Державне управління в сфері соціального захисту населення: теоретико-методологічні аспекти - Автореферат

Формування нової концепції державного управління у сфері соціального захисту населення, особливо в умовах обмежених ресурсів, вимагає наукового обґрунтування й удосконалення механізмів державного управління перебудовою сфери соціального захисту населення відповідно до суспільних потреб, міжнародних норм і стандартів. Механізми державного управління є визначальними детермінантами діяльності системи соціального захисту населення, тобто вони відображають окремі рівні, функції й структури системи і є обєктом змін, спрямованих на покращання соціального захисту населення в Україні. Реформування державного управління у сфері соціального захисту населення стосується як центральних, так і місцевих органів виконавчої влади. Потребою в аналізі змін, що відбувались у системі органів державного управління у сфері соціального захисту населення, комплексному вивченні державного управління в цій сфері, децентралізації державно-управлінських рішень, які змінюють взаємовідносини центру й регіонів, зумовлюється вибір теми дослідження. Однак дослідження, що стосуються управління сферою соціального захисту як складової державного управління, що, у свою чергу, є підсистемою соціального управління, фактично відсутні.В свою чергу, поняття "соціальна політика", яке є похідним від поняття "соціальна держава", у сфері соціального захисту населення можна визначити як систему правових, організаційних та інших заходів державних органів і недержавних установ та організацій, що враховують економічний потенціал країни і сформовані для підтримання соціальної стабільності у суспільстві, створення умов для забезпечення добробуту працездатних осіб та належного рівня життя тих, хто через непрацездатність та інші життєві обставини не має достатніх засобів для існування. До основних напрямів соціальної політики в Україні щодо соціального захисту населення слід віднести: підвищення доходів та рівня життя громадян; забезпечення зайнятості громадян і задовільний стан ринку праці; належна організація й оплата праці; загальнообовязкове державне соціальне страхування, повязане з трудовою діяльністю; окремі грошові виплати та пенсії, допомоги сімям з дітьми, адресна соціальна допомога малозабезпеченим сімям, надання житлових субсидій; компенсації та пільги тим, хто постраждав від техногенно-економічних і природних катастроф. Дослідження історичного досвіду управління соціальним захистом населення, а також доброчинства української нації дає змогу уточнити поняття державного управління сферою соціального захисту населення, яке являє собою самостійну частину загального процесу державного управління та включає цілеспрямоване вироблення, прийняття й реалізацію організаційних, регулюючих, координуючих, контролюючих впливів на сферу соціального захисту населення. Значну роль у цьому відігравали органи державної влади, на які після Жовтневої революції покладалися повноваження зі здійснення державної політики у сфері соціального захисту: Народний Комісаріат праці та Міністерство (Народний комісаріат) державної опіки (1917 р.), Наркомат соціального забезпечення (1918 р.), Народний Комісаріат соціального забезпечення УСРР (1919 р.), Міністерство соціального забезпечення УРСР (1947 р.), Міністерство соціального забезпечення України (1991 р.), Міністерство соціального захисту України (1992 р.), Міністерство праці та соціальної політики України (1997 р.). В Україні запроваджено чотири з пяти видів соціального страхування, передбачених Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, а саме: страхування на випадок безробіття; страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; пенсійне страхування.На цей час у науковій літературі бракує комплексних досліджень державної політики та державного управління в сфері соціального захисту населення. Сьогодні існує потреба у вдосконаленні системи державного управління сферою соціального захисту населення, передусім її функцій та структури, що вимагає комплексних досліджень з цих питань. Система управління сферою соціального захисту населення є складовою державного управління, що, в свою чергу, є підсистемою соціального управління і включає такі елементи: субєкт управління - орган державної влади, що здійснює розробку та реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення; обєкт управління - сферу соціального захисту населення; управлінську діяльність - організацію спеціальних відносин, що забезпечує прямі та зворотні звязки між субєктом та обєктом управління. Вимогою часу є прийняття закону про соціальну політику в державі, в якому мають бути визначені поняття і зміст соціальної політики держави, основні функції органу законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у цій сфері і їх роль та рівень відповідальності за всі напрями соціальної політики, в тому числі й со

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ