Державне регулювання зайнятості населення в Україні - Автореферат

Зайнятість є головною характеристикою ринку праці і визначає соціально-економічний розвиток країни. Проблема регулювання зайнятості також актуальна і для перехідної економіки, де причини неповного використання робочої сили суспільства посилюються недостатньою розвинутістю ринкової економіки та її інститутів. Усі ці проблеми знижують рівень життя більшості населення країни, збільшують кризові явища в економіці, стримують структурні перетворення, перешкоджають створенню умов для стабілізації й економічного зростання, а тому потребують невідкладного вирішення. Так, потребують подальшого дослідження теоретичні засади та методичні підходи державного регулювання зайнятості населення. Для досягнення мети дисертаційної роботи були поставлені та вирішені такі завдання: - визначити теоретичні засади та методичні підходи державного регулювання зайнятості населення;У ході дослідження визначено, що державне регулювання зайнятості населення здійснюється в межах державного регулювання ринку праці, що передбачає насамперед підтримку його ефективного функціонування шляхом створення необхідних умов для досягнення збалансованості та рівноваги його елементів - попиту та пропозиції, ціни робочої сили, а також узгодженості ринку праці з іншими ринковими структурами. У ході дослідження було встановлено, що державна політика у сфері зайнятості зводилася в основному до заходів тимчасового стримування безробіття і обслуговування незайнятого населення, яке звертається до органів служби зайнятості по допомогу в працевлаштуванні, тобто мала більш пасивний характер, ніж активний. Пряме регулювання зайнятості населення передбачає розробку й впровадження програм виробничого навчання й перепідготовки кадрів; заходи щодо раціонального регіонального розміщення робочої сили; регламентація робочого часу; регулювання міжрегіональної й міжнародної міграції робочої сили; програми зайнятості молоді, інвалідів, людей похилого віку; колективно-договірна система наймання робочої сили; встановлення розмірів заробітної плати й своєчасної її виплати. Залежно від впливу на певні сторони ринку праці аспекти державної політики зайнятості повинні бути спрямовані на регулювання попиту та пропозиції робочої сили, заробітної плати, що виявляється через визначення кількісних та якісних параметрів ринку праці, розрахунку мінімальної та середньої по регіону, галузі заробітної плати. У Програмі було визначено пріоритети державної політики зайнятості в Україні на період до 2005 р. і прогнозні макропоказники обсягів зайнятості та безробіття (чисельність населення, зайнятого економічною діяльністю, чисельність безробітних і рівень безробіття на повному ринку праці).У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання державного регулювання зайнятості населення шляхом визначення теоретичних підходів, удосконалення механізму державного регулювання зайнятості, процесу регулювання ринку праці, розробки заходів державного регулювання зайнятості населення. Державне регулювання зайнятості населення здійснюється в межах розвитку ринку праці в Україні, що передбачає насамперед підтримку його ефективного функціонування шляхом створення необхідних умов для досягнення збалансованості та рівноваги його елементів - попиту та пропозиції, ціни робочої сили, а також узгодженості з іншими ринковими структурами. Для якісної характеристики поняття “державне регулювання повної зайнятості” пропонується використовувати такі показники: рівень зайнятості населення професійною працею, рівень зайнятості працездатного населення в суспільному господарстві, коефіцієнт раціональної структури розподілу працюючих по галузях і секторах економіки, коефіцієнт оптимізації професійно-кваліфікаційної структури працюючих. Оцінка заходів державного регулювання зайнятості населення показала, що державна політика зайнятості має бути спрямована на зростання обсягів платоспроможного попиту, підвищення досяжності кредитних ресурсів, збільшення витрат на оплату праці та розвиток персоналу підприємств, запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці, розвиток системи професійного навчання без відриву від виробництва, збільшення видатків на проведення активних заходів на ринку праці за рахунок посилення цільової кредитно-інвестиційної діяльності в регіонах, поліпшення кадрового і технічного забезпечення державних регіональних служб зайнятості, посилення правових норм й контролю щодо ліцензування та функціонування недержавних служб зайнятості. У структурі відносин зайнятості виділено такі проблеми: високий рівень молодіжного безробіття; зростання трудової міграції, в складі якої переважає кваліфікована робоча сила; значна регіональна диференціація в рівнях безробіття і термінах її тривалості; наявність диспропорцій у професійно-кваліфікаційній структурі робочої сили.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання державного регулювання зайнятості населення шляхом визначення теоретичних підходів, удосконалення механізму державного регулювання зайнятості, процесу регулювання ринку праці, розробки заходів державного регулювання зайнятості населення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і надати пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Державне регулювання зайнятості населення здійснюється в межах розвитку ринку праці в Україні, що передбачає насамперед підтримку його ефективного функціонування шляхом створення необхідних умов для досягнення збалансованості та рівноваги його елементів - попиту та пропозиції, ціни робочої сили, а також узгодженості з іншими ринковими структурами. Для якісної характеристики поняття “державне регулювання повної зайнятості” пропонується використовувати такі показники: рівень зайнятості населення професійною працею, рівень зайнятості працездатного населення в суспільному господарстві, коефіцієнт раціональної структури розподілу працюючих по галузях і секторах економіки, коефіцієнт оптимізації професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

2. Оцінка заходів державного регулювання зайнятості населення показала, що державна політика зайнятості має бути спрямована на зростання обсягів платоспроможного попиту, підвищення досяжності кредитних ресурсів, збільшення витрат на оплату праці та розвиток персоналу підприємств, запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці, розвиток системи професійного навчання без відриву від виробництва, збільшення видатків на проведення активних заходів на ринку праці за рахунок посилення цільової кредитно-інвестиційної діяльності в регіонах, поліпшення кадрового і технічного забезпечення державних регіональних служб зайнятості, посилення правових норм й контролю щодо ліцензування та функціонування недержавних служб зайнятості.

3. Визначено недоліки Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 рр., які повязані з відсутністю координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади з реалізації основних напрямів державної політики зайнятості, визначення кола виконаців та відповідальних за виконанням, великим терміном дії Програми. Громадяни і соціальні партнери не відчули посилення ролі та відповідальності органів влади за реалізацію державної політики зайнятості. У структурі відносин зайнятості виділено такі проблеми: високий рівень молодіжного безробіття; зростання трудової міграції, в складі якої переважає кваліфікована робоча сила; значна регіональна диференціація в рівнях безробіття і термінах її тривалості; наявність диспропорцій у професійно-кваліфікаційній структурі робочої сили.

4. Механізм державної підтримки зайнятості повинен враховувати нерівномірний розвиток галузей економіки. В його основі лежить визначення галузевих пріоритетів. Так, серед галузей безсумнівний інтерес для підтримки становлять харчова, легка промисловість, галузь будівельних матеріалів, оскільки вони не тільки формують з найменшими витратами робочі місця, а й прискорено створюють платоспроможний попит. Зарплатовіддача в цих галузях майже у два рази дешевша, ніж у середньому по народному господарству. Державна політика виходить із принципів соціальної політики: соціальної ефективності, безпеки, справедливості, партнерства, соціальних компенсацій та гарантій.

5. Реалізація державної політики на ринку праці полвинна відбуватися за механізмом, що включає блоки: функціональної діяльності державної служби зайнятості, правил поведінки учасників ринку праці, соціальних гарантій і компенсацій. Для підвищення ефективності цієї політики на ринку праці запропоновано створення Обєднання працедавців, що будуть займатися наданням працедавцям інформаційних, консультаційних послуг; проведенням навчальних семінарів для працівників кадрових служб підприємств; організацією і проведенням заходів, безпосередньо спрямованих на забезпечення зайнятості населення.

6. Запропонована в дисертації Концепція змішаного регулювання зайнятості населення України враховує суперечності законодавчо-правового, економічного, організаційного та соціального характеру. Вона передбачає реформування законодавчо-правової бази на основі Конституції України, ряду доповнень до Кодексу законів про працю та Закону України “Про зайнятість населення”, законодавчих і нормативних документів, що регламентують сучасну політику зайнятості відповідно до Конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці. У межах Концепції передбачається фінансове забезпечення, впровадження ефективного механізму пільгового оподаткування субєктів господарської діяльності, котрі створюють ефективні робочі місця, інформаційно-методичне й організаційне забезпечення змішаного регулювання зайнятості. Реалізація основних напрямів розвитку трудового потенціалу в Україні відповідно до запропонованої Концепції забезпечить регулювання зайнятості на якісно новому рівні, слугуватиме орієнтиром для практичних дій органів державної влади і служб зайнятості згідно з визначеними пріоритетами політики зайнятості.

7. Для покращання державного регулювання зайнятості населення в Україні пропонується: - Верховній Раді України: розробити та прийняти нормативно-правові акти щодо: соціального захисту економічно активного населення, розширення сфери застосування праці у галузях і секторах економіки (створення нових робочих місць та поліпшення умов праці);

- Кабінету Міністрів України: вдосконалити порядки формування та розміщення державного замовлення на підготовку кадрів; працевлаштування випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів відповідно до потреб економіки;

- Рахунковій палаті України: посилити державний нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також фізичними особами - підприємцями з метою легалізації зайнятості, зокрема шляхом недопущення використання найманої робочої сили без належного оформлення трудових відносин.

1. Козарь Т.П. Державне регулювання формування регіонального ринку праці // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2005. - № 2.

2. Козарь Т.П. Мотиваційний механізм у державному регулюванні зайнятості населення // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2006. - № 2. - С. 98-101.

3. Козарь Т.П. Основи формування активної державної політики у сфері управління ринком трудових ресурсів // Актуальні проблеми державного управління: Збір. наук. пр. / Ред. кол.: С.М. Серьогін (голов. ред.) та ін. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 2(24). - С. 164-171.

4. Козарь Т.П. Пріоритети та цілі державної політики в соціальній сфері // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2005. - № 6. - С. 144-148.

5. Козарь Т.П. Формування концепції розвитку міст // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2003. - № 2. - С. 58-61.

6. Козарь Т.П. Визначення позитивних сторін недержавної освіти // “Державне управління та місцеве самоврядування”: Тези V Міжнар. наук. конгресу, 23 лютого 2005 р. - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 50.

7. Козарь Т.П. Розробка механізму регулювання ринку трудових ресурсів Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Наука та інновації 2005”. - Т. 12. Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.

8. Козарь Т.П. Напрями удосконалення механізму державного регулювання ринку праці в сільській місцевості // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів”. - Т. 3. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005.

9. Козарь Т.П. Шляхи підвищення ефективності регулювання формування регіонального ринку праці // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні”. Т. 6. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 41.