Державне регулювання внутрішньої торгівлі в Україні (організаційно-правовий аспект) - Автореферат

У звязку з цим, особливого значення сьогодні набуває правильний вибір стратегії подальшого розвитку структурної побудови інститутів державного регулювання у досліджуваній галузі, конкретних шляхів і засобів подолання властивих їм недоліків з метою створення ефективно працюючої системи державних органів з регулювання відносин у галузі внутрішньої торгівлі. Це, насамперед, повязано з відсутністю у національній правовій системі окремого законодавчого акту, що забезпечував би базове правове регулювання всього комплексу відносин, які мають місце у внутрішній торгівлі, а також виступив як ефективна система державного регулювання галуззю. Зазначимо, що незважаючи на важливу роль внутрішньої торгівлі в національній економіці і радикальні зміни в її регулюванні, повязані з розвитком ринкових відносин, комплексні дослідження організаційно-правового аспекту державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні не проводились. Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, що регулюють організаційно-правовий аспект державного регулювання внутрішньої торгівлі, літературні джерела та емпіричний матеріал. Для вивчення історичного досвіду становлення і розвитку інституту державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні використано метод історичного аналізу.У першому розділі “Теоретико-правові засади державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні”, що складається з трьох підрозділів та висновків за даним розділом, здійснено науковий аналіз державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні в різні історичні часи, а також визначено основні теоретико-методологічні категорії поставленої наукової проблеми. “Історичний аспект становлення і розвитку інституту державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні” проаналізовано найбільш значущі та повчальні з точки зору обґрунтування державного впливу на галузь внутрішньої торгівлі два етапи розвитку державного регулювання, що повязані з особливостями історичного стану України. “Поняття державного регулювання внутрішньої торгівлі” дисертантом сформульовано визначення поняття “державне регулювання внутрішньої торгівлі”, а також сформовано систему принципів досліджуваного державно-правового інституту шляхом аналізу теоретико-методологічних аспектів державного регулювання внутрішньої торгівлі. Аналіз нормативно-правової бази, що визначає організаційно-правові засади державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні показує, що чинне законодавство сьогодні не містить визначення поняття “державне регулювання”. На нормативному рівні принципи державного регулювання внутрішньої торгівлі визначає Концепція розвитку внутрішньої торгівлі (далі - Концепція), аналіз змісту яких дає усі підстави говорити про принципи розвитку внутрішньої торгівлі, а не про принципи державного регулювання у досліджуваній галузі.Проаналізувавши історичні особливості розвитку державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні, доведено, що процес організаційно-правових перетворень, які здійснюються сьогодні у галузі внутрішньої торгівлі, слід проводити з урахуванням існуючих культурно-правових домінант, які повязані з особливостями історичного стану України. Історичний досвід розвитку державного регулювання внутрішньої торгівлі свідчить як про перебільшення державного впливу на внутрішньоторговельну галузь, так і про його номінальність, при якій запроваджена лібералізація торговельних правовідносин призвела до неспроможності державної влади здійснити усі необхідні перетворення в торгівлі. Наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового питання щодо визначення поняття “державне регулювання внутрішньої торгівлі” як однієї з форм державного впливу на поведінку субєктів торговельної діяльності, що виражається у здійсненні органами державної влади регуляторної діяльності, а також діяльності з реалізації положень нормативно-правових актів з метою забезпечення ефективного розвитку галузі та належного рівня і умов торговельного обслуговування. В роботі обґрунтовано низку наступних принципів державного регулювання внутрішньої торгівлі, визначення яких у законодавстві та дотримання яких на практиці, сприятиме ефективному здійсненню державного регулювання внутрішньої торгівлі: ефективності; дерегулювання; організаційно-господарської незалежності субєктів торговельної діяльності; контрольованості; державної підтримки соціально значущими товарами; забезпечення прав і законних інтересів субєктів торговельної діяльності. Аналіз чинного законодавства дозволив виділити наступні засоби у структурі адміністративного методу: державна реєстрація субєктів торговельної діяльності; патентування певних видів торгівлі у випадках і в порядку, передбачених законодавством; ліцензування торгівлі окремими видами товарів; підтвердження відповідності, стандартизація товарів; встановлення правил торгівлі та правил торговельного обслуговування населення; застосування заходів державно-примусового впливу.

Основний зміст роботи

У висновках сформульовано основні теоретичні підсумкові положення та практичні рекомендації з питань, що розглядаються у дисертаційному дослідженні.

1. Проаналізувавши історичні особливості розвитку державного регулювання внутрішньої торгівлі в Україні, доведено, що процес організаційно-правових перетворень, які здійснюються сьогодні у галузі внутрішньої торгівлі, слід проводити з урахуванням існуючих культурно-правових домінант, які повязані з особливостями історичного стану України. Історичний досвід розвитку державного регулювання внутрішньої торгівлі свідчить як про перебільшення державного впливу на внутрішньоторговельну галузь, так і про його номінальність, при якій запроваджена лібералізація торговельних правовідносин призвела до неспроможності державної влади здійснити усі необхідні перетворення в торгівлі. Отже, апелювання до досвіду минулого, всебічний аналіз та осмислення розвитку державного регулювання внутрішньої торгівлі з точки зору реконструкції історичних подій, є запорукою для уникнення помилок при розробці сучасної моделі державного регулювання внутрішньої торгівлі в її оптимальному та якісному розумінні.

2. Наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового питання щодо визначення поняття “державне регулювання внутрішньої торгівлі” як однієї з форм державного впливу на поведінку субєктів торговельної діяльності, що виражається у здійсненні органами державної влади регуляторної діяльності, а також діяльності з реалізації положень нормативно-правових актів з метою забезпечення ефективного розвитку галузі та належного рівня і умов торговельного обслуговування.

3. В процесі аналізу доведено, що найбільш доцільно до визначення торгівлі підходити у широкому та вузькому розумінні. В широкому розумінні торгівля - це галузь народного господарства, що забезпечується видами економічної діяльності; її видом у цьому широкому розумінні є внутрішня торгівля, яка вказує, насамперед, на межі функціонування галузі, якими є внутрішній ринок країни. Торгівля у вузькому значенні - це торговельна діяльність, тобто конкретні дії з приводу купівлі та продажу товарів (послуг) з метою отримання прибутку. Означене дало можливість внести відповідні пропозиції щодо уточнення деяких положень в Господарському кодексі України, що стосуються безпосереднього визначення понять “внутрішня торгівля” та “торговельна діяльність”.

4. В роботі обґрунтовано низку наступних принципів державного регулювання внутрішньої торгівлі, визначення яких у законодавстві та дотримання яких на практиці, сприятиме ефективному здійсненню державного регулювання внутрішньої торгівлі: ефективності; дерегулювання; організаційно-господарської незалежності субєктів торговельної діяльності; контрольованості; державної підтримки соціально значущими товарами; забезпечення прав і законних інтересів субєктів торговельної діяльності.

5. В дисертаційній роботі встановлено особливості, а також уточнено та конкретизовано форми та методи державного регулювання внутрішньої торгівлі.

Серед форм державного регулювання внутрішньої торгівлі виділено правові (встановлення норм права; застосування норм права; здійснення реєстраційних та юридично значущих дій) та неправові (повязані з процесом реалізації державного регулювання, але не є елементами цього процесу); зясовно змістовне наповнення означених форм щодо їх вираження у галузі внутрішньої торгівлі.

Запропоновано поділ методів державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі на адміністративні та економічні. Аналіз чинного законодавства дозволив виділити наступні засоби у структурі адміністративного методу: державна реєстрація субєктів торговельної діяльності; патентування певних видів торгівлі у випадках і в порядку, передбачених законодавством; ліцензування торгівлі окремими видами товарів; підтвердження відповідності, стандартизація товарів; встановлення правил торгівлі та правил торговельного обслуговування населення; застосування заходів державно-примусового впливу.

6. З метою впорядкування законодавчого забезпечення державного регулювання внутрішньої торгівлі необхідним, насамперед, видається посилення ролі закону, а також юридичне закріплення сучасних засад державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі. Цьому сприятиме прийняття Закону України “Про внутрішню торгівлю”, в якому повинні бути врегульовані наступні питання: закріплення термінів, що використовуються при здійсненні торговельної діяльності; уніфікація дозвільних документів, необхідних для здійснення торговельної діяльності; встановлення державної реєстрації торговельних обєктів та закладів ресторанного господарства; визначення основних засад державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі.

7. З метою удосконалення інституту ліцензування запропоновано запровадити диференціацію вартості ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами для магазинів - залежно від місця розташування і торгової площі або від місця розташування і товарообігу магазину; для закладів ресторанного господарства - залежно від торгової площі або від кількості посадочних місць.

8. Доведено необхідність закріплення вимоги щодо отримання дозволу на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг, як одного з таких, що надає право на здійснення торговельної діяльності, на законодавчому рівні.

9. З метою вирішення проблеми диспропорції раціонального розміщення обєктів торгівлі в існуючих ринкових умовах запропоновано введення державної реєстрації обєктів торгівлі та закладів ресторанного господарства, відповідно до якої субєкти торговельної діяльності здійснювали б реєстрацію своїх торговельних обєктів у Державному реєстрі торговельних обєктів та закладів ресторанного господарства. Створення такого реєстру дасть можливість здійснювати обєктивний аналіз реальної ситуації на ринку, стимулювати розвиток даного ринку там, де це необхідно, дозволить більш ретельно підійти до планування торговельної інфраструктури, впливати на торговельну спеціалізацію відповідно до потреб населення, а також вести облік всіх підприємств торгівлі та ресторанного господарства, що, своєю чергою, дасть можливість своєчасно аналізувати та застосовувати заходи до розширення торгової інфраструктури.

10. Проведений аналіз організаційної побудови державного регулювання внутрішньої торгівлі однозначно довів доцільність існування окремого державного органу, який буде систематично здійснювати функції з регулювання відносин у галузі внутрішньої торгівлі.

Як свідчать результати дослідження, проблемним сьогодні залишається питання безпосередньої побудови організаційної вертикалі державного регулювання внутрішньою торгівлею. Сьогодні в Україні не існує єдиного органу державної влади, який був би наділений функціями регулювання, координації, спрямування діяльності всіх підзвітних і підконтрольних йому органів у галузі внутрішньої торгівлі. Проведений аналіз однозначно визначає доцільність існування окремого державного органу, який буде систематично займатись регулюванням розвитку внутрішньої торгівлі. Координація дій щодо досягнення мети регулювання внутрішньої торгівлі має бути покладена на єдиний орган центральної виконавчої влади у галузі торгівлі. Для розвязання зазначених проблем, перш за все, запропоновано повернутись до створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі внутрішньої торгівлі. Ним може бути Міністерство торгівлі України або (якщо утворення окремого міністерства, в силу обєктивних причин неможливо) утворення у структурі Міністерства економіки відповідного департаменту (служби, інспекції) як урядового органу. Необхідним видається у запропонованому проекті Закону України “Про внутрішню торгівлю” повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі внутрішньої торгівлі , а також місцевих органів виконавчої влади законодавчо закріпити у розділі - “Державне регулювання торгівлі”. На місцевому рівні, найбільш доцільним видається створення управлінь з питань торгівлі у структурі місцевих державних адміністрацій, визначивши їх повноваження у галузі внутрішньої торгівлі таким чином, щоб це дало можливість виробити ефективний механізм для розмежування функцій і повноважень між означеними органами і органами місцевого самоврядування.

11. Дослідження питання щодо адміністративно-примусових заходів, що застосовуються у галузі внутрішньої торгівлі дало підстави класифікувати їх на заходи попередження, припинення та притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі внутрішньої торгівлі. Відповідно, до заходів адміністративного попередження слід віднести: - перевірку субєктів торговельної діяльності, що включає перевірку обєктів торгівлі, обстеження виробничих, складських, а також інших приміщень цих субєктів, перевірку відповідних документів; - встановлення обовязкового медичного огляду для працівників підприємств торгівлі, а також відсторонення від проведення торговельної діяльності субєктів, які страждають на інфекційні хвороби, які є носіями збудників інфекційних захворювань; - відбирання зразків товарів, сировини, напівфабрикатів для перевірки їх якості; - перевірки правильності розрахунків із споживачами; - опломбовування виробничих, складських, торговельних та інших приміщень субєктів торговельної діяльності, а також несправні, з неправильним повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів. До заходів адміністративного припинення правопорушень у галузі внутрішньої торгівлі належать: - призупинення дії, а також анулювання ліцензії на здійснення торговельної діяльності, визначеної у ліцензії; - обмеження, тимчасову заборону, заборону, припинення, а також зупинення , що стосуються як діяльності підприємства, так і можливості провадити окремі дії (мається на увазі реалізація, зберігання, транспортування, виробництво продуктів харчування); - вилучення з обігу харчових продуктів; - анулювання торгового патенту; - припинення державної реєстрації та ліквідація субєкта торговельної діяльності.

12. Запропоновано внести наступні зміни до КУПАП: - ч.2 ст 155 виключити у звязку з невідповідністю її змісту вимогам та умовам розвитку сучасної внутрішньоторговельної галузі;

- передбачити серед субєктів відповідальності у досліджуваній сфері правовідносин також і юридичних осіб за правопорушення, які стають можливими за умови існування субєкта торговельної діяльності або за умови юридично оформленого рішення, яке, своєю чергою, повинно виходити від субєкта торговельної діяльності.

13. Наведено пропозиції щодо доповнення КУПАП положеннями, що передбачали б адміністративну відповідальність за порушення вимог санітарного законодавства при реалізації продукції, а також за порушення вимог санітарних норм, що ставляться до торговельних обєктів.

Основні положення дисертаційного дослідження розкриті у наступних опублікованих працях автора

1. Хасанова В.В. Історичні аспекти розвитку торговельних правовідносин в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 6. - С.79 - 82.

2. Хасанова В.В. Деякі питання нормативно-правового регулювання внутрішньої торгівлі в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 9. - С.36 - 39.

3. Хасанова В.В. Деякі питання правової регламентації підприємництва у сфері внутрішньої торгівлі в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 6. - С. 93 - 96.

4. Хасанова В.В. Законодавче врегулювання адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері внутрішньої торгівлі / В.В. Хасанова // Юридична Україна. - 2006. - № 4. - С. 34 - 37.

5. Хасанова В.В. Законодавче визначення понять “внутрішня торгівля” та “торговельна діяльність” / В.В. Хасанова // Юридична Україна. - 2006. - № 6. - С. 31 - 34.

6. Хасанова В. В. Історичні аспекти становлення і розвитку державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 2. - С. 107 - 110.

7. Хасанова В.В. Податки як основний інструмент державного регулювання підприємницької діяльності у сфері внутрішньої торгівлі / В.В. Хасанова // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наук. конф. (18 травня 2005 р., м.Київ). - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - 712 с., С.553 - 555.

8. Хасанова В.В. Тенденції розвитку адміністративного законодавства у сфері внутрішньої торгівлі / В.В. Хасанова // Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI столітті: 72-а наукова конференція молодих учених, аспірантів і студентів (17 - 18 квітня 2006 р., м. Київ). - Ч.1. - К.: НУХТ, 2006. - С.354, С. 43.

9. Хасанова В. В. Вдосконалення інституційного механізму державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі як умова розвитку підприємництва / В.В. Хасанова // Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні: Матеріали II-ої всеукраїнської наук.-практ. конф. (17-19 травня 2006 р., м. Ялта) / Відп. ред. А. А. Мазаракі. - К.: КНТЕУ, 2006. - С.390, С. 323 - 326.