Визначення особливостей розвитку і функціонування державного та політичного режиму на основі узагальнення положень Конституції України, інших актів законодавства і державно-правової практики, а також виокремлення загальновизнаних типів державного режиму.
Своєрідність конкретного державного режиму будь-якого історичного періоду визначається насамперед ступенем зрілості суспільства і державного життя, завданнями й цілями, що ставить перед собою держава. Дослідження процесів розвитку сучасної Української держави ставить не лише перед окремими юридичними дисциплінами, але й перед вітчизняною правовою наукою в цілому, цілий ряд важливих питань, які стосуються визначення того, що саме являє існуючий нині в Україні державно-правовий режим, до якого типу його слід відносити і якими є його сутнісні ознаки. Дійсно, вивчаючи державно-правовий режим як систему визначених державою і суспільством методів та засобів реалізації управлінських повноважень публічної влади органами державної влади і місцевого самоврядування, які випливають з встановлених на найвищому законодавчому рівні норм та правил, і визначають зміст та специфіку діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування як по відношенню до суспільства в цілому, так і стосовно окремих індивідів, їх груп та обєднань, ми тим самим підходимо до проблеми співвідношення держави і права на всіх рівнях та в усіх сферах суспільно-правових відносин, що робить її важливою та актуальної для юридичної науки в цілому. Встановлення звязку між процесами утвердження в країні праводержавності та розвитком державно-правового режиму дозволяє встановити цілий ряд важливих внутрішніх ознак цього режиму, а також наповнити це поняття як теоретичним, так і безпосереднім практичним змістом через виявлення тієї специфіки форм і методів державної управлінської діяльності,що притаманна правовій державі. Формулювання методологічних основ для комплексного дослідження проблем державного і правового розвитку України, яке поєднувало б аналіз змін як елементів форми держави (включаючи й державно-правовий режим),так і висвітлення таких процесів як становлення України як правової,демократичної і соціальної держави.Найвірніший шлях до того, щоб зясувати, який зміст в сучасній політичній науці вкладають в поняття "режим" - це проведення його логіко-семантичного аналізу, встановлення його походження та основних віх розвитку. Насамперед, поняття "режим" часто співвідносять з поняттям "влада", що займає, безперечно, центральне місце в політичній науці. Нерідко поняття "режим" зіставляють з відносно молодим в політичній науці поняттям "система". [1, с.101]Важливо усвідомити і те, як співвідносяться між собою поняття "режим" і "держава". З його точки зору, "держава (polis) являє собою щось складене, подібне всякому цілого, але складається з багатьох частин", а "державний устрій (politeia) є відома організація мешканців держави".[2, c.244] Тому можна сказати, що поняття "держава" і "державний лад" є в даному разі традиційними аналогами більш сучасних, що виникли вже в XX столітті понять "політична система" і "політичний режим".У понятті «політичний режим» досить повно відображається сутність держави, тому його можна вважати автономним елементом форми держави.[9, c.273] Щоб повніше зрозуміти сутність цієї категорії, слід виявити зміст поняття «політичний режим», його співвідношення з державним режимом. В євроконтинентальній юридичній науці поняття «політичний режим» визначається функціонально, відображає характер взаємозвязку держави й індивіда і складається : з політичного курсу, який обирає уособлення верховної влади; з політичної діяльності для його здійснення, включаючи, насамперед, засоби і методи реалізації влади. У вітчизняну наукову літературу поняття «режим» і «політичний режим» увійшли в 1940-х роках як антитеза формально-правовим визначенням держави. Стародубський, які розглядали політичний режим в якості третьої елементу форми держави, поряд з формою правління і формою державного пристрою, що дозволяє чуйно реагувати на зміни, що відбуваються в державі. У Декларації незалежності американський мислитель і політик Томас Джефферсон писав: «Ми вважаємо очевидними істини: що всі люди створені рівними і наділені Творцем певними невідємними правами, до числа яких належить право на життя, на свободу і на прагнення до щастя; що для забезпечення цих прав люди створюють уряди, справедлива влада яких ґрунтується на згоді керованих; що якщо який-небудь державний лад порушує ці права, то народ має право змінити його або скасувати та встановити новий лад, заснований на таких принципах і організує управління у таких формах, які повинні найкращим чином забезпечити безпеку і добробут народу ».Справа у тому, що політичну науку демократія цікавить як певний режим (сукупність методів, засобів і способів правління, яка застосовується тією чи іншою державою). Не заперечуючи правомірності такого підходу, автор зазначає, що для теорії держави і права демократична держава становить інтерес насамперед як інституціональна конструкція, а також як система врегульованих правом процесів і процедур.В цьому плані теоретико-правове дослідженн
План
ЗМІСТ
Вступ
1. Державний режим : основні підходи до визначення сутності
1.1 Визначення поняття державного режиму.Співвідношення державного і політичного режиму
2. Ефективність демократичних інститутів в Україні
2.1 Інститут виборів в Україні
2.2. Незалежні суди
2.3 Механізм захисту прав людини
3. Європейські стандарти демократії
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
