Державний механізм стимулювання стратегічного цілепокладання регіонів - Автореферат

Останнім часом здобуває силу концепція саморозвитку регіонів, спрямована на самостійну постановку стратегічних цілей і завдань регіонів, а також їх реалізацію. Ситуація ускладнюється також існуючими відмінностями в рівні розвитку регіонів України, що потребує застосування адекватних цим відмінностям методів управління і стимулювання їх стратегічного цілепокладання. Концепція саморозвитку регіонів, реалізована в Україні в незмінному виді, приведе до вибору регіонами двох основних стратегій: відцентрової і споживання ресурсів. розглянути процес стратегічного цілепокладання регіону, визначити значення геоекономічного чинника в процесі стратегічного цілепокладання регіонів на сучасному етапі розвитку; сформувати методологічний аспект механізму стимулювання стратегічного цілепокладання регіонів: сформулювати поняття «геопотенціал регіону», запропонувати методику аналізу й оцінки геопотенціалу регіону, розробити алгоритм геостратегічного позиціонування регіону;Проведено аналіз сутності процесів стратегічного цілепокладання соціально-економічних систем, сформульовано поняття місії як способу взаємодії системи з зовнішнім середовищем. В процесі дослідження сутності поняття «місія» виділено три основних способи взаємодії системи і зовнішнього середовища, що визначають тип сформованої місії системи із соціальною складовою (рис. Системна взаємодія системи і зовнішнього середовища передбачає, що елементи системи мають світогляд, заснований на сприйнятті системи як невідємної частини зовнішнього середовища. Тому формулювання місії з необхідністю передбачає здійснення аналізу і прогнозу розвитку зовнішнього середовища як метасистеми, а також узгодження довгострокового вектора розвитку системи із зовнішнім середовищем. Раціональна взаємодія системи і зовнішнього середовища заснована на світогляді, що припускає автономність системи в зовнішнім середовищі.Дія державного механізму стимулювання стратегічного цілепокладання регіонів може бути розглянутою в динаміці, що характеризується як процесний аспект зазначеного механізму (рис. Цілі процесу стратегічного цілепокладання передбачають поєднання цих елементів так, щоб: 1) зберегти (не порушити) цілісність метасистеми (держави); 2) забезпечити соціально-економічний розвиток системи (регіону) з найменшими витратами і максимально можливими результатами. Таким чином, основним завданням стратегічного цілепокладання регіонів в рамках запропонованого механізму є перехід регіону як керованого обєкта зі стану 1, що характеризується визначеним геопотенціалом і геостратегічним позиціонуванням, у стан 2, для якого характерно максимальне розкриття геопотенціалу і формування геостратегічних переваг регіону на основі його місії. Подібний підхід забезпечить досягнення вищевказаних, стандартних цілей, але з урахуванням характерних особливостей регіону, його геопотенціалу. Центральні і регіональні рівні управління переслідують різні, але погоджені цілі в процесі переводу регіону зі стану 1 у стан 2.Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в розробці державного механізму стимулювання стратегічного цілепокладання регіонів, який вирішує задачі збереження цілісності і забезпечення стратегічного розвитку країни, погодженого розвитку регіонів і максимального розкриття їх геопотенціалів. Процес стратегічного цілепокладання соціально-економічних систем, у тому числі - регіону, включає визначений набір операцій: аналіз стану зовнішнього середовища, вивчення власного потенціалу, визначення місії системи, аналіз сильних і слабких сторін потенціалу системи й існуючих обмежень розвитку, визначення стратегічних цілей розвитку і механізмів їх реалізації. При визначенні місії система прагне досягнення двох цілей: 1) бути значимим елементом зовнішнього середовища (виконувати в ньому значимі функції); 2) бути унікальним елементом зовнішнього середовища (виконувати функції в зовнішнім середовищі найбільш ефективно і таким способом, який складно повторити). Геоекономічна класифікація регіонів України реалізується по наступних основних ознаках: 1) місце в «харчовій піраміді» геополітики, обумовлене галузевою структурою економіки регіону; 2) рівень розвитку продуктивних сил, що характеризується технологічним укладом, у рамках якого функціонує більшість економічних субєктів регіону, а також «залишковий потенціал» домінуючого технологічного укладу, який визначається залишковою вартістю основних фондів підприємств, що формують бюджет регіону; 3) розвиток інфраструктури. З огляду на необхідність виконання функції забезпечення цілісності країни на центральному рівні державного управління, запропоновано внести зміни в процес стратегічного цілепокладання регіонів на основі наступних принципів: 1) системної взаємодії держави і регіонів, що передбачає визначення місії регіону по системному типу (регіон розглядається як частина цілого, яка виконує в ньому значимі для життєдіяльності функції); 2) визначення місії регіону з урахуванням його геопотенціалу як базової складової потенціалу регіону, що дозволяє йому

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ