Державний кредит як одне з ключових джерел збільшення грошових доходів у власників цінних паперів і вкладників ощадбанків. Дослідження структури державного боргу та характеристика основних можливостей та шляхів боргової реструктуризації в Україні.
Роль пропонує наступне визначення державного кредиту: це система врегульованих правовими нормами суспільних відносин у сфері акумуляції державою додаткових, умовно вільних грошових коштів, де держава виступає в ролі позичальника, кредитора або гаранта, як правило, в цілях покриття дефіциту бюджету, на умовах добровільності, поворотності, терміновості і платності. На думку Білої О.Г., Чуй І.Р., державний кредит - це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади і управління, з одного боку, і резидентами та нерезидентами, - з другого, при яких держава традиційно вступає у ролі позичальника (рідше кредитора та гаранта). У випадку міжнародного державного кредиту однією зі сторін кредитної угоди виступає держава, яка причому може виступати і як боржник, і як кредитор, а може бути боржником і кредитором одночасно. Таким чином, фінансово-правові відносини у сфері державного кредиту мають наступні особливості: 1) залучені державою тимчасово вільні грошові кошти юридичних осіб спрямовані на певну мету - зменшення бюджетного дефіциту; 2) висновку угоди про державну позику передує ухвалення закону про Державний бюджет на поточний рік, яким деталізуються розміри та інші умови позики; 3) держава виступає в грошових відносинах як позичальник і гарант боргу; 4) держава в односторонньому порядку визначає умову позики. У разі невиконання юридичними особами своїх зобовязань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих Державою зобовязань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.У курсовій роботі науково обґрунтовано економічну природу державного кредиту, виявлено основні тенденції і специфічні особливості формування державного кредиту та, як наслідок, державного боргу в Україні, обґрунтовані концептуальні засади щодо вдосконалення механізму його управління та обслуговування в умовах перехідної економіки України. Призначення державного кредиту полягає насамперед у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу. Динаміка сукупного обсягу державного та гарантованого державою боргу свідчить про те, що країни з перехідною, недостатньо розвинутою та стійкою економікою потерпають найбільше від кризових явищ на рівні міжнародних фінансів, потребуючи в результаті додаткового залучення позикових коштів із зовнішніх та внутрішніх ринків. У процесі дослідження спостерігаємо негативну динаміку до збільшення витрат на обслуговування державного боргу та витрат з його погашення, що насамперед є наслідком неефективного використання залучених ресурсів, тобто державні запозичення не спрямовуються на модернізацію економіки, технічне переозброєння підприємств, не сприяють економічному зростанню, а “проїдаються”, сприяючи тому, що у майбутньому може виникнути ситуація, коли погашення боргів ляже важким тягарем на економіку України.
Вывод
У курсовій роботі науково обґрунтовано економічну природу державного кредиту, виявлено основні тенденції і специфічні особливості формування державного кредиту та, як наслідок, державного боргу в Україні, обґрунтовані концептуальні засади щодо вдосконалення механізму його управління та обслуговування в умовах перехідної економіки України. В результаті проведеного дослідження сформульовані такі висновки: 1. Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Основна частка державних витрат здійснюється в національній валюті, тому переважний розвиток одержує внутрішній державний кредит. Але широкий міжнародний поділ праці, обмін технологіями і науково-технічними ідеями, надання фінансової допомоги іноземним державам - усе це обумовлює інтенсивний розвиток міжнародного державного кредиту.
2. Призначення державного кредиту полягає насамперед у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів. За дефіцитності державного бюджету додатково мобілізовані фінансові ресурси спрямовуються на покриття різниці між бюджетними доходами і видатками. При позитивному бюджетному сальдо мобілізовані за допомогою державного кредиту засоби прямо використовуються для фінансування економічних і соціальних програм. Це означає, що такий кредит, будучи засобом збільшення фінансових можливостей держави, може бути важливим чинником щодо прискорення соціально-економічного розвитку країни.
3. Розмір державних позик неповинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.
4. Динаміка сукупного обсягу державного та гарантованого державою боргу свідчить про те, що країни з перехідною, недостатньо розвинутою та стійкою економікою потерпають найбільше від кризових явищ на рівні міжнародних фінансів, потребуючи в результаті додаткового залучення позикових коштів із зовнішніх та внутрішніх ринків. По-друге, нераціональність та непрозорість формування та використання залучених коштів стали свідченням необхідності реформування боргової політики країни.
5. У процесі дослідження спостерігаємо негативну динаміку до збільшення витрат на обслуговування державного боргу та витрат з його погашення, що насамперед є наслідком неефективного використання залучених ресурсів, тобто державні запозичення не спрямовуються на модернізацію економіки, технічне переозброєння підприємств, не сприяють економічному зростанню, а “проїдаються”, сприяючи тому, що у майбутньому може виникнути ситуація, коли погашення боргів ляже важким тягарем на економіку України.
6. Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.
7. Український державний борг є «дорогим» в обслуговуванні. Необхідність фінансування бюджетного дефіциту при відсутності доступу до дешевих фінансових ресурсів на фінансових ринках, змушувала брати кредити під високі відсотки. Необхідність збільшення видатків на обслуговування державного боргу суттєво зменшила можливості фінансування інших статей та ефективність видаткової частини державного бюджету загалом.
8. Механізм управління державним кредитом та, як наслідок, державним боргом визначається як сукупність заходів держави повязаних з випуском та погашенням державних боргових зобовязань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобовязань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.
9. Зовнішні фінансові джерела потрібно розглядати з точки зору їх обсягу і з позицій ефективності використання. При неефективному використанні ресурсів потреба у їх кількості стає необмеженою. Це обумовлює необхідність встановлення межі залучення кредитів. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни.
10. Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобовязань довгострокові зобовязання повинні займати центральне місце.
Таким чином, комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
