Державне управління науково-технічним прогресом - Автореферат

У цих умовах з різних причин національне господарство України, як і багатьох країн, що розвиваються, знаходиться в стані пошуку оптимального поєднання державного регулювання процесів використання досягнень НТП із вільним приватним інвестуванням у ключові галузі науки і техніки. Протягом всієї еволюції людського суспільства науково-технічний прогрес визначав вектор і інтенсивність розвитку продуктивних сил. Задачі, що випливають з цієї мети, поставлені і вирішені в процесі дослідження, полягали у наступному: - виявити загальні і специфічні форми державного регулювання інноваційних процесів у розвинутих і країнах, що розвиваються; З метою забезпечення вірогідності й обґрунтованості результатів дослідження був використаний широкий спектр загальнонаукових методів: - теоретичних узагальнень і порівнянь - для розкриття змісту понятійного апарата державного регулювання економічними процесами з метою підвищення ефективності національного господарства України; Інформаційну базу дисертаційного дослідження складають законодавчі і нормативні акти з питань державного регулювання науково-технічної й інноваційної діяльності в Україні, фундаментальні роботи з еволюції науки, як особливої сфери людської діяльності і її впливу на науково-технічний прогрес і інноваційний розвиток у розвинутих і країнах, що розвиваються, у тому числі в умовах світових економічних криз і глобалізації інноваційного простору в XXI ст.Перший розділ "Теоретична сутність науково-технічного прогресу і форми державної підтримки його освоєння" присвячено дослідженню сутності ключових понять "наука", "техніка" в еволюційному вимірі. За прогнозними оцінками провідних російських і європейських учених сировинний характер експорту постсоціалістичних країн, у тому числі й України, може бути поступово знижений при посиленні інтеграційних внутрішньодержавних і міждержавних технологічних процесів. Історія науково-технічних революцій і історія науки в житті суспільства, як показало дослідження, базується на поєднанні прямої державної підтримки базисних інновацій, що визначають наступний технологічний уклад, і ресурсних можливостей кожного окремо узятого національного господарства для швидкого нарощування продукції нового укладу. Держава повинна взяти на себе повну пряму фінансову підтримку базисних інновацій у тих галузях національного господарства, які вже мають світовий технологічний рівень (ядерна енергетика, аерокосмічна галузь, окремі види енергомашинобудування, точне приладобудування подвійного призначення, біотехнології й ін.). Науково-технічний прогрес у розвинутих країнах Європи і світу (Німеччини, Англії, США, Японії, Франції й ін.), має різні форми диференціації державного регулювання досягнень науково-технічного прогресу.Сучасне економічне зростання в усіх країнах світу характеризується провідним значенням науково-технічного прогресу й інтелектуалізацією основних факторів виробництва. На частку нових знань, втілюваних у технологіях, устаткуванні, освіті кадрів, організації виробництва, у розвинутих країнах приходиться від 70 до 85% приросту ВВП. Так, частка державних витрат у фінансуванні НДДКР (насамперед, фундаментального характеру) у розвинутих країнах знаходиться в межах 40-55%, у Японії - 20%. Авторські пропозиції по цьому питанню зводиться до наступного: - у постсоціалістичних країнах, що розвиваються (Росії, Україні, Казахстані й ін.), національні інноваційні системи (НІС), як інтегратор і локомотив НТП, знаходяться в стадії формування, тому що традиційна система планової економіки, включаючи академічну і галузеву науки, зруйнована, а великі компанії і фірми високорентабельних приватних господарських структур не вкладають достатніх коштів у власні НДДКР; Реалізація цих пропозицій припускає вибір змішаного типу інноваційної моделі розвитку, у якій потенціал системних інтеграторів буде формуватися як уже створеним науковим заділом у фундаментальній і прикладній науці в самій Україні, так і за рахунок закордонних патентів, що купуються державою, і технологій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Сучасне економічне зростання в усіх країнах світу характеризується провідним значенням науково-технічного прогресу й інтелектуалізацією основних факторів виробництва. На частку нових знань, втілюваних у технологіях, устаткуванні, освіті кадрів, організації виробництва, у розвинутих країнах приходиться від 70 до 85% приросту ВВП. Внесок інноваційної складової в приріст ВВП розвинутих країн у ХХІ ст. швидко росте. Так, у США цей показник збільшився з 31,0% у 1980-і роки до 34,6% на початку нового сторіччя; у Японії відповідно з 30,6 до 42,3%; у Європі з 45,5 до 50,0%.

2. Висока прибутковість наукомістких виробництв, у яких сконцентровані всі досягнення НТП, підсилює увагу держав до ТНК. Так, реалізація 1 кг нафти приносить приблизно 20% прибутку, 1 кг побутової техніки - 50 дол. США, 1 кг авіаційної техніки - 1000 дол., а 1 кг електронної й інформаційної техніки - 5000 дол.

3. На початку XXI ст. у розвинутих країнах світу зберігається провідна роль держави в проведенні наукових досліджень, що визначають вектор майбутнього НТП. Так, частка державних витрат у фінансуванні НДДКР (насамперед, фундаментального характеру) у розвинутих країнах знаходиться в межах 40-55%, у Японії - 20%. При цьому фінансуються технології, що визначають НТП майбутнього.

4. У 2009 р. стала очевидною неефективність державного курсу на підтримку власних ключових центрів НТП при дуже обмежених інвестиційних можливостях державного бюджету в Україні, що підтверджується зростанням імпорту наукомісткої продукції. Положення може бути виправлене при поверненні органам державного управління всіх рівнів функцій індикативного стратегічного планування.

5. Авторські пропозиції по цьому питанню зводиться до наступного: - у постсоціалістичних країнах, що розвиваються (Росії, Україні, Казахстані й ін.), національні інноваційні системи (НІС), як інтегратор і локомотив НТП, знаходяться в стадії формування, тому що традиційна система планової економіки, включаючи академічну і галузеву науки, зруйнована, а великі компанії і фірми високорентабельних приватних господарських структур не вкладають достатніх коштів у власні НДДКР;

- інноваційна інфраструктура, що створюється в Україні, до 2013 р. зможе якоюсь мірою сприяти створенню НІС, однак на це буде потрібно чималий період часу (5-7 років);

- зусилля держави в цих умовах доцільно сконцентрувати на прямій бюджетній підтримці системних інтеграторів у високотехнологічних виробництвах (авіабудуванні, ядерній енергетиці, ракетно-космічному комплексі й ін.).

6. Реалізація цих пропозицій припускає вибір змішаного типу інноваційної моделі розвитку, у якій потенціал системних інтеграторів буде формуватися як уже створеним науковим заділом у фундаментальній і прикладній науці в самій Україні, так і за рахунок закордонних патентів, що купуються державою, і технологій. Такий тип інтеграції вітчизняних і закордонних науково-технічних досягнень уже давно зарекомендував себе позитивно як у нових індустріальних країнах: Сінгапуру, Малайзії, Південній Кореї, Фінляндії й ін., так і в Китаї, Росії, Індії й ін.

7. Для активізації розширення використання досягнень НТП у короткочасному періоді, тобто в оперативному вимірі ефективності, доцільно, як нам представляється, поєднання основних форм державної політики: - визначення державних науково-технічних пріоритетів на 10-20 років для прямої бюджетної підтримки;

- створення податкових і інших переваг приватним підприємцям у малому і середньому бізнесі, де реалізується частина незначних для держави, але цікавих для національного ринку інновацій;

- визначення груп товарів некритичного імпорту, щоб вітчизняні товаровиробники одержали сигнал про готовність держави створити їм сприятливе ринкове середовище.

Однак, у довгостроковому (10-15 років) аспекті таких заходів явно недостатньо.

8. Викладене нами вище дозволяє представити наступний набір механізмів дій держави в системі активізації не тільки інноваційної діяльності, але і НТП у цілому.

Перша область державної підтримки лежить у сфері фундаментальних досліджень, що лише через кілька років (а іноді десятиліть) можуть дати очікувані ринкові результати.

Друга область державної підтримки лежить у сфері створення нормативної бази для інтеграції з провідними закордонними країнами Європи, СНД і інших регіонів світу, у тому числі Японії, Китаю, Південної Кореї й ін.

Третя область державної підтримки лежить у сфері придбання ліцензій, патентів, технологій, а при необхідності і запрошення провідних спеціалістів з-за кордону.

Усі ці короткострокові і довгострокові заходи знаходяться в тісному переплетенні і мають бути включені до державної стратегії розвитку НТП до 2050 р.

9. На сучасному етапі світової економічної кризи, на наш погляд, Україні, як країні, що розвивається з обмеженими бюджетними ресурсами, але високим рівнем інтелектуального потенціалу і збереженням значного науково-технічного заділу у фундаментальних дослідженнях доцільно: - на рівні галузевих міністерств, що охоплюють весь інноваційний ланцюжок, необхідно визначити сфери міжгалузевого, міждисциплінарного кооперування усередині своєї країни, що припускає інвентаризацію збереженого потенціалу з виявленням існуючих науково-технічних і особистих контактів учених, фахівців підприємств, вузів і наукових установ усіх типів.;

- прийняття на себе галузевими міністерствами функцій координаторів і розроблювачів стратегічного планування по забезпеченню бюджетними коштами тих проблем і тих напрямків НТП, що мають перспективу завершення і є частиною епохальних базисних інновацій;

- установлення на державному рівні в рамках загальноприйнятих у світовій практиці коопераційних звязків між державами СНД, ЄС і іншими країнами з виходом на одержання синергетичного ефекту від процесу кооперування й обєднання інформаційних, кадрових і фінансових ресурсів.

Використовуючи переваги усіх форм кооперації, Україна, як і інші країни, що розвиваються, може скоротити розрив в освоєнні чергових епохальних інновацій і зберегти своє місце серед лідерів у багатьох сферах НТП. Ці положення мають ознаки часткової авторської новизни і можуть бути використані в процесі удосконалювання національних Програм по НТП і при розробці стратегії розвитку до 2050 р.

У фахових виданнях

1. Антоненко Л.А., Нго Чунг Хоа, Ван Бин. Особенности экономических циклов развития Китая: методология сравнительного анализа / Л. А. Антоненко, Нго Чунг Хоа, Ван Бин // Бизнес-Информ. - 2007. - № 8. - С. 27-33 (Особистий внесок : автором досліджено та обґрунтовано особливості економічних циклів розвитку Китаю та підставі співставлення погляду на цю проблему різних авторів і використання мало відомої в Україні інформації).

2. Ван Бин. Использование достижений научно-технического прогресса в реформированной экономике Харьковского региона / Ван Бин // Бизнес-Информ. - 2008. - № 1. - С. 61-65.

3. Антоненко Л.А., Ван Бин, Рабиа А. Абдуллах. Государственная поддержка транснациональных компаний в стратегии антикризисного управления / Л. А. Антоненко, Ван Бин, Рабиа А. Абдуллах // Бизнес-Информ. - 2009. - № 6. - С. 3-10 (Особистий внесок : автором обґрунтована необхідність державної підтримки в Україні власних транснаціональних компаній які, як показано в дослідженні, є ядром й локомотивом науково-технічного прогресу в розвинутих та постсоціалістичних країнах).

4. Ван Бин. Государственное регулирование освоения эпохальных инноваций в условиях экономического кризиса / Ван Бин // Вісник Харківського національного університету. - 2009. - № 869. - С. 64-70.

5. Ван Бин. Сущность и направления государственного регулирования научно-технического прогресса / Ван Бин // Вісник Харківського національного університету. - 2009. - № 840. - С. 138-141.

Матеріали наукових конференцій

6. Ван Бин. Влияние ВТО на высокотехнологичное производство Южной Кореи / Ван Бин // "Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления" : 9-я междунар. науч.-практ. конф. : тезисы докл. - Х., 2009. - 145 с.