Державне управління науково-технічним прогресом: економічні аспекти - Автореферат

У комплексі проблем сучасної національної політики, які накопичились протягом тривалого часу, важливе місце займає розробка ефективних механізмів обґрунтованого вибору пріоритетів науково-технічного та господарського розвитку України; формування та реалізація стратегії й тактики науково-технічного та економічного розвитку держави на дальню та середню перспективу, єдиної державної науково-технічної та промислової політики; створення комплексної державної системи організації та управління науково-технічними, виробничими та економічними процесами; ефективне використання досягнень науково-технічного прогресу в інтересах забезпечення національної безпеки, конкурентоспроможності та прогресивного розвитку економіки, покращання умов життя населення країни. Виникла гостра потреба в розробці стратегії й тактики науково-технічного та економічного розвитку країни, виробленні й проведенні єдиної Державної науково-технічної та промислової політики; створенні комплексної системи управління, що забезпечить формування й реалізацію цієї політики, дозволить системно та цілеспрямовано керувати науково-технічним прогресом у промисловості; забезпечить підвищення конкурентоздатності українських технологій та продукції на світовому ринку, створення механізмів ефективного використання науково-технічного, виробничого й кадрового потенціалу в інтересах забезпечення національної безпеки, прогресивного економічного розвитку, задоволення національних потреб, покращання умов життя населення. Той факт, що в Україні практично повністю відсутній досвід стратегічного прогнозування та комплексного системного програмно-цільового планування в умовах ринкових перетворень, необхідні для цього державні важелі й відповідний інструментарій та інституційні структури, явно недостатні плануючі та регулюючі функції держави послужили найважливішими вихідними передумовами для розробки принципів, основ та механізмів формування й реалізації стратегії й тактики науково-технічного та економічного розвитку держави, ефективного використання досягнень науково-технічного прогресу, системного підходу до організації, міжвідомчої координації та управління науково-технічними, виробничими та економічними процесами в інтересах вирішення пріоритетних проблем і завдань у соціальній, економічній та військовій сферах життєдіяльності країни. Інші розробки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані органами державної влади у створенні й реалізації державної системи ППБ “системи перспективного прогнозування - програмно-цільового планування - розробки бюджету”; при формуванні й реалізації довгострокової програми соціально-економічного розвитку “Україна - 2010”; удосконаленні системи управління науково-технічними, виробничими та економічними процесами; прийнятті та реалізації стратегічних рішень на вищих рівнях управління; розробці й реалізації єдиної Державної науково-технічної та промислової політики; вдосконаленні стратегії й тактики науково-технічного та економічного розвитку України, а також при підготовці студентів у вищих учбових закладах, підготовки науково-технічних та організаційно-економічних матеріалів по проведенню семінарів, на курсах підвищення кваліфікації спеціалістів управлінських кадрів тощо. У першому розділі - “Системний аналіз основних аспектів ролі держави в галузі організації й управління науково-технічними та економічними процесами в індустріально розвинутих країнах світу та в Україні” розглядаються особливості стратегії науково-технічного та економічного розвитку; сутність і цілі науково-технічної та промислової політики; принципи державного управління, стратегічного планування, програмування та розробки бюджету; принципи й механізми прийняття стратегічних рішень на вищих рівнях управління; найбільш важливі аспекти ролі держави в галузі організації й управління науково-технічним прогресом, науково-технічними (у тому числі й військово-технічними), виробничими й економічними процесами в індустріально розвинутих країнах світу (США, Японія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Швеція, Китай тощо) та в Україні.Україна пішла шляхом некерованого “шокового реформування” економіки з надією на позитивні наслідки від реформування ринкових елементів господарювання, що призвело до зростання кризової ситуації в економіці й суспільстві. Необґрунтована відмова від перспективного прогнозування, покликаного передбачати ймовірність тенденцій при вирішенні стратегічних завдань розвитку суспільства і планування як засобу обґрунтування найкоротших шляхів досягнення мети, які широко використовуються у світовій практиці, вкрай згубно впливають на соціально-економічний розвиток країни і якість життя її населення. Якщо ці тенденції не зміняться, то велика кількість українських провідних підприємств, що мають значний технологічний потенціал, будуть усунуті від науково-технічного прогресу, який є первинною продуктивною силою та головною особливістю суспільного розвитку, що визначає взаємоповязаний поступовий процес еволюції науки, техніки, технологій та виробництв. Систе

1. Загальна характеристика роботи