Державне управління геоінвестиційними процесами в Україні - Автореферат

Адже відсутність обґрунтованої геоекономічної політики розвитку держави на попередньому етапі призвела не лише до зростання диспропорцій та загострення економічних і соціальних проблем, але й до суттєвої економічної та суспільно-політичної дезінтеграції держави. Динаміка економічного розвитку регіонів протягом останніх років визначалася станом та тенденціями макроекономічних процесів у країні, зокрема тривалим періодом економічного спаду, труднощами ринкових трансформаційних процесів, кардинальною зміною відносин власності, трансформаціями системи державного управління тощо. Аналіз економічної літератури з проблем прикордонних та міжтериторіальних звязків засвідчив про недостатнє теоретичне обґрунтування категоріального апарату транскордонного співробітництва, його особливостей, відсутність методичного забезпечення оцінювання результатів ТКС, невизначеність концептуальних засад розвитку співробітництва прикордонних адміністративно-територіальних одиниць України та наукове осмислення діяльності єврорегіонів (ЄР) за участю територій нашої держави. Для досягнення поставленої мети було використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: системний аналіз - для вивчення тенденцій розвитку геоекономіки; факторний аналіз - для вивчення чинників, що впливають на привабливість територій; для систематизації складових розвитку транскордонної співпраці; економіко-статистичний - для опрацювання нових форм, методів управління геоінвестиційними процесами, математичні та експертний методи дослідження - для оцінювання інвестиційної привабливості територій; порівняльний, ретроспективний аналіз - при узагальненні європейського та вітчизняного досвіду транскордонного співробітництва, а також методи спостереження, синтезу та логічного моделювання - при визначенні основних результатів і проблем діяльності єврорегіонів у державах ЄС та Україні тощо. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків, а також нормативно-правова база України, яка стосується управління геоінвестиційними процесами, процесами розвитку транскордонного співробітництва.У першому розділі - “Формування теоретико-методологічних засад державного управління геоінвестиційними процесами” - розглянуто теоретичні основи державного управління геоінвестиційними процесами, зясовано сутність транскордонного співробітництва, сформульовано парадигму транскордонного співробітництва, окреслено основні шляхи реалізації держвавного управління геоінвестиційними процесами. Рівень інвестиційної активності в економіці та діяльності її субєктів великою мірою визначають темпи економічного зростання/падіння, конкурентоспроможність підприємств, рівень розвитку країни в цілому. Обєктивна складність трансформації України до принципово іншої моделі державного управління з одночасним існуванням у країні перманентної кризи потребують вирішення комплексу проблем, насамперед повязаних з активізацією інвестиційної діяльності та транскордонного співробітництва. Периферійний характер економіки України відносно інтеграційних обєднань у Європі (ЄС) і Євразії (ЄЕП) продукує в собі потенційні можливості до самореалізації як держави шляхом активізації внутрішніх периферійних зон, що знаходяться як на заході України, так і на її сході. Скажімо, існує ряд програм транскордонного співробітництва (Південно-Східна Фінляндія - Росія; Естонія - Латвія - Росія; Литва - Польща - Росія; Польща - Білорусь - Україна), але немає жодної регіональної програми, яка б передбачала регіональне співробітництво по порубіжних зонах України і Росії.На основі проведеного дослідження можна зробити низку висновків стосовно державного управління геоінвестиційними процесами в умовах транскордонного співробітництва та сформулювати ряд пропозицій щодо поліпшення функціонування механізмів. У сучасних умовах актуалізуються теоретичні і прикладні проблеми дослідження державного управління геоінвестиційною діяльністю через крізь призму іноземних інвестицій та породжених ними процесів у країні. У результаті вивчення, аналізу та узагальнення національного і зарубіжного досвіду зясовано, що в сучасній світогосподарській практиці реалізуються правові, адміністративні, економічні, соціально-психологічні методи безпосереднього впливу, явного регулювання геоінвестиційної діяльності, які застосовуються на міжнародних, національних, регіональних і галузевих рівнях. Цей процес у сучасних умовах виходить поза межі внутрішньої державної політики і його треба розглядати в контексті загальноєвропейського процесу транскордонного співробітництва, спрямованого на формування нових ефективних господарсько-територіальних утворень. За таких умов одним з елементів динамізації економічного розвитку України та максимального використання її порівняльних переваг є активізація нових форм транскордонного співробітництва: для стимулювання припливу геоінвестицій необхідно, передусім, виходячи з парадигми, розробити чітку концепцію та програму залучення іноземних інвестицій у прикордонні зони;

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ