Державний кредит та його роль в стабілізації економік держав - Курсовая работа

На даний момент ця тема є досить актуальною, тому що Україна досить молода незалежна країна, і вона не в змозі самостійно забезпечити свій економічний розвиток, тому держава потребує як і в зовнішніх запозиченнях, так і в внутрішніх додаткових коштах. Державний кредит за своєю економічною сутністю - це сукупність економічних відносин між державою в особі органів управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами - з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом. Основна класична форма державно-кредитних відносин, коли держава виступає позичальником коштів. Будучи кредитором, держава за рахунок коштів бюджету надає на платній основі за умови обовязкового повернення кредити юридичним і фізичним особам. У сфері міжнародних економічних відносин держава може виступати як у ролі позичальника, так і у ролі кредитора.Державний кредит - це специфічний елемент державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів (найчастіше), кредитора або гаранта повернення коштів. Залучення коштів до бюджету завжди обмежене рівнем оподаткування, підвищення якого може зашкодити економічній діяльності підприємницьких структур і підвищенню добробуту населення. Тому держава на фінансування своїх потреб використовує інші джерела, намагаючись збалансувати доходи бюджету з поточними та капітальними витратами. У цьому разі держава є позичальником, а кредиторами можуть бути юридичні та фізичні особи (як резиденти, так і нерезиденти), міжнародні фінансові організації, іноземні держави. Тому за економічною сутністю державний кредит є формою вторинного перерозподілу ВВП, доходів і нагромаджень - прибутку, заробітної плати, амортизації тощо, частина яких перерозподіляється через бюджетну систему у вигляді податків, зборів, платежів, а решта може використовуватись як позика державі.Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики (рис. За емітентами боргових зобовязань позики поділяються на державні (випускаються центральними органами управління і надходять до Державного бюджету) і місцеві (випускаються місцевими органами управління і спрямовуються у відповідні місцеві бюджети). За правовим оформленням розрізняють державні позики, які надаються на основі угод, і позики, що забезпечуються випуском цінних паперів. В Україні, як і у світовій практиці, використовують обидві форми: першу, як правило, для оформлення кредитів від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інститутів; другу - для мобілізації коштів на внутрішньому фінансовому ринку, тобто випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), а також на міжнародних ринках позикового капіталу - євробондів та облігацій зовнішньої державної позики (ОЗДП) [3]. Облігації - боргові зобовязання держави, за якими у встановлені строки повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу.Проте будь-якій державі, особливо країні з перехідною економікою, необхідні кошти для виконання покладених на неї завдань. Конституція України визначає, що до повноважень верховної Ради України належить, зокрема, затвердження державного бюджету України та внесення змін до нього. Асигнування на погашення заборгованості держави за позиками, на виплату виграшів, погашення облігацій теж передбачаються Верховною Радою України у відповідних статтях закону, які затверджують загальну суму видатків державного бюджету. Крім цього, Конституція уповноважує Верховну Раду України щодо затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також на одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених держбюджетом України, здійснення контролю за їх використанням. Звичайно, не можна не зважати і на своєрідні недоліки інтенсивного використання продажу державних цінних паперів для фінансування державних видатків, а саме: нові випуски можуть збільшувати державний борг і таким чином переносити частку фінансового тягаря на майбутні покоління; розвиток первинних та вторинних ринків може викликати небажаний розподіл фінансових ресурсів і мати негативний вплив на розвиток інших фінансових ринків країни; величезні суми позик можуть призвести до зростання номінальних процентних ставок і зробити видатки бюджету сприйнятливішими до змін процентних ставок; використання цінних паперів може послабити бажання уряду та інших органів влади контролювати свої видатки і, крім того, може збільшити залежність уряду від своїх кредиторів.Для повного дослідження категорії "державний кредит" проаналізуємо також динаміку показників державного боргу к Україні в кризовий період, розглянемо результати управління державним боргом, оцінимо обсяги позик у МВФ, дослідимо ймовірність втрати безпеки за борговими зобовязаннями. США (у 2009 році чисті виплати за кредитами та облігаціями становили

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи державного кредиту

1.1 Економічна природа та роль державного кредиту

1.2 Класифікація форм державного кредиту

1.3 Нормативно-правове забезпечення відносин у галузі державного кредиту

Розділ 2. Аналіз стану державного кредиту в Україні

2.1 Аналіз показників зовнішнього державного кредиту України за 2009 - 2010 роки

2.2 Аналіз показників внутрішнього державного кредиту України за 2009 - 2011 роки

2.3 Динаміка кредитування приватного сектору економіки

Розділ 3. Напрями удосконалення державного кредиту в Україні

3.1 Проблеми управління державним кредитом в Україні

3.2 Міжнародний досвід врегулювання державного кредиту

Висновки

Список використаних джерел

Додатки державний кредит економіка приватний