Державний лад та організація управління в Київській Русі у ІХ-ХІІ століттях - Реферат

Період становлення ранньофеодальних структур припадає на IX-Х ст.: це утворення Руської держави з центром у Києві, прийняття християнства, утвердження феодального способу виробництва. Давньоруська держава як ранньофеодальна монархія була побудована на принципах сюзеренітету-васалітету. До часів монгольської навали на Русі так і не було створено чітку систему престолонаслідування, що негативно позначи лося на внутрішньому і зовнішньому становищі країни. Характеризуючи державний лад Київської Русі, треба відзначити деякі особливості: по-перше, влада великого князя була самодержавною лише в періоди централізації держави (X - початок XII ст.), зокрема за правління Володимира Святославовича, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха; по-друге, з послабленням київського централізму й розпадом держави на окремі князівства, закріпленням в них окремих княжих династій, старшинство вели кого князя втрачало реальне значення, а його титул зверхника усієї країни залишався лише почесною історичною традицією; по-третє, в державній організації тих часів не було чіт кого розподілу функцій влади.Виникнення і розвиток феодалізму виражається насамперед у появі і росту феодального землеволодіння. Феодальна земельна власність склала економічну основу панування класу феодалів. Київська, Галицька, Чернігівська землі), у деяких же цей процес тільки починався (землі вятичів, дреговичів). Первинною формою економічної реалізації феодальної земельної власності було полюддя, у якому в «оголеній формі виступають відносини панування і підпорядкування, так само як і початкова фаза перетворення землі у феодальну власність». У IX ст. формується панівний клас феодалів, у который входили київські князі, місцеві князі, бояри.Його очолював великий князь київський, котрому були підлеглі місцеві правителі - його васали. При завоюванні і приєднанні до Києва нових земель великі князі повинні були залишати в племінних центрах свої збройні загони. У головному племінному місті й особливо важливих центрах розміщався великий загін - тисячу дружинників, що поділявся па сотні" (тисяцький було начальником загону, а соцькі - командирами невеликих дружин),у містах меншого значення стояли дружини, якими командували соцькі і десяцькі. Князь у цей час був військовим вождем, організатором і командуючим військовими силами. Великий князь приймав найважливіші рішення за згодою свого оточення - великих феодалів (бояр), «княжих чоловіків», що складали феодальну раду при князі.Феодали були повязані між собою системою васальних відносин, заснованих на ієрархічній структурі феодального землеволодіння. Коли феодальний спосіб виробництва став пануючим, а власність на землю феодалів зробилася основою експлуатації безпосередніх виробників матеріальних благ, термін «люди» придбав значення феодально залежного селянства, експлуатованого державою шляхом збору данини, розмір якої тепер став залежати від кількості і якості землі, що знаходиться в селян, чи частками феодалами - шляхом залучення селян до панщини чи стягуванню оброку. Князі також передавали право стягування данини і судових штрафів разом із правом суду своїм васалам, що утягнуло громаду в сферу впливу окремих феодалів, що перетворювали членів громади у феодально залежне населення. Будучи особисто вільний, смерд мав право переходити до сильного патрона. Закуп був зобовязаний нести панщину па пана.Відбувається виникнення і формування держави Київська Русь, вдосконалюється адміністративний апарат управління і суду, унормовуються суспільні відносини , поступово відмирають залишки відносин і права додержавної доби і набирає сили писане слово .

Зміст

Вступ

1. Класовий поділ та соціально-правові категорії давньоруського населення

2. Політична система Русі: князь дружина і боярська рада - віче

3. Адміністративно-територіальний устрій та організація управління на Русі

4. Проблема соціально-економічного та політичного ладу Древньої Русі давньоруський держава ранньофеодальній монархія

Таким чином у ІХ - ХІІ ст. Відбувається виникнення і формування держави Київська Русь, вдосконалюється адміністративний апарат управління і суду, унормовуються суспільні відносини , поступово відмирають залишки відносин і права додержавної доби і набирає сили писане слово . „ Руська правда ” свідчить про нерозвиненість феодальних відносин і державної влади , але в ній чітко простежується , що вона стала на захист інтересів землевласників , військово - служилої верстви населення.

1. Історія держави і права України .Частина 1./ А.Й.Рогожин,-К.;Ін Юре.-1996

2. История государства й права Украинской ССР / Под ред. Б.М.Бабия, К, 1987. - Т. 1. - С. 57-63.

3. Котляр М.Ф. Введення християнства в Київській Русі та його наслідки К, 1985 - С 45

4. Музиченко П.П.Історія держави і права України.-К.:Знання.,1999

5. Річка В. М. Духовенство в класово-становій структурі давньоруського суспільства // Укр.історичний журнал , 1989 - № 6 - С 76-87

6. Річка В.М. Про адміністративно-територіальний устрій Давньоруських земель XI-XII ст. - С. 94-107.

7. РІЧКАВ.М.Церква і етнокультурний розвиток давньоруського суспільства // Середньорічна Україна - Вип 1 - К, 1994 - С 13

8. Швидько Г.К. Історія держави і права України ( Х - початок ХІХ століття) . - Дн - ск . : ДГУ . , 1998

Размещено на