Поняття внутрішнього державного боргу. Механізм управління та обслуговування внутрішнього державного боргу. Динаміка внутрішнього державного боргу за 2009–2011 рр., причини збільшення та шляхи скорочення. Міжнародний досвід врегулювання боргових проблем.
Ґрунтуючись на тому, що держава має борг перед внутрішніми чи зовнішніми кредиторами, державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. До внутрішнього державного боргу належать всі боргові зобовязання держави, враховуючи адміністративно-управлінську заборгованість (зобовязання з виплати зарплати в державних установах та інших виплат державним службовцям), борги, що виникають внаслідок залучення коштів з метою фінансування бюджетного дефіциту та зобовязань з виплати державних пенсій. Державні цінні папери є надзвичайно специфічним інструментом - адже саме державні цінні папери формують державний борг держави в значній частині, та, крім того, за їхнім посередництвом здійснюється управління державним боргом, і за рахунок нововипущених облігацій уряд обслуговує державний борг. Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись наступних принципів: - безумовності - забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобовязань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики; Методами управління державним боргом є: новація - домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни зобовязання по певному фінансовому кредиту іншим зобовязанням; уніфікація позик - обєднання декількох раніше випущених позик, при цьому облігації та сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики; конверсія - одностороння зміна доходності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності по позиках, отриманих державою; консолідація - зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати по зобовязаннях на пізніший термін; відстрочення погашення позик - провадиться, коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених позик; анулювання боргу - відмова держави від усіх зобовязань щодо раніше випущених позик, може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави або політичними мотивами.Останніми роками у фінансовій системі України суттєву роль почали відігравати державні позики, що застосовувалися як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни. Під державним боргом розуміють непогашену основну суму безумовних фінансових зобовязань держави, що виникають унаслідок державного запозичення і державних гарантій, які набирають чинності, перед субєктами права у грошовій формі. Рівень розвитку національної економіки, який визначає її положення в світовій економічній системі, оцінюється мірою використання національного багатства для забезпечення національної безпеки, високого рівня якості життя населення і конкурентоспроможності країни на міжнародних ринках товарів, послуг і капіталів, тому наявність державного боргу, його розмір, розміщення і методи погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі сторони економічного життя країни, зокрема такі як: дефіцит державного бюджету; розмір грошової маси в обігу, що визначає темпи інфляція; звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції тощо. Це робить державний борг не просто засобом залучення коштів для фінансування державних потреб, але й важливим інструментом фінансової політики держави, неефективне використання якого може призвести до порушення стабільного функціонування економіки. Таким чином, оптимізація боргової політики України потребує розробки та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики, коротко - та середньострокові орієнтири управління державним кредитом, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики, зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних інструментів фінансування бюджетних видатків.
Вывод
Останніми роками у фінансовій системі України суттєву роль почали відігравати державні позики, що застосовувалися як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни. Державний борг є невідємною і важливою складовою державних фінансів. Під державним боргом розуміють непогашену основну суму безумовних фінансових зобовязань держави, що виникають унаслідок державного запозичення і державних гарантій, які набирають чинності, перед субєктами права у грошовій формі. [9, с. 212].
Рівень розвитку національної економіки, який визначає її положення в світовій економічній системі, оцінюється мірою використання національного багатства для забезпечення національної безпеки, високого рівня якості життя населення і конкурентоспроможності країни на міжнародних ринках товарів, послуг і капіталів, тому наявність державного боргу, його розмір, розміщення і методи погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі сторони економічного життя країни, зокрема такі як: дефіцит державного бюджету; розмір грошової маси в обігу, що визначає темпи інфляція; звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції тощо. Це робить державний борг не просто засобом залучення коштів для фінансування державних потреб, але й важливим інструментом фінансової політики держави, неефективне використання якого може призвести до порушення стабільного функціонування економіки.
Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, починає становити загрозу економічній безпеці країни. Управління державним кредитом є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важлива умова її фінансової стабільності.
Основними методами управління державним кредитом є конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення і анулювання позики. Управління боргом включає комплекс заходів щодо його обслуговування - це погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Таким чином, оптимізація боргової політики України потребує розробки та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики, коротко - та середньострокові орієнтири управління державним кредитом, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики, зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних інструментів фінансування бюджетних видатків.
Незважаючи на теперішній, відносно невдалий етап функціонування системи внутрішніх позик в Україні державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат. Для вдосконалення функціонування системи державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів виходячи із реальних можливостей їх повернення; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій, та зменшення їх дохідності. [9, с. 352].
Варто зазначити, що у проаналізований період внутрішній борг України значно зріс. У 2009 році борг становив 105132919,41 тис. грн., а в 2011 році цей показник збільшився до 173707699,5 тис. грн. Основними факторами, які викликали дане зростання є світова фінансова криза та незбалансованість державних фінансів, хронічний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу; нестабільність грошової одиниці, відсутність ефективної державної політики щодо обслуговування боргу.
На основі проведеного аналізу досвіду управління державними запозиченнями у розвинених країнах зясовано, що всі методи та інструменти управління державним боргом спрямовані на макроекономічну стабілізацію та структурні перетворення, формування адаптованої економіки, яка здатна функціонувати в умовах подальшої фінансової глобалізації, забезпечуючи економічне зростання, соціально-економічний розвиток та дотримання економічної рівноваги. [10, с. 264].
Враховуючи специфіку стану державної заборгованості України, дуже важливо розробити комплексну систему показників, які, окрім загальної платоспроможності та тимчасової ліквідності, включали б також індикатори гранично безпечного боргового навантаження на бюджет. Необхідність розрахунку таких індикаторів зумовлена тим, що рівень державної заборгованості значно впливає на бюджетно-податкову політику держави, обмежуючи можливість управління видатками бюджету для досягнення цілей макроекономічної стабілізації у майбутньому.
Якщо держава продовжить залучати позики такими ж темпами, то вже через кілька років настане момент, коли Україна буде не в змозі виплачувати відсотки і повертати кредити, які не зможе пролонгувати.
Стратегія формування і обслуговування ринку державних запозичень повинна базуватися на науково обґрунтованих засадах. Структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиріч з тим, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання й потужну фінансову систему. За відсутності такої стратегії економічна криза загострюватиметься, а державний борг зростатиме. Проблеми державного боргу повинні стати окремим напрямом дослідження у сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового менеджменту, господарського права. До принципових моментів, на яких варто зосередити увагу при вироблені стратегії боргового управління, слід віднести чітко визначену граничну межу частки внутрішнього боргу та витрат на їхнє обслуговування в структурі державних витрат; подальше зниження вартості обслуговування державного боргу та подовження терміну запозичень, поєднання ринкових та інституціональних механізмів управління державним боргом, використання світового досвіду врегулювання боргу [13, с. 204].
Список литературы
державний управління борг міжнародний
1. Закон України «Про Державний внутрішній борг». Затверджений Верховною Радою України №2605-ХІІ від 16.09.1992 р.
2. Базілінтська О.Я. Макроекономіка: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 442 с.
3. Бондарук Т.К. Механізм управління та обслуговування державного боргу. Фінанси України. №4. - 2007. - С. 14-18.
4. Бондарчук К.О. Ретроспективний аналіз формування та управління державним боргом // Науково-дослідний фін. ін-т. Наукові праці. - К., 2008. - Вип. 3. - С. 82-87.
5. Вахненко Т.П. Особливості формування державного боргу та управління його складовими в період фінансової кризи // Фінанси України. - 2009. - №6. - С. 14-28
6. Вахненко Т. Державний борг України: поточний стан і ризики // Економіка України. - 2008. - №7. - С. 37-46
7. Вахненко Т.П. Особливості формування державного боргу та управління його складовими в період фінансової кризи // Фінанси України. - 2009. - №6. - С. 14-28.
8. Василишин Р.П. Методика аналізу державного боргу України // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - №1. - C. 79-85
9. Гронтковська Г.Е., А.Ф. Косік. Макроекономіка: Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 672 с.
10. Губар В.К. Проблеми використання в Україні світового досвіду управління державним боргом: наукове видання. // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - №1. - 2008. - С. 244-249.
11. Кучер Г. Калитчук В. Вплив державного боргу на економічне становище в Україні // Вісник КНТЕУ. - 2007. - №1. - С. 43-52.
12. Панчишин. С.П. Макроекономіка, Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - Київ, 2006.
13. Приказюк Н.В. Моташко Т.П. Державні запозичення: світовий досвід та особливості здійснення в Україні // Економіка та держава. - 2009. - №5. - С. 12-1
14. Побединська В К. Державний борг і шляхи його оптимізації // Фінанси України. - 1999. - №7. - C. 108-110
15. Рожко О. Проблеми визначення оптимальної структури державного боргу України // Вісник КНУ Шевченка: Сер. Економіка. - 2007. - №92. - С. 27-30.
16. Солонінко К.С. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - Київ: ЦУЛ, 2008. -320 с.
17. Ткаленко С.І. Вплив державного боргу на економічну безпеку України // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2010. - №29. - С. 178-181.
18. Юревич Л.М. Механізм управління державним боргом в Україні // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2007. - №7. - С. 88-96.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
