Державне управління стаціонарною медичною допомогою в Україні: стан і тенденції розвитку - Автореферат

Україна проголосила добробут і здоровя своїх громадян найвищою цінністю, визнала охорону здоровя населення найважливішим обовязком суспільства й узяла на себе гарантії щодо забезпечення українського народу правом на охорону здоровя та медичну допомогу. Спрямованість теорії та практики державного управління на реформування сфери охорони здоровя в Україні зумовлює оновлення механізмів державного управління даною галуззю, що вимагає наукового обґрунтування та практичного впровадження нових методів управління, які б концентрували зусилля органів державної влади на розвязанні протиріч і усуненні невідповідностей між фактичними потребами населення в медичній допомозі та послугах і реальними можливостями системи охорони здоровя щодо якісного задоволення цих потреб в умовах трансформаційних перетворень. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі управління охороною суспільного здоровя Національної академії державного управління при Президентові України в межах планового Комплексного проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР - ОК № 0101U002899) академії і повязана з Концепцією розвитку охорони здоровя населення України (2000 р.), Міжгалузевою комплексною програмою “Здоровя нації” на 2002-2011 pp., Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоровя населення” від 6 грудня 2005 р. Виявлення принципів і тенденцій розвитку державного управління забезпеченням населення України стаціонарною медичною допомогою дасть змогу науково обґрунтувати стратегію подальшого розвитку державного управління охороною здоровя України, сприятиме більш ефективному використанню наявних ресурсів, залученню відповідного потенціалу держави, і, як результат, підвищить якість медичного обслуговування населення України. виявлено провідні тенденції розвитку державного управління системою стаціонарної медичної допомоги (упорядкування мережі лікарень та їх ліжкового фонду переважно за рахунок скорочення малопотужних, економічно нерентабельних лікарень, скорочення потужності ліжкового фонду за рахунок “непрацюючих” ліжок - як результат раціоналізації мережі лікарняних закладів та їх ліжкового фонду з урахуванням медико-демографічних особливостей, медичних потреб населення та централізації й децентралізації управління галуззю; перегляд штатно-нормативної бази лікарень і відповідно лікарських функцій, а також широке використання стаціонарозамінних форм медичної допомоги (денних і домашніх стаціонарів), що значною мірою обумовлюється підвищенням економічності використання дороговартісних лікарняних ліжок та визначається стратегією державної політики України в галузі охорони здоровя; удосконалення нормативно-правової бази - результатом чого стало упровадження тимчасових галузевих уніфікованих стандартів якості надання стаціонарної медичної допомоги населенню, опрацювання порядку акредитації лікувально-профілактичних закладів та ліцензування стаціонарної медичної допомоги; гуманізація й професіоналізація галузі - з метою забезпечення якості та ефективності стаціонарної медичної допомоги з огляду на орієнтацію щодо відновлення та зміцнення здоровя населення України) та основні принципи державного управління системою стаціонарної медичної допомоги (гуманізм, колегіальність, конкретність, оперативність, практичність, компетентність, персональна відповідальність);У першому розділі - “Державне управління системою забезпечення населення стаціонарною медичною допомогою: генезис, стан та перспективи розвитку (джерельний аналіз)” - на основі системного вивчення праць вітчизняних і зарубіжних авторів висвітлюється ступінь наукової розробки теми, осмислюються концептуальні підходи до управління системою забезпечення населення стаціонарною медичною допомогою. Дослідженням установлено, що у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі проблема управління системою забезпечення населення стаціонарною медичною допомогою є розвинутою галуззю теоретичних та прикладних досліджень. У цьому розділі визначено, що важливою складовою системи охорони здоровя є стаціонарна медична допомога - один із масових видів медичної допомоги населенню, в якому задіяна більша частина сил і засобів галузі. Москаленка та інформаційний збірник “Результати діяльності галузі охорони здоровя України у 2003-2004 роках”, дає підстави стверджувати, що державне управління системою забезпечення населення України стаціонарною медичною допомогою впродовж 60-80-х років минулого століття характеризувалося наступними особливостями: незважаючи на кількісне зростання мережі лікувально-профілактичних закладів, при вирішенні проблеми її спеціалізації перед органами охорони здоровя України вже з самого початку постала проблема необхідності подальшого нарощування їх потужності та перегрупування основних фондів системи. Так, з метою підвищення якості та ефективності стаціонарної допомоги здійснено низку реорганізаційних заходів: упорядкування мережі лікарень та їх ліжкового фонду переважно за рахунок скорочення малопотужних, економічно нерентабельних лікаре

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ