Державне управління лізинговим процесом в Україні - Автореферат

І вкрай важливо те, що економічні реформи, спрямовані на інтеграцію ринкової економіки України у світову економічну систему, повинні бути обовязково підтримані відповідним рівнем державного управління. У цій площині набувають важливого значення поява, утворення і належний розвиток інститутів, які не були характерними для колишньої системи державного управління. Зокрема, залишаються малодослідженими питання сутності лізингу як обєкта державного управління, формування оптимальної системи державного лізингу, а також розвиток системи державного управління лізинговим процесом на всіх рівнях. Актуальність проблем державного управління лізинговим процесом, значення його вивчення і невирішеність низки теоретичних і практичних питань визначили тему даного дослідження. У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); порівняння та аналогії (визначення ролі держави в регулюванні лізингових процесів та узагальненні досвіду зарубіжних країн щодо реалізації державної лізингової політики); статистико-економічний (дослідження сучасного стану й аналіз тенденцій розвитку державного управління лізинговим процесом); структурний (виявлення основних компонентів системи державного управління лізинговим процесом); економіко-математичний (моделювання потоку коштів лізингоодержувача по лізингу); розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка шляхів удосконалення державного управління лізинговим процесом); соціологічних досліджень (анкетування, експертного опитування, вторинного аналізу) тощо.У першому розділі - “Теоретичні засади державного управління лізинговим процесом” - визначено сутність лізингу як обєкта державного управління, досліджено теоретичні основи державного управління лізинговим процесом, обґрунтовано необхідність державного управління лізинговим процесом. Визначено, що державне управління лізинговим процесом можна визначити як здійснюваний державою за допомогою системи засобів (правових, організаційних, економічних тощо) нормативно-організаційний вплив на відносини лізингу з метою їх упорядкування, охорони та розвитку, контролю та нагляду за лізинговою діяльністю. Виходячи з вище сказаного, дано авторське визначення поняття державне управління лізинговим процесом як форми державного впливу на лізингові відносини, здійснюваної за допомогою правових, організаційних, економічних засобів, яка полягає у встановленні та застосуванні форм і методів, спрямованих на планування, упорядкування, розвиток, контроль і нагляд за лізинговою діяльністю. Основними засобами державного управління лізинговим процесом визначаються: державна реєстрація субєктів лізингової діяльності; ліцензування; визначення умов, порядку та обмежень здійснення лізингової діяльності; амортизаційна політика; державне фінансування програм лізингу, пільгове кредитування, надання державних гарантій, дотацій та субсидій; створення державних лізингових компаній та державних лізингових фондів. У другому розділі - “Сучасний стан державного управління лізинговим процесом в Україні” - досліджено основні особливості та сучасний стан лізингового процесу, сучасний стан та тенденції розвитку державного управління лізинговим процесом, організаційні форми управління лізинговим процесом у державній лізинговій політиці.Тому правомірно розуміти лізинг у більш широкому змісті: як відносини між прямими і непрямими учасниками лізингової угоди, що потребують державного управління. Дане трактування поняття лізингу дає можливість розглядати його не тільки як наукову категорію, а й водночас розуміти його практичну цінність для всіх учасників лізингових відносин та визначити роль державного управління лізинговим процесом, враховуючи комплекс відносин, що відбуваються у ньому. Виходячи з цього, удосконалено поняття державного управління лізинговим процесом як форми державного впливу на лізингові відносини, здійснюваної за допомогою правових, організаційних, економічних засобів, яка полягає у встановленні та застосуванні форм і методів, спрямованих на планування, упорядкування, розвиток, контроль і нагляд за лізинговою діяльністю. Визначено та систематизовано засоби (державна реєстрація субєктів лізингу, ліцензування окремих лізингових операцій, амортизаційна політика, державне фінансування програм лізингу, пільгове кредитування, надання державних гарантій, утворення державних лізингових компаній та фондів), форми (ведення державних реєстрів фінансових установ, ліцензування діяльності з надання фінансових послуг, нормативно-правове регулювання, нагляд, застосування заходів впливу) та методи (приписів, автономних рішень, координації та рекомендації) державного управління лізинговим процесом. Визначено основні особливості розвитку лізингової діяльності серед яких: амортизаційні відрахування, прибуток тощо, які б мали інвестуватися у техніку та обладнання, у підприємствах використовуються на фінансування оборотного капіталу; незадовільний фінансовий стан підприємств; дві сфери здійснення лізингового процесу

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ