Державницька думка в Україні в ХІХ - та на початку ХХ ст. - Реферат

Україна впродовж ХІХ-ХХ ст. перебувала майже виключно в російській (з 1922 р. радянській) сфері впливу. Тому українська політична думка згаданого періоду зазнавала щонайперше впливів таких російських інтелектуально-політичних течій, як декабризм, панславізм, народництво, більшовизм і лише опосередковано - західноєвропейських течій, зокрема лібералізму, консерватизму, націоналізму тощо. З огляду на розмаїття ідей розвиток української політичної думки ХІХ-ХХ ст. не був суцільним потоком, а являв собою кілька паралельних і окремих, хоча взаємоповязаних та взаємозалежних напрямів, а саме: демократичне народництво (український соціалізм); лібералізм; націонал-демократія (демократичний, або державницький, націоналізм); консерватизм; націонал-комунізм; інтегральний націоналізм. Демократичне народництво виникло на першій фазі українського національного відродження та було найстарішим напрямом української політичної думки модерної доби. Однією з перших памяток цього напряму української політичної думки була Програма Товариства обєднаних словян, де висловлено наскрізні ідеї українського демократичного народництва: · ворожість до кріпацтва й самодержавства;Після розгрому декабристського руху та офіційної заборони масонства на території Російської імперії для України він відзначився подальшим наступом на її права, нівелюванням її особливостей та державницької памяті. Як відзначав відомий дослідник діяльності Кирило-Мефодіївського товариства Г.Сергієнко, у цей час продовжувався “наступ самодержавства на рештки автономії України. На своїх засіданнях гуртківці обговорювали майбутнє України, вивчали праці французьких філософів-утопістів, цікавилися процесами відродження сусідніх народів і мріяли “щоб усі словяни стали добрими братами” і “брат з братом обнялися і поговорили слово тихої любові вовіки і віки”. Кирило-Мефодіївське братство, фактично, не встигло розпочати активної роботи, підготувавши лише ряд програмних документів та визначити основні цілі і завдання своєї діяльності, оскільки в березні 1847 р. було викрите внаслідок доносу студента Київського університету. Кирила та Мефодія”, відозви “Брати українці” та “Братья великороссияне и поляки”, “Книги буття українського народу”, а також у ряді робіт, що мали своєрідний підготовчий щодо програмних документів характер, у наукових розвідках та літературних творах учасників організації.Фактично дана ідея Драгоманова повністю втілюється в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», де зазначається, що місцеве самоврядування - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного обєднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України . Він говорить, що люди повинні обєднуватися в невеликі спілки, товариства, громади, що мають бути вільними від будь-яких впливів, в іншому випадку «які-небудь громади будуть поневолені робити не те, що вони хотять, і не там, де вони сидять» . Фактично, Драгоманов наголошує на тому, що громада буде дієвою лише в тому випадку, коли люди будуть бажати реалізовувати своє право на ініціативу чи захист прав. Драгоманов визначає специфіку відносин між громадою та владою, зазначаючи про потребу надати громадам більш широкі повноваження та можливість активно впливати на прийняття політичних рішень: «Більш налягатиме на те, щоб збільшити власне волю кожної особи в слові й праці, волю кожної людської породи, спілки, громади, щоб, скільки змога, вменшити силу державного начальства» . Сьогодні відносини між громадами та владою регулюються Конституцією України , Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» , «Про місцеві державні адміністрації» , «Про органи самоорганізації населення» , але окремого закону про громади в Україні не існує, є лише Проект Закону про територіальну громаду від квітня 2001 запропонований депутатом І.Відображенням першого була політична публіцистика М.Грушевського, другого - співпраця з українською фракцією Державної думи й організаційна робота по формуванню но вої політичної партії. Тому в межах постановки питання звернемо увагу лише на ті праці, які тою чи іншою мірою висвітлюють аспекти федералізму у конституційному проекті М.Грушевського на початку ХХ ст. У той час важливе місце посідало питання визначення ролі М.Грушевського, його впливу на російську ліберально демократичну думку, в котрій провідне міс це займала прогресивна інтелігенція, і революційний рух, який намагався залу чити до політичної боротьби всі соціальні групи та класи. Чим оправдаєте ви своє недбальство, свою упертість у критичнім часі, коли земля горить під ногами й Україна може безповорот но бути полишеною при переустрою відносин Росії?”5. М.Грушевський далі в розвідці висвітлив свою позицію стосовно представ леного російськими лібералами конституційного проекту змін державного управління у Росії. “Українці й всі інші

План

Вступ

1. Питання української державності в програмних документах Кирило-Мефодіївського братства

2. Громадсько-соціалістична модель організації державного управління та місцевого самоврядування в Україні М. Драгоманова

3. Розвиток ідеї федералізму в працях М. Грушевського

Висновки

Список використаної літератури