Державний контроль та регулювання торгівлі у Візантії IV-IX століть - Автореферат

Тим часом у ранньосередньовічній Європі не було жодної країни, господарський розвиток якої був настільки зорієнтований саме на державу, як це було у Візантійській імперії. Досі в історіографії зберігаються протилежні міркування про те, чи була візантійська економіка ринковою чи ж повністю залежною від держави з її тотальним і всеохопним контролем і регулюванням. Одні історики доводять, що в економіці, зорієнтованій на державу, торгівля відігравала виключно другорядну, підлеглу роль, інші ж тримаються думки, що середньовічна візантійська економіка відрізнялася від сучасної в плані функціонування ринкових законів швидше кількісно, ніж якісно. Досліджуючи обрану проблематику, передусім необхідно приділити увагу питанням державного регулювання зовнішньої торгівлі й проблемам державного втручання у торгівлю продовольчими товарами, оскільки товарність ранньосередньовічної візантійської економіки базувалася переважно на виробництві сільськогосподарського продукту, а також на торгівлі предметами розкоші, яка мала, здебільшого, міжнародний характер. Це дозволяє дослідити основні методи торговельно-економічної політики ранньовізантійської держави, оскільки зовнішня торгівля й торгівля продукцією сільського господарства стабільно привертали до себе неослабну увагу з боку держави: перша була повязана з міжнародною політикою й питаннями забезпечення державної безпеки, друга ж торкалася проблем продовольчого постачання міст імперії.між Візантійською імперією та її торговельно-економічними контрагентами: договір 298 р. між імператором Діоклетіаном та шахіншахом Персії Нарсесом, що зберігся у творі Петра Магістра; записана Менандром Протиктором візантино-іранська угода 562 р.; союзницька антиперська угода 568 р. з тюрками; договір 715 р. з купцями міста Комаккьо у дельті ріки По; збережена у творах Феофана Сповідника та його молодшого сучасника папського апокрисіарія Анастасія Бібліотекаря угода 716 р. з “володарем” болгар Кормесієм, торговельні клаузули якої було повторено у 812 р. в договорі з ханом Крумом; арабо-візантійський мирний договір 717 р.; русько-візантійські мирні угоди Х ст. Початок спеціального дослідження проблем державного втручання у торгівлю у ранньосередньовічній Візантії в контексті вивчення політичної, адміністративної та економічної історії імперії припадає на межу XIX-XX ст. Думку про те, що держава навязливою й прискіпливою регламентацією знищувала будь-які паростки підприємницької самостійності візантійських ремісників і торговців, позбавляла їх ініціативності, гальмуючи тим самим розвиток економіки, розвивав П. В. Бєзобразов. Візантійський уряд, розуміючи, що торгівля з одним посередником-монополістом була для імперії вкрай невигідною, уже в IV-VI ст. намагався налагодити функціонування торговельних шляхів в обхід території Сасанідського Ірану. Третій розділ “Державний контроль та регулювання торгівлі продовольчими товарами у Візантійській імперії IV-IX ст.” присвячено дослідженню способів регулювання, що застосовувалися візантійським урядом та адміністрацією у сфері торгівлі основними продуктами харчування, які складали повсякденний раціон ранньосередньовічних ромеїв: зерном та випеченим з нього хлібом, рибою, оливковим маслом, овочами, вином, мясом.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ