Реєстрація релігійно-церковних громад та реалізація ідеї створення єдиної Помісної Церкви як приклади державного впливу на православно-католицькі взаємини. Нормативно-правові документи, що регулюють відносини між християнськими течіями в Україні.
При низкой оригинальности работы "Державний чинник як регулятор православно-католицьких взаємин в незалежній Україні", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Церква та релігія традиційно залишаються тими важливими чинниками, які відчутно впливають на формування ціннісних орієнтирів, морально-етичної сфери українського суспільства. Оскільки саме православні та католицькі церкви виступають як найбільш презентаційні конфесійні утворення в незалежній Україні, і мають визначальний вплив (за даними дослідження Центру Разумкова у 2013-2014 роках саме Церква, на думку респондентів (понад 70%) має ставати на захист людини, боронити її від влади та можливих злочинів зі сторони влади) на суспільно-політичну та духовно-культурну інфраструктуру держави, актуальність даного дослідження є незаперечним. На нашу думку, специфіку православно-католицьких взаємин незалежної України в суспільно-політичному контексті чималою мірою визначають доктринальні та канонічно-правові особливості православного та католицького бачення державно-церковних відносин: православна традиція акцентує на «симфонії» між Церквою та державою, католицька церква обстоює тезу про підпорядкування державно-політичної інфраструктури релігійній владі (принаймні у теоретичному вимірі). Одним із найбільш показових прикладів державного впливу на православно-католицькі відносини були й залишаються проблеми реєстрації релігійно-церковних громад, реабілітації греко-католицької та православних (УПЦ КП, УАПЦ) церков, реституції церковного майна, реалізація ідеї створення єдиної Помісної Церкви, унебезпечення, наскільки це можливо, релігійно-церковних структур від створення в них деструктивних квазірелігійних спільнот. Проблеми реституції, реєстрації громад, набуття ними статусу юридичної особи, питання реабілітації та правонаступництва церковних спільнот регулювались цілою низкою нормативно-правових документів та законодавчих актів: Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (з поправками 1991-2014, особливо актуальними - у грудні 1993 року, які надавали «право на почергове богослужіння в храмах з метою розвязання церковних конфліктів» та в жовтні 2012 року за яким «релігійна організація визнається юридичною особою з дня реєстрації»; Указ Президента України «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна» (1992); Конституція України (ст.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
