Державний контроль ринку цінних паперів України - Курсовая работа

Згідно із Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право на володіння позикою або відносини з нею, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Раніше, коли цінні папери були в паперовій формі, то сприймалося як «паперовий документ». Однак розвиток компютерних засобів збору, обробки і збереження інформації створив умови для поступової заміни на ринках певної частини, або усіх «паперових» цінних паперів «без паперовими». Коли йдеться про цінні папери як грошові документи, то беруть до уваги, головним чином, три такі важливі аспекти. Отже, поняття «документ» стосовно цінних паперів, можна було б визначити так: цінний папір як грошовий документ - це закріплена на матеріальному носії офіційна інформація емітента, придбання якої призводить до виникнення взаємних прав та зобовязань між емітентом та власником даного документа.Державний контроль на ринку цінних паперів має комплексний характер і являє собою врегульовану нормами права діяльність державних органів та саморегулівних організацій ринку цінних паперів (в частині реалізації делегованих контрольних повноважень) по 1) спостереженню за показниками стану і функціонування ринку цінних паперів, 2) фінансовими операціями на ньому, 3) показниками фінансового стану та фінансових результатів діяльності учасників ринку цінних паперів, а також 4) з перевірки виконання учасниками ринку цінних паперів та саморегулівними організаціями встановлених законодавством вимог, дотримання обмежень і заборон. За змістом діяльності на ринку цінних паперів учасники ринку цінних паперів можна розділити на учасників, що здійснюють фінансові операції (тобто операції, повязані з переходом права власності на цінні папери), та учасників, що обслуговують обіг цінних паперів (надають послуги з відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, організації торгівлі цінними паперами тощо). До організаційних принципів, що визначають правові основи організації державного контролю на ринку цінних паперів, ми відносимо принцип універсальності, принцип необхідного рівня правової регламентації, принцип залучення учасників ринку цінних паперів та їх обєднань до реалізації державного контролю, принцип делегування державними органами контрольних повноважень саморегулівним організаціям ринку цінних паперів. Випуск та обіг недержавних цінних паперів, а також формування та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів контролюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а також Державний комітет з фінансового моніторингу України, який здійснює державний фінансовий моніторинг операцій на ринку цінних паперів, Національним банком України, що контролює відносини, повязані з участю банків на ринку цінних паперів, Антимонопольним комітетом України, який контролює дотримання законодавства про захист економічної конкуренції, Фондом державного майна, предметом контрольних повноважень якого є приватизаційні процеси на ринку цінних паперів та управління корпоративними правами держави, правоохоронними органами [12,c.235]. Центральне місце в системі органів контролю на ринку цінних паперів посідає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія), основи правового статусу якої визначено Законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”.Тому важливо всі норми, які передбачають обовязки та обмеження у діяльності учасників ринку цінних паперів, права контролюючих органів та основні процедури контрольного провадження встановити у Законі України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”. До них відносяться прийняття рішень про відмову у видачі ліцензії, реєстрації випуску цінних паперів та інших рішень, що заперечують успішне проходження заявником попереднього контролю. Серед адміністративно-примусових заходів, застосування яких до учасників ринку цінних паперів передбачено законодавством, пропонуємо розрізняти: адміністративно-запобіжні заходи, заходи адміністративного припинення, адміністративно-забезпечувальні заходи та адміністративні стягнення. Ознакам заходів адміністративного запобігання відповідають такі примусові заходи, передбачені Законом України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”: - зупинення розміщення та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування у разі загрози заподіяння суттєвої шкоди інтересам інвесторів або держави; заміна за рішенням уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду у разі неефективного управління компанією активами інвестиційного фонду; ліквідація пайового інвестиційного фонду у разі винесення Комісією рішення про неможливість заміни компанії з управління активами. Заходами адміністративного припинення на ринку цінних папер

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ

1.1 Ринок цінних паперів та принципи його функціонування

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Створення ефективного ринкового середовища неможливе без формування фінансового ринку, що забезпечує обіг фінансових ресурсів, їх перерозподіл між галузями виробничої сфери, акумулювання тимчасово вільних коштів для інвестування у виробничу діяльність. Сегментом фінансового ринку є ринок цінних паперів.

Обіг фінансових активів, в тому числі і у формі цінних паперів, потребує належного контролю з боку держави, адже в умовах безконтрольності зловживання з фінансовими ресурсами здатні скласти загрозу економічній безпеці усього суспільства, породжувати кризові явища в економіці, завдавати великих втрат державі та її громадянам.

Кожна країна, в якій існує ринок цінних паперів, створює систему його державного контролю. Україна також не є виключенням з правила. Правовою основою формування системи державного контролю на ринку цінних паперів є Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30 жовтня 1996 р., згідно якого було створено центральний орган виконавчої влади у сфері регулювання ринку цінних паперів - Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку України. Окремі регулятивні і контрольні повноваження щодо учасників ринку цінних паперів реалізують Антимонопольний комітет України, Національний банк України, Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, правоохоронні та ін. органи.

Актуальність обраної теми дослідження зумовлена, з одного боку, важливістю створення ефективної системи державного контролю на ринку цінних паперів, а з іншого - наявністю теоретичних та практичних правових проблем, повязаних з організацією державного контролю на ринку цінних паперів України. Теоретичного дослідження потребують зміст поняття “державний контроль на ринку цінних паперів”, види контролю, що його складають, субєкти, обєкт, предмет, методи та правові форми державного контролю на ринку цінних паперів. Недослідженими також залишаються питання статусу саморегулівних організацій ринку цінних паперів та їх роль у реалізації державного контролю на ринку цінних паперів України.

Незважаючи на наявність нормативних актів, що регламентують здійснення державного контролю на ринку цінних паперів і надають значний обсяг повноважень державним контролюючим органам, про ефективність правового регулювання та організації державного контролю на ринку цінних паперів говорити поки що передчасно. Адже і досі гостро постають проблеми забезпечення прозорості ринку цінних паперів, доступу інвесторів до достовірної інформації, необхідної і достатньої для прийняття обґрунтованих інвестиційних рішень, захисту прав інвесторів, запобігання та протидії нечесній практиці, зокрема, використанню інсайдерської інформації, запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Не сприяють належній організації державного контролю випадки неефективного розподілу, дублювання повноважень органів державного контролю на ринку цінних паперів. Потребують дослідження і систематизації також і заходи примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів, правова природа та підстави застосування стягнень за порушення законодавства про цінні папери.

Вдосконалення потребують і правові засади державного контролю на ринку цінних паперів. Норми Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”, що регулюють державний контроль, потребують систематизації, подальшої деталізації та узгодження. На наш погляд, контроль як одна з основних функцій державного регулювання заслуговує на те, щоб його регулюванню було присвячено окремий розділ Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”. Існує необхідність аналізу та узгодження з нормами законів нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. Все це обумовлює важливість та актуальність дослідження проблем державного контролю на ринку цінних паперів України.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є формування теоретичних положень, спрямованих на розвиток теорії державного контролю, виявлення прогалин і суперечностей у правових нормах, що регулюють відносини державного контролю на ринку цінних паперів, розробка пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства про державне регулювання ринку цінних паперів..

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішувалися такі завдання: - дослідити зміст та поняття цінних паперів на фінансовому ринку;

- дати класифікацію видів державного контролю за галузевою належністю та за іншими критеріями;

- дослідити систему заходів адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів;

- проаналізувати проблеми застосування адміністративних стягнень до правопорушників-учасників ринку цінних паперів;

Обєктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при здійсненні державного контролю на ринку цінних паперів уповноваженими державними органами.

Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, які регулюють питання державного контролю на ринку цінних паперів, наукові джерела, матеріали судової практики вирішення спорів, повязаних з випуском та обігом цінних паперів та реалізацією корпоративних прав.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження: системного аналізу досліджуваних явищ і подій; порівняльного аналізу правових норм і понять; формально логічного аналізу правових категорій та ін.

Теоретичним та науковим підґрунтям є наукові здобутки українських вчених-юристів, зокрема: В. Б. Аверянова, О. Ф. Андрійко, В. Г. Атаманчука, Ю. П. Битяка, О. В. Баклана, Л. К. Воронової, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Д. М. Лукянця, Д. М. Лученка, В. М. Марчука, Л. В. Ніколаєвої, В. П. Нагребельного, А. А. Нечай, О. П. Орлюк, Л. А. Савченко та ін., а також наукові доробки російських та радянських вчених, які тією чи іншою мірою висвітлювали досліджувані в дисертації проблеми: Д. М. Бахраха, В. М. Горшенева., О. Ю. Грачової, А. В., Єрицяна, О. Є. Луньова, М. С. Студенікіної, О.В. Шоріної, І. Б. Шахова, Х. Х. Шнейдера та інших.