного нагляду. Так, інституційну складову становлять органи державного управління на рівні центральних органів виконавчої влади, що підпорядковуються, зокрема, Мінагрополітики України: Держветфітослужбою України та Держпродспоживслужбою. У свою чергу, на рівні регіонів та окремих територій, функції державного ветеринарного нагляду реалізовуються їх структурними підрозділами та державними інспекторами ветеринарної медицини й уповноваженими лікарями ветеринарної медицини.

По-друге, доведено необхідність оптимізувати склад державних органів у сфері державного ветеринарного нагляду шляхом передачі всіх повноважень в означеній сфері від Держпродспоживслужби до Держветфітослужби України. Така концентрація функцій дасть змогу більш ефективно розробляти та впроваджувати функції державного ветеринарного нагляду на практиці.

По-третє, сучасний стан організаційного механізму реалізації державного ветеринарного нагляду полягає у постійному, але вибірковому, оперативному моніторингу стану умов утримання тварин, поводження з ними, а також дослідження та експертизи біологічних зразків та тканин тварин, умов забою та переробки тощо. При цьому встановлено, що держава не розділяє на практиці контрольні та наглядові функції, поєднуючи їх, що послаблює ефективність таких заходів у силу різності природи контролю та нагляду як окремих державно-управлінських функцій.

Саме тому з метою оптимізації функції державного ветеринарного нагляду пропонується: по-перше, розмежувати наглядові та моніторингові функції (що здійснюються постійно) від функцій контролю, який здійснюється вибірково та з певними проміжками часу. По-друге, пропонується збільшити районування територій відповідальності структурних підрозділів Держветфітослужби України та державних інспекторів ветеринарної медицини й уповноважених лікарів ветеринарної медицини, створивши на субрегіональному рівні ветеринарні округи, які б містили декілька районів або декілька обєднаних територіальних громад.

По-третє, пропонується передати повноваження з відбору та лабораторних досліджень за якістю продукції тваринного походження до спеціалізованих державних або приватних установ та організацій, концентрувавши за Держветфітослужбою України повноваження з моніторингу дотримання законодавства у сфері ветеринарної медицини та дотримання умов і вимог до процедури вказаного вище відбору і лабораторного обстеження. Крім того, за Держветфітослужбою України необхідно залишити повноваження по нагляду за умовами утримання тварин, їх забою та перероблення, а також повноваження у сфері дослідження епізоотичної ситуації і виконання режимних (у тому числі карантинних) заходів.

Ці заходи суттєво підвищать ефективність і оперативність державного ветеринарного нагляду, дадуть змогу оптимізувати витрати державних, зокрема бюджетних ресурсів, на утримання інституційної підсистеми його проведення.

1. Адміністративне право України: [підруч. для юрид. вузів і фак.] / за ред. Ю.П. Битяка. Х.: Право, 2000. 520 с.

2. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25.06.1992 № 2498-ХІІ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2498-12/.

3. Про затвердження Положення про державний ветеринарний нагляд та контроль за діяльністю субєктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження: Наказ Головного державного інспектору ветеринарної медицини України № 45 від 01.09.2000. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0760-00.

4. Про затвердження Положення про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України: Указ Президента України від 13.04.2011 № 464/2011. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/464/2011.

5. Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів: Постанова Кабінету Міністрів України 02.09.2015 р. № 667. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/464/2011.

6. Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів: Закон України від 23.12.1997 № 771/97-ВР. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/771/97-вр/.~Результат_ впровадження^С^.

Размещено на .ru