Державне управління у сфері земельних відносин у Київській Русі - Курсовая работа

Становлення її територіального і політичного ядра відбувалося на основі етнічних територіальних утворень східних словян, зокрема полян, які розселялись навколо нинішнього Києва і були одними з найстаріших племінних союзів східних словян.Враховуючи той факт, що найвидатнішою подією в історії України першого тисячоліття є утворення Київської держави, народ якої став в один ряд з іншими народами Європи, спробуємо перенестись у той час, використовуючи великий фактичний матеріал, і зупинитись на проблемі формування території Русі як бази управління земельними ресурсами. Це й змусило задуматися над необхідністю створення сильної держави, яка б згодом на політичній карті світу зайняла чільне місце, аналогічне тому, яке посідала держава Карла Великого в історії Західної Європи. Треба зазначити, що в процесі державотворення брали участь, крім полянського обєднання, й інші племінні союзи, або, як їх називали, племінні князівства: карпатські білі хорвати, придунайські уличі і тіверці, деревляни і сіверяни, які жили в Подніпровї, дреговичі, що розміщались між річками Припяттю і Західною Двіною, полочани, що розміщались по річці Полоті; кривичі - у верхівї Дніпра, Західної Двіни і Волги; вятичі - у верхівї Оки; бужани, що розміщались по Західному Бугу, та ін. Він заперечує консолідацію згадуваних обєднань у часи утворення Київської Русі, виходячи з того, що у цих племен не було єдиної етнічної самосвідомості, навіть єдиних звичаїв, єдиного заняття. Але які б не були ці повідомлення, еволюція продуктивних сил і виробничих відносин, етнополітичний розвиток східних словян, становлення Києва та інших міст, які були центрами ремесла і торгівлі, забезпечили успішний розвиток давньоруської державності.Проблему управління земельними ресурсами за часів Київської Русі потрібно розглядати тільки в контексті політики, концепцій, ідей князів, що уособлювали в собі державу. Не заглиблюючись в історію розвитку Київської держави, все ж вважаємо за потрібне зазначити, що державне утворення Київської Русі бере свій відлік від князювання Аскольда і Діра, які, як відомо, були нащадками третього покоління Кия. Великого резонансу набув похід Аскольда у 860 р. на Константинополь, у результаті якого було укладено угоду про мирне співіснування Візантії і Київської держави. Люди твердо були переконані в тому, що тільки через любов до Бога можна досягнути розвитку продуктивних сил, підйому сільського господарства, ефективного використання природних ресурсів, розвитку ремесел, промислів і торгівлі, створення нових і подальшого розвитку існуючих поселень і нарешті - успіху у зовнішній політиці. І сталось так, що коли князь Ігор вирішив двічі підряд зібрати данину з древлян, то в результаті цього всю князівську "братву" було перебито, а самого Ігоря розірвано навпіл між двома нахиленими деревами [3, с.Досить у цьому звязку зазначити, що процес розвитку земельних відносин, що виражається у формі власності на землю Київської Русі, обєктивно визначався всім ходом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин цього періоду. Головною формою власності на землю була власність князя, який уособлював державу. Втрачаючи стіл, князь втрачав власність на землю. Відомо, що великий князь, який сидів у Києві (інші князі залежали від нього і зобовязані були поважати як старшого), виступав не тільки верховним правителем країни, землі чи власності, а й законодавчим розпорядником усього життєвого укладу, який регламентував норми співжиття, надходження данини тощо. У центрі уваги "Правди Руської" були питання про власність на землю і майно, відносини між верховенством і підданими, соціальний статус окремих категорій населення.

План

Вступ

1. Формування адміністративно-територіального утворення Київської Русі як обєкта управління

2. Соціально-економічні штрихи до портретів державотворців Русі

3. Розвиток системи управління використанням та охороною земель Київської Русі

Список літератури

1. Лаптев В.В. Происхождение и древняя история восточных славян. - Л., 1970.

2. Плисюк В.П. Історія України в запитаннях і відповідях. - Львів; Дубляни, 2000.

3. Толочко П.П. Давня історія України. - Кн. 2. - К.: Либідь, 1995.

4. Кучера М.П. Давньоруські городища на Правобережжі Київщини // Дослідження з словяно-руської археології. - С. 179-180.

5. Повість временних літ. - К., 1990.

6. Андрияшев А.М. Очерк истории Волынской земли до конца XIV в. - К., 1987. - С. 37-38.

7. Алексеев Н.А. Стихийное явление в природе. - М.: Мысль, 1998. - 254 с.

8. Виєзжев Р.І. Археологічні памятки верхньої течії р. Гнилопять та нижньої течії р. Гуйви // АП УРСР.

9. Крипякевич І.П. Історія України. - Львів, 1990. - 24 с.

10. В.В. Горлачук, В.Г. Вюн, А.Я. Сохнич Періодизація історії розвитку системи управління земельними ресурсами. - 2002 р.

Размещено на