Державне управління транскордонним співробітництвом в умовах формування єврорегіональних територій в Україні: теоретичні питання - Автореферат

За сучасних умов розвитку інтеграційних процесів України транскордонне співробітництво, забезпечене відповідною системою державного управління має можливість мобілізації місцевих ресурсів та підвищення ефективності їх використання, робить можливим обєднувати зусилля для вирішення спільних проблем у транскордонному регіоні. Це знаходить своє відображення у прагненні України запозичувати кращий європейський досвід транскордонного співробітництва за допомогою специфічних утворень - єврорегіонів. На підставі осмислення міжнародного співробітництва та управління єврорегіонами, постає необхідність обґрунтування напрямків вдосконалення управління діючими євротериторіями. Аналіз науково-теоретичних проблем державного управління транскордонним співробітництвом міститься у працях вітчизняних дослідників В. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики досліджень Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту «Державне управління та місцеве самоврядування» (№ державної реєстрації 0201U004833) за науково-дослідними роботами кафедри європейської інтеграції: «Розвиток транскордонного співробітництва в умовах Європейської політики сусідства» (№ державної реєстрації 0109U002690), «Обґрунтування напрямків підвищення ефективності державного управління складовими національної безпеки України» (№ державної реєстрації 0109U002691), в рамках якого автором досліджено ефективність функціонування єврорегіонів в Україні на прикладі Одеської області та обґрунтовано напрямки удосконалення державного управління транскордонним співробітництвом.У першому розділі «Теоретико-методологічні засади державного управління транскордонним співробітництвом в умовах формування єврорегіональних територій» розглядаються та аналізуються процеси, що протягом другої половини ХХ століття змінили так звану вестфальську картографію Європи та сприяли регіоналізації національних держав. Часткова десуверенізація національних держав, що мусять обєднуватись в наднаціональні блоки для отримання конкурентних переваг, мала своїм наслідком не тільки інтеграцію (її етапи - зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, валютний союз), але й регіоналізацію - перерозподіл повноважень між центральними органами влади та владою субнаціонального рівня для більш ефективного вирішення економічних та соціально-політичних завдань, що, у свою чергу, призвело до суттєвих змін функцій кордонів в Європі. Аналізуючи сутність єврорегіону як організаційно-правової форми транскордонного співробітництва, дисертант наводить низку формулювань та положень, що відображають не тільки історію становлення терміну, пошук для нього найбільш вдалих, обєктивних дефініцій, але й процес осмислення дослідниками самої природи явища. В основі осмислення управління транскордонним співробітництвом як цілісним явищем лежать теорії європейської інтеграції - транзакціоналізм, функціоналізм, неофункціоналізм, конструктивізм, а також регіоналістські концепції, які описують процеси децентралізації влади в національних державах та вихід на арену міжнародної кооперації акторів регіонального рівня. До них відносяться такі поняття, як: багаторівневе (multilevel) управління, багатошарове (multi-tiered) управління, поліцентричне (polycentric) управління, багатоцільове (multi-perspectival) управління, FOCJ (функціональні/functional, перехресні / overlapping, конкуруючі / competing повноваження/jurisdictions).У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання державного управління транскордонним співробітництвом в умовах формування єврорегіональних територій в Україні. Це дало змогу обґрунтувати нові підходи щодо вдосконалення державного управління розвитком транскордонних звязків, запропонувати ефективну модель державного управління єврорегіонами в Україні. Потреби формування безпекового простору, екологічно чистого середовища, соціально-економічної та гуманітарної співпраці задля підвищення добробуту регіонів вивели на арену транскордонної взаємодії акторів субнаціонального рівня, які розвивають власні стратегії співробітництва, роблять свій внесок до змін на рівні управління економічним та політичним життям, і тим самим стимулюють перетворення у функціонуванні самої держави. Зокрема сформульовані такі поняття, як: «транскордонність», яке в науці є ще досить невизначеним; «детериторізація та ретериторізація», що відображають сутність та послідовність етапів євротериторіальних перетворень в умовах транскордонного регіоналізму; проаналізовано та уточнено зміст понять «єврорегіон», «єврорегіональна територія» з точки зору чинників, що є ключовими для розуміння характеру державного управління транскордонним співробітництвом. Аналіз системи державного управління процесом формування єврорегіональних територій в Україні показав, що управлінська діяльність в єврорегіонах, створених за участю української сторони, регламентується доволі розвинутою нормативно

Основний зміст роботи