Державне управління реформуванням вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу - Автореферат

В умовах приєднання України до Болонського процесу цілком закономірною постала необхідність перебудови і вдосконалення системи державного управління вищою освітою по спрямуванню української освіти на досягнення нею сучасного світового рівня, збільшення внеску в розвиток економіки, науки, освіти, культури країни й добробуту народу. Доцільність дослідження проблеми державного управління вищою освітою в Україні зумовлена також необхідністю пошуків, розробки й впровадження ефективної системи державного управління, яка має забезпечити освітню галузь оптимальними умовами функціонування, створити системний механізм її саморегуляції на загальнонаціональному, регіональному, місцевому рівнях, у ВНЗ і наукових установах. При розробці та впровадженні стратегії подальшої розбудови системи державного управління освітою надзвичайно важливим є врахування історичного досвіду державного управління освітою, адже перенесення закордонних моделей державного управління освітою не дасть позитивних наслідків, якщо не враховуватимуться тенденції, закономірності, принципи вітчизняного досвіду управління освітою. Потреба в комплексному дослідженні цієї проблеми не тільки дасть можливість відтворити цілісну картину становлення сучасної системи державного управління освітою, але й змоделювати основні організаційно-правові засади діяльності органів державного управління по реалізації завдань входження України до європейського освітнього простору, модернізації вищої освіти і розвитку інноваційних процесів у вищій школі. Дослідження проводилося в рамках комплексного науково-дослідницького проекту „Державне управління та місцеве самоврядування” Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України; повязане з темами “Програмно-цільове управління суспільним розвитком” (ДР № 016U006388), а також “Концептуальні засади трансформації владних інститутів, процесу вироблення і здійснення публічної політики” (ДР № 0107U001600), “Механізми формування соціального капіталу в Україні” (ДР № 0107U001602), у розробці яких здобувач брав безпосередню участь.У вступі розкрито сутність наукової проблеми, що досліджується, обгрунтовано вибір та актуальність теми, вказано на звязок роботи з науковими напрямами досліджень Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України; визначено мету, дослідницькі завдання, обєкт і предмет дослідження; охарактеризовано наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне та практичне значення; наведено дані з апробації результатів дослідження і публікацій з досліджуваної проблеми. Дослідження історичного досвіду управління освітою й аналіз досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, категоріальний аналіз проблеми в науковій літературі дали змогу уточнити поняття “державне управління вищою освітою” як організовану самостійну частину загального процесу державного управління, яка включає цілеспрямоване вироблення, прийняття та реалізацію організуючих, регулюючих, координуючих, контролюючих і мотивованих впливів на сферу вищої освіти. Загальний стан наукової розробки обраного для дисертаційного дослідження кола питань свідчить, що, незважаючи на наявність праць та статей узагальнюючого характеру щодо формування системи освіти в Україні та управління нею і діяльності окремих вищих навчальних закладів, проблема організації та управління системою вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу ще не стала предметом цілісного наукового дослідження. Важливим джерелом для автора стали матеріали періодичних видань, як громадсько-політичних, зокрема "Політика і час", "Дзеркало тижня", так і наукових спеціалізованих - "Вища освіта України", "Вища школа", "Рідна школа", "Освіта і управління", "Новий колегіум", "Гуманітарні науки", "Держава та регіони", "Менеджер", "Маркетинг в Україні", "Економіка України", "Статистика України", "Педагогіка і психологія", "Наука і наукознавство", "Шляхи реформування української науки", "Высшее образование сегодня", "Высшее образование в России", "Alma mater", "Социально-гуманитарные знания", "Персонал", "Инновации в образовании", вісники і збірники НАДУ та інших ВНЗ. Визначено систему концептуальних ідей і поглядів на сучасну державну стратегію та основні напрями розвитку вищої освіти, які знайшли відображення у довгострокових програмах розвитку освіти: Державна національна програма "Освіта (Україна XXI століття)" (1993 р.), Національна доктрина розвитку освіти (2001 р.), Концепції розвитку освіти в Україні на 2006-2010 рр. В них сформульовано найважливіші завдання та напрями реформування як освітньої галузі, так і системи управління нею.Дослідження історичного досвіду діяльності органів державного управління, особливостей суч

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ