Державне управління перебудовою галузі охорони здоров"я в умовах обмежених ресурсів в Україні - Автореферат

Політичні та соціально-економічні перетворення в українському суспільстві, утвердження демократичних засад, формування нової концепції державного управління у галузі охорони здоровя, особливо в умовах обмежених ресурсів вимагають наукового обгрунтування та удосконалення механізмів державного управління перебудовою галузі відповідно до суспільних потреб та міжнародних норм і стандартів. Насамперед, необхідний аналіз джерел формування сукупного бюджету охорони здоровя (фінансування), механізми його розміщення і найбільш прийнятний з них - контрактний, методи оплати виробників медичних послуг, досліджуємо як надавачі повязані з потоками ресурсів через організацію сектору охорони здоровя на системному рівні, аналізуємо неринкові стимули створені багатьма зусиллями регулювання сектору охорони здоровя. Хоча удосконалення кожного окремого механізму управління, які складають наукове обґрунтування (сукупності доказів) для реформи сектору охорони здоровя. є важливим для перебудови галузі охорони здоровя, однак їх взаємозвязок повинен бути зрозумілим і керованим. Незважаючи на численні теоретичні і практичні розробки, повязані з окремими складовими перебудови галузі охорони здоровя, наукове обгрунтування удосконалення механізмів державного управління перебудовою окремо та в їх взаємодії відповідно до сучасних суспільних потреб, їх адаптація до міжнародних норм і стандартів, загалом залишається недостатнім. Теоретичні положення, висновки, управлінські технології стосовно удосконалення механізмів державного управління охороною здоровя відповідно до суспільних потреб, потреб перебудови галузі та гармонізації їх з міжнародними нормами і стандартами дозволять більш ефективно здійснювати перетворення системи охорони здоровя.У першому розділі - “Державне управління охороною здоровя в умовах перебудови галузі: теоретичні та практичні засади” - аналізуються стан досліджуваної проблеми, зміст наукових праць, повязаних із розвитком державного управління охороною здоровя в Україні, визначаються напрями сучасних наукових досліджень окресленої проблеми, теоретичні засади механізмів державного управління охороною здоровя та концептуально-методологічні засади аналізу державної політики охорони здоровя. Провідною ідеєю робіт таких сучасних учених, як Ю.Вороненка, В.Лехан, В.Москаленка, І.Розпутенка є прагнення обєктивно оцінити практичну значущість основних положень перебудови системи охорони здоровя в Україні та управління нею. В окремих дослідженнях уточнено зміст понять “державне управління охороною здоровя”, “державна політика в галузі охорони здоровя”, “аналіз державної політики в галузі охорони здоровя” тощо (Л.Жаліло, Н.Нижник, Я.Радиш та інші). У процесі дослідження всебічно аналізуються публікації журналів “Вісник Української Академії державного управління при Президентові України”, “Управління сучасним містом”, “Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України”, матеріали щорічних науково-практичних конференцій УАДУ, в яких увага приділяється питанням розвитку системи управління охороною здоровя в Україні, досвіту управління охороною здоровя та її реформуванням зарубіжних країн, оцінювання якості охорони здоровя тощо. У розділі розкриваються та аналізуються зростання очікувань громадян щодо медичної допомоги, збільшення видатків на охорону здоровя, обмежені ресурси в галузі охорони здоровя, зміна суспільних поглядів та цінностей та еволюція парадигми охорони здоровя.Державне управління охороною здоровя в Україні не відповідає суспільним потребам та перетворенням економіки перехідного періоду, на що вказують незадовільний стан громадського здоровя, недосконалість механізмів державного захисту громадян від фінансового ризику на випадок захворювання, економічна неефективність діяльності галузі та недостатнє задоволення потреб громадян в послугах з охорони здоровя та медичної допомоги. У дисертації розроблено концептуально-методологічні засади удосконалення механізмів державного управління перебудовою охорони здоровя в умовах глобальних суспільних трансформацій, еволюції суспільних потреб, потреб перебудови галузі та відповідно до міжнародних норм і стандартів. Відсутність науковообгрунтованої стратегії удосконалення механізмів державного управління охороною здоровя, яка б базувалася на аналізі світового досвіду та окремих експериментальних моделей в Україні, є однією з основних причин ряду негативних явищ охорони здоровя. В основу дисертаційної роботи покладено комплексний системний підхід щодо удосконалення механізмів державного управління охороною здоровя в сучасних умовах, що дозволило сформулювати важливі висновки і пропозиції стосовно перебудови галузі відповідно до суспільних потреб та міжнародних норм і стандартів. В умовах економіки перехідного періоду в Україні відмічається зворотній кореляційний звязок між суспільними потребами в послугах з охорони здоровя і медичної допомоги та можливостями їх фінансування з державного бюджету.

Основний зміст роботи

Проведене дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують, що поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, отримані наукові результати, які характеризуються науковою новизною, практичним значенням, підтверджують гіпотезу дослідження.

Результати дисертаційного дослідження дають змогу зробити такі висновки і рекомендації.

Державне управління охороною здоровя в Україні не відповідає суспільним потребам та перетворенням економіки перехідного періоду, на що вказують незадовільний стан громадського здоровя, недосконалість механізмів державного захисту громадян від фінансового ризику на випадок захворювання, економічна неефективність діяльності галузі та недостатнє задоволення потреб громадян в послугах з охорони здоровя та медичної допомоги.

У дисертації розроблено концептуально-методологічні засади удосконалення механізмів державного управління перебудовою охорони здоровя в умовах глобальних суспільних трансформацій, еволюції суспільних потреб, потреб перебудови галузі та відповідно до міжнародних норм і стандартів.

Раніше вказана проблема спеціально не досліджувалася у науковій літературі, хоча окремі механізми державного управління охороною здоровя в умовах перебудови галузі були предметом уваги вітчизняних та зарубіжних учених і практиків. Відсутність науковообгрунтованої стратегії удосконалення механізмів державного управління охороною здоровя, яка б базувалася на аналізі світового досвіду та окремих експериментальних моделей в Україні, є однією з основних причин ряду негативних явищ охорони здоровя.

В основу дисертаційної роботи покладено комплексний системний підхід щодо удосконалення механізмів державного управління охороною здоровя в сучасних умовах, що дозволило сформулювати важливі висновки і пропозиції стосовно перебудови галузі відповідно до суспільних потреб та міжнародних норм і стандартів.

В період глобальних суспільних трансформацій українського суспільства відмічається зростання очікувань громадян щодо системи охорони здоровя. Основними факторами, що зумовлюють потребу збільшення видатків на охорону здоровя в Україні є необхідність запровадження нових медичних технологій, істотні демографічні зміни, зростання поширення соціально значимих (вірус імунодефіциту людини, синдром набутого імунодефіциту, туберкульоз тощо) та основних хронічних неінфекційних захворювань, збільшення вартості фармацевтичних препаратів.

В умовах економіки перехідного періоду в Україні відмічається зворотній кореляційний звязок між суспільними потребами в послугах з охорони здоровя і медичної допомоги та можливостями їх фінансування з державного бюджету.

Одноканальний механізм фінансування галузі охорони здоровя із загальних податків та відсутність законодавчо визначеної частки від валового внутрішнього продукту на її фінансування не дозволяють задовольнити потреби громадян України в медичній допомозі обсягом, який законодавчо гарантований. Найбільш раціональною моделлю формування консолідованого бюджету на охорону здоровя в умовах економіки перехідного періоду та з урахуванням суспільних потреб є багатоканальне фінансування, основними елементами якого є кошти державного бюджету, страхові внески, співоплата громадян, добровільне медичне страхування тощо.

В умовах обмежених фінансових ресурсів з державного бюджету для фінансування системи охорони здоровя в Україні співоплата громадян є важливою складовою оплати вартості медичних послуг і повинна отримати законодавче забезпечення. Але незахищені верстви населення (діти, пенсіонери, інваліди та деякі інші соціальні групи) необхідно забезпечити вільним та безоплатним доступом до послуг охорони здоровя.

Розміщення фінансових ресурсів серед надавачів медичних послуг на основі інтегрованої моделі в умовах, коли фондотримач одночасно фінансує і управляє надавачами є неефективним через відсутність механізмів контролю за ціноутворенням та якістю послуг. Основним принципом удосконалення розміщення фінансових ресурсів є розмежування фондотримачів і надавачів медичних послуг та запровадження договірних стосунків між ними.

Фінансування надавачів медичних послуг на засадах постатейного бюджету в умовах обмежених ресурсів є неефективним. В умовах економіки перехідного періоду найбільш раціональним методом, що створює стимули для оптимізації обсягів і структури стаціонарної допомоги є метод глобального бюджету. В міру накопичення управлінської інформації про структуру суспільних потреб щодо різних видів медичної допомоги, диференційованого обліку витрат, розробки та впровадження адекватного інформаційного забезпечення будуть створені умови спочатку для доповнення методом клініко-статистичних груп, щоб оцінити і узгодити загальний обсяг допомоги, а потім і переходу до оплати за випадок стаціонарного лікування на основі цього методу. Потенційно найбільш перспективним з точки зору поставлених перед системою охорони здоровя цілей, є фінансування первинної медико-санітарної допомоги в Україні методом фінансування на мешканця (подушним фінансуванням) за моделлю часткового фондотримання, з поєднанням його з іншими методами фінансування за певні медичні послуги.

Створення дієвої структури оплати медичних послуг вимагає поєднання кількох методів і тому дуже важливим є завдання ефективної координації надання послуг у рамках громадської системи охорони здоровя. Це, перш за все, інтеграція системи фінансування і надання медичної допомоги, де в ролі інтегруючої сторони і покупця медичної допомоги можуть виступати органи управління охороною здоровя, медичні страхові організації або фонди медичного страхування. Координація фінансування і надання медичної допомоги в рамках інтегрованої системи на договірній основі підвищить зацікавленість в ефективному і повному використанні наявних ресурсів і можливостей, що дозволить раціонально використовувати ресурси, забезпечувати етапність і наступність медичної допомоги, сприятиме реформуванню системи охорони здоровя еволюційним шляхом на науковообгрунтованій основі, створюватиме стимули для активного розвитку профілактики, зміцнення здоровя, пропаганди і застосування здорового способу життя.

В умовах обмежених фінансових ресурсів удосконалення державного регулювання є основною умовою забезпечення суспільних потреб. Основними напрямами удосконалення механізму державного управління організацією системи охорони здоровя є: раціональне поєднання децентралізованих і централізованих методів управління, її структурна перебудова з пріоритетним розвитком первинної медико-санітарної допомоги, зміна статусу лікувально-профілактичних закладів, запровадження системи всеохоплюючого управління якістю, найкращої медичної практики та охорони здоровя, що базується на доказах.

Одним з основних напрямів успішної перебудови системи охорони здоровя в Україні є удосконалення суспільних потреб на засадах збереження і зміцнення здоровя громадян та формування здорового способу життя. Пріоритет заходів із збереження і зміцнення здоровя та формування здорового способу життя над медичною допомогою, охорона здоровя, що базується на доказах, всеохоплююче управління якістю медичної допомоги є основними напрямами еволюції парадигми сучасної охорони здоровя.

У дисертації запропоновано перспективні напрями подальшої розробки проблеми - розроблення концепції перебудови системи охорони здоровя.

1. Солоненко Н.Д. Регульований ринок в охороні здоровя: проблеми, шляхи впровадження, перспективи // Вісн. УАДУ. 2002. № 1. С. 129-137.

2. Солоненко Н.Д. Оптимізація методів оплати надавачам медичних послуг у контексті перебудови охорони здоровя в Україні // Вісн. УАДУ. 1999. № 4. С. 392-400.

3. Солоненко Н.Д. Вплив методів оплати надавачів медичних послуг на стримування зростання витрат, управління медичною допомогою та її якість // Вісн. УАДУ. 1998. № 2. С. 203-210.

4. Солоненко Н.Д. Фінансування охорони здоровя: міжнародний досвід // Вісн. УАДУ. 1996. № 3. С. 186-201.

5. Жаліло Л.І., Кунгурцев О.В., Солоненко Н.Д., Мартинюк О.І. Наукові засади реформування охорони здоровя в Україні // Вісн. УАДУ. 2001. № 3. С. 205-209. Авторських 2 с.

6. Державне управління охороною здоровя: Навч. посіб. / Націон. акад. держ. упр. при Президентові України; За ред. І.М.Солоненка, Л.І. Жаліло. К.: Вид-во НАДУ. 2004. 180 с. Авторських 21 с.

7. Економічний розвиток і державна політика. Вип. 11: Державна політика та економіка охорони здоровя в Україні: Практикум / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України; За заг. ред. І.Розпутенка та І.Солоненка. К.: “К.І.С.”, 2002. 216 с. Авторських 13 с.

8. Державна політика з перебудови охорони громадського здоровя в Україні: Навч. посіб. / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України; За ред. І.М.Солоненка, Л.І. Жаліло. К.: Вид-во УАДУ. 2003. 130 с. Авторських 16 с.

9. Жаліло Л., Солоненко І., Волос Б., Кунгурцев О., Мартинюк О., Солоненко Н. Охорона громадського здоровя: управлінські аспекти: Навч. посіб. / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. Вид-во УАДУ, 2001. 142 с. Авторських 11 с.

10. Державне управління охороною здоровя: Навч. програма та метод. рекомендації / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України; Укл.: І.М. Солоненко, Л.І. Жаліло, Л.П. Квітко … Н.Д. Солоненко. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 78 с. Авторських 9 с.

11. Солоненко І.М., Жаліло Л.І., Солоненко Н.Д., Андрійко М.М. Державна політика та суспільні потреби з охорони громадського здоровя // Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика: Матеріали щоріч. наук.-практ. конф. (23 січ. 2003 р., Львів). Л., 2003. Ч.І. С. 397-400. Авторська 1 с.

12. Солоненко І.М., Жаліло Л.І., Мартинюк О.І., Солоненко Н.Д., Кунгурцев О.В. Стан громадського здоровя та якість життя як визначальні фактори стійкого економічного зростання: Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2003. Вип. 1. С. 111-118. Авторських 2 с.

13. Солоненко Н.Д., Жаліло Л.І. Зміна ролі держави в реформах охорони здоровя в умовах ринкової економіки // Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоровя: Зб. наук. пр. УАДУ / Одес. філ. О., 2001. Ч.І. С. 175-182. Авторських 10 с.

14. Солоненко Н.Д., Жаліло Л.І. Актуальні проблеми державного управління перебудовою галузі охорони здоровя в Україні // Фінансово-економічні засади реформування охорони здоровя в Україні: нові законодавчі ініціативи. Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (27 лют. 2004, Київ). К., 2004. С. 246-248. Авторських 2 с.