Державний устрій України: проблеми теорії і практики - Курсовая работа

У Конституції України (Розділ І «Загальні засади») визначено форму правління, форму державного устрою й політичного режиму в Україні. Право визначити і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. За формою державного устрою-унітарна держава з автономним утворенням у вигляді Автономної Республіки Крим: «Суверенітет України поширюється на всю її територію.-територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою» (ст.2). Предметом вивчення теми курсової роботи є держава, державна влала, форма державного устрою, тоді як обєктом виступають державні відносиниі, методи здійснення державної влади. Вже протягом багатьох років і дотепер існують суперечності про форму державного устрою України, і досить гостро було поставлено питання, свого часу, про «федералізацію» України.Сутнісні характеристики держави як категорії конституційного права відбиті у формі державного устрою-відображених в основному законі організації території держави і способі організації влади. Для зясування форми державного устрою необхідно проаналізувати конституційні положення, за змістом яких визначено організацію державної території та статус її складових або відокремлених частин. Проте його використання може спричинити плутанину, адже державний устрій іноді асоціюється із державним ладом, тобто із загальною організацією державної влади в умовах конкретної країни.Державний устрій-це територіальна організація державної влади, поділ її на певні складові частини з метою найкращого управління суспільством, це взаємозв‘язок окремих складових частин держави між собою і її спільними вищими (центральними) державними органами.[7;57] Для характеристики територіальної організації держави, організації державної влади з територіальним групуванням населення в юридичній літературі довгий час уживався, та й зараз використовується (особливо в роботах по теорії держави і права) термін «державний устрій». У юридичній літературі мається на увазі лише устрій території держави, співвідношення держави як цілого з його складовими частинами. Що стосується конфедерацій, співтовариств, союзів, співдружностей держав, то можна з впевненістю сказати, що, вони до проблеми територіально-політичної організації держави не відносяться - це міждержавні, міжнародні обєднання держав. Прості складаються тільки з адміністративно-територіальних одиниць (Польща, Таїланд, Алжир, Колумбія, Вануату й ін.), складні мають у своєму складі ті чи інші форми автономії (Італія, Філіппіни, Нікарагуа й ін, про це мова піде далі у роботі. Проста унітарна держава - це така держава, складові частини якої не мають власного суверенітету і не можуть бути субєктами політичних міжнародних відносин.Унітарну державу звичайно кваліфікують як просту у звязку з тим, що жодна з виокремлених частин її території-адміністративно-територіальних одиниць-не має статусу державного утворення в основному законі унітарна форма державного устрою фіксується у вигляді відповідного визначення держави. Держава звичайно вважається унітарною (простою), якщо жодна з частин її території не наділена статусом державного утворення. Територія унітарної держави навіть формально є єдиною. її складові частини найчастіше мають статус адміністративно-територіальних одиниць. Унітарність встановлюється й у не прямий спосіб за змістом конституційних положень, присвячених територіальній організації держави, зокрема, унітарну форму державного устрою засвідчують положення, які визначають адміністративно-територіальний устрій держави. Держава є унітарною і поважає в своїй організації принципи автономії місцевих органів влади і демократичної децентралізації державного управління.Призначенням відповідного поділу території держави є насамперед здійснення виконавчої влади і функціонування місцевого самоврядування там, де останнє вирізняється з явища виконавчої влади.Особливості адміністративно-територіального устрою відображають дію різних чинників, зокрема історичні тенденції розвитку суспільства і держави, зміст і характер соціально-економічних змін, географічні і природні властивості окремих регіонів, національний склад їх населення тощо. Це означає, що в Україні діє єдине громадянство, єдине законодавство, єдина судова система, що в межах державних кордонів України немає і не може бути будь-яких утворень, що мають ознаки державного суверенітету. Що стосується політичного режиму в Україні, то стаття 1 Конституції України визначає Україну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу. Особливе місце в процесі становлення державно-територіального устрою незалежної України належить законодавчому врегулюванню взаємовідносин між центральними органами державної влади та органами управління Автономної Республіки Крим, що була утворена на базі Кримської області у період між проголошенням Декларації про державний суверенітет України та здобуттям нею незалежності - у відповідь на вимогу ЦК КПРС, занепокоєного незалежницькими тенден

Зміст

Вступ

І. Державний устрій України

1.1.Конституційні положення про організацію деравної території

1.2.Теорії розподілу державного устрою

1.3.Способи встановлення унітарності

ІІ. Адміністративно-територіальний устрій як складова частина державного устрою

2.1.Характерні риси адміністративно-територіального Устрою

2.2.АРК, регіональні та місцеві органи державної влади

ІІІ. Органи місцевого самоврядування

3.1.Роль місцевого самоврядування в політичній системі України

3.2.Місцеве самоврядування і державна влада

3.3.Децентралізація влади як один із принципів місцевого самоврядування

Висновки

Список використаних джерел