Державний класифікатор управлінської документації в структурі нормативно-методичної бази діловодства - Дипломная работа

Її нормативне та забезпечення завжди було в центрі уваги не лише документознавців і архівознавців, а і суспільства в цілому, оскільки від організації діловодних процесів залежить не тільки повнота репрезентації достовірних джерел історичної інформації в архівах, а й якість керування будь-якою установою. В останнє десятиліття організація діловодства в Україні і зокрема в галузі поштового звязку зазнала кардинальних змін, повязаних з процесами державотворення, формуванням власної законодавчої бази, реорганізацією економічної інфраструктури, впровадженням новітніх інформаційних технологій, впливом міжнародного досвіду з керування документацією тощо. Це дозволить не тільки простежити динаміку проблем, що виникали у роботі служб діловодства установ, і завдань, окреслюваних тогочасними нормативними документами, ознайомитися зі змістом рекомендованих методик з організації діловодних процесів та їх впровадженням в Україні, але й визначити, що позитивного і негативного було у тих процесах, який досвід був набутий у сфері діловодства за останні півстоліття. Держстандарт України опублікував «Державний класифікатор управлінської документації» (ДК 010-96) (далі - ДКУД), розроблений госпрозрахунковим науково-дослідним центром «Економіст» та Державним науково-дослідним інститутом інформатизації і моделювання економіки (ДНДІІМЕ) при Президентові України за участю відповідних міністерств і відомств України та згодом він зазнав доопрацювання ДКУД і перевидання його Держстандартом України. Неабияку увагу документознавцями було приділено класифікації управлінських документів, яка стала на часі у звязку із розробленням і впровадженням ДК 010-98 «Державного класифікатора управлінської документації» та «Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів».Першу групу становлять закони, які регламентують загальні засади політики держави в галузі інформації взагалі та діловодства зокрема (закони України «Про інформацію», «Про державну таємницю», «Про Національний архівний фонд та архівні установи», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» тощо). Третю групу складають різноманітні типові та примірні інструкції з діловодства конкретних органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, розроблені на основі «Примірної інструкції з діловодства» та «Інструкції з діловодства за зверненнями громадян». До таких законів можна віднести закони України: «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-ХІІ; «Про державну таємницю» від 21.01.1994 №3855-ХІІ; «Про Національний архівний фонд та архівні установи» від 13.12.2001 №2888-ІП; «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР; «Про мови в Українській PCP» від 28.10.1989 №83І2-ХІ; «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV; «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 №852-IV [48]. У Законі вживаються такі терміни та їх визначення: інформація, державна інформаційна політика, субєкти інформаційних відносин, обєкти інформаційних відносин, інформаційна діяльність, галузі інформації, джерела інформації, інформація про особу, документ, первинний документ, вторинний документ, режим доступу до інформації, інформаційний запит, конфіденційна інформація, таємна інформація, право власності на інформацію тощо. Закон України «Про інформацію» встановлює також загальні правові основи отримання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.Адже побудова ієрархії управлінських документів, запровадження їх єдиної номенклатури дозволяє розібратися в існуючому розмаїтті документних форм і підійти до вирішення практичних питань удосконалення управлінського документаційного господарства на науковій основі, створити необхідні засади для здійснення ефективних прикладних розробок, спрямованих на вироблення та застосування оптимальних правил документування та організації роботи з документами. Так як класифікація документів наводиться практично у кожному підручнику чи навчальному посібнику з документування та організації роботи з документами, то для дослідження означеної проблеми було довільно взято 11 праць, підготовлених 14 авторами. З огляду на інтенсивність використання можна стверджувати, що більшість авторів до найбільш суттєвих ознак класифікації документів відносять походження, найменування, місце складання, строки зберігання документів та деякі інші. 1 чотири ідентичні за змістом, але різні за назвами критерії класифікації документів, що містять інформацію з обмеженим доступом, два тотожні за змістом, але різні за формулюванням їх назв критерії, повязані з функціональним

Зміст

Вступ

Розділ 1. Законодавча та нормативно-правова база як регулятор у сфері управлінської документації

1.1 Політика держави в галузі діловодства та інформації

1.2 Основні принципи класифікації управлінської документації

1.3 Державний класифікатор управлінської документації (ДКУД)

Розділ 2. Практичне застосування Державного класифікатора управлінської документації в Івано-Франківській дирекції УДППЗ «Укрпошта»

2.1 Основні напрямки діяльності та структура Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта»

2.2 Використання ДУКД в Івано-Франківській дирекції УДППЗ «Укрпошта»

2.3 Шляхи вдосконалення ведення управлінської документації в Івано-Франківській дирекції УДППЗ «Укрпошта»

Висновки

Список використаних джерел