Державний контроль в сучасній Україні (теоретико-правові питання) - Автореферат

Актуальність теми дослідження визначається тим значенням, котре має державний контроль в управлінні як атрибутивній функції держави. У Конституції України (п.9 Розділу XV “Перехідні положення”) сформульовано положення про необхідність прийняття законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів. Проте вирішення проблеми забезпечення законності шляхом застосування державного контролю повинно розпочатись насамперед з визначення загальнотеоретичних уявлень щодо державного контролю як феномену правової системи, оновлення змісту доктринальних суджень про державний контроль з урахуванням реалій в Україні. Зазначена мета дослідження зумовила постановку такого кола завдань: проаналізувати значення та співвідношення правничих термінів “контроль” та “нагляд”; зясувати у контексті мови законодавства можливість застосування уніфікуючого підходу до термінів “контроль” та “нагляд”; сформулювати загальнотеоретичне визначення поняття державного контролю та обґрунтувати його концепцію; показати багатоплановість державного контролю як діяльності; дослідити державний контроль у контексті управлінської функції держави; охарактеризувати видову багатоманітність контролю у державі; розробити загальнотеоретичну класифікацію основних видів державного контролю; визначити правові характеристики контролю нормотворчості в Українській державі; дослідити особливості взаємоконтролю влад в теоріях і практиці розподілу державної влади; показати роль і місце контролю як складової системи “стримувань і противаг”; проаналізувати питання про контрольну владу, визначити її основні ознаки. Зокрема, застосовано діалектичні методи сходження від абстрактного до конкретного, зясування співвідношення загального, особливого та одиничного, а також частини й цілого для формулювання загального поняття державного контролю; структурно-функціональний метод застосовано при аналізі основних характеристик державного контролю (стадії, засоби, принципи тощо); формально-логічний та порівняльно-правовий методи - при аналізі контрольної влади, її основних ознак.Зясовано, що в загальномовному плані, зміст терміна “контроль” розкривається за допомогою терміна “нагляд”, і навпаки, між термінами “контроль” і “нагляд” не існує суворого семантичного кордону, вони можуть використовуватись і використовуються як синоніми; термін “контроль” (“нагляд”) має два основних значення, це: а) певна діяльність; б) субєкти відповідної діяльності. Найчастіше в українсько-російському слововжитку термін “контроль” використовується також не тільки у значенні “перевірка”, але й “управління”, тобто “контролювати” - це “перевіряти” чи “управляти”. Демонструючи синонімію термінів “контроль” і “нагляд” у нормотворчій практиці, а також тенденцію у законодавстві при формулюванні змісту нормативно-правових приписів змінювати без будь-яких застережень термін “нагляд” на термін “контроль”, а не навпаки, дисертант, з урахуванням відповідних точок зору у юридичній літературі, робить висновок: контроль можна розглядати як родове поняття, котре охоплює “нагляд” як певний, особливий вид “контролю”, його форму у деяких галузях права. Характерним моментом співвідношення державного контролю і державного управління є наявність у них комплементарності (від. лат. complementum - доповнення, довершення): управління припускає контроль, а контроль передбачає управління. Розділ 3 “Класифікація видів контролю” має два підрозділи, їх основний зміст присвячено аналізу видової багатоманітності контролю у державі та державного контролю.