Державне регулювання структурного розвитку промисловості України - Автореферат

Ефективна державна промислова політика особливо важлива в ринковій економіці, що зумовлено необхідністю чіткого визначення цілей і напрямів структурної перебудови промисловості, підвищення ефективності роботи як окремих галузей, так і кожного підприємства, формування такої нормативно-правової бази господарювання, що забезпечувала б підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. Особливостями трансформаційного процесу в Україні, що зумовлюють необхідність державного регулювання економічних процесів і вибір інструментів регулювання, є: інверсійний характер ринкових реформ; слабкість ринкових механізмів і нерозвиненість неформальних ринкових інструментів; суттєві порушення макрорівноваги, повязані з глибокою деформованістю галузевої структури промисловості, високою зношеністю виробничих фондів, ресурсо-і капіталомісткістю виробництва, низькою конкурентоспроможністю продукції, слабкою відтворювальною базою цивільного машинобудування, низьким технічним рівнем і технологічною неоднорідністю виробництва; відсутність адекватної для ринкової економіки реакції виробників, споживачів та інвесторів на дію монетаристських і фіскальних важелів, за допомогою яких у ринковій економіці досягається стабілізація цін, зайнятості, зростання виробництва; інерційність соціально-економічної системи. Про актуальність проблеми структурного розвитку промисловості як пріоритету державної політики свідчать численні теоретичні дослідження й узагальнення як вітчизняних учених, зокрема, таких як: Алимов О., Амоша О., Андел І., Андрушків Б., Бажал Ю., Беззубко Л., Білик М., Бодров В., Бойко Р., Бутко М., Варналій З., Веклич О., Гаман М., Гальчинський А., Горник В., Геєць В., Гойчук О., Губський Б., Данилишин Б., Жаліло Я., Корецький М., Мунтіян В., Пасхавер Б., Пахомов Ю., Пащенко Ю., Пепа Т., Салига С., Скидан О., Суходоля О., Федорищева А., Шлемко В., Яремко Л. та ін., а також зарубіжних, серед яких: Алтухов А., Баррет К., Богданов І., Водачек Л., Водачкова О., Глазьєв С., Городецький А., Столяров Г., Фурс Н. та інші. Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені теоретичні засади, методичні підходи, практичні пропозиції з удосконалення механізмів державного регулювання структурного розвитку промисловості України доповнюють правові, економічні та організаційні засади державного управління, форми стимулювання державою галузі та спрямовані на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. У роботі використано: історичний та логічний методи - для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану державного управління промисловістю в Україні; аналізу і синтезу - для розробки системи державного управління промисловістю; розрахунково-конструктивний - з метою вдосконалення механізму реалізації інвестиційно-інноваційних проектів державного регулювання промисловості; експериментальний - для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії розвитку промисловості; порівняльного аналізу - для зіставлення ефективних форм і механізмів державної підтримки промисловості в Україні.У першому розділі «Теоретико-концептуальні підходи до визначення сутності процесів державного регулювання структурної політики у промисловості» здійснено аналіз теоретичних положень, на основі якого зроблено висновок, що в цілому поняття державне регулювання з позиції системного підходу включає: формування цілей і завдань розвитку; визначення обєктів регулювання, організацію керованої системи; виділення субєктів регулювання, формування їх організаційної структури; розмежування функцій і вибір необхідних методів; оцінку результатів регулювання. Насамперед це стосується змісту і напрямів промислової політики держави, закономірностей та принципів її розвитку. При цьому бажано зробити основний акцент на концептуальну і законодавчу бази, що відповідає державній політиці в таких основних напрямах: забезпечення економічної та організаційно-правової активності держави, формування ефективної системи державного і муніципального управління з метою стимулювання економічного зростання в промисловому комплексі; підтримання розвитку конкуренції і підприємницької діяльності в промисловості. Перехід до соціально орієнтованої високоефективної економіки промисловості передбачає: досягнення сучасних характеристик якості життя населення і середовища його проживання; формування інноваційних шляхів розвитку промислового виробництва; створення багатоукладної, соціально орієнтованої ринкової економіки; зміцнення інфраструктури промисловості, включаючи фінансово-банківську сферу в напрямі зміцнення довіри населення; перехід до надійної системи соціального партнерства працівників промисловості, підприємців, держави. при визначенні ролі держави в структурному розвитку промисловості варто виходити з того, що в усіх сучасних розвинених країнах економіка за своїм характеро

Основний зміст роботи