Державне регулювання структурних зрушень в інвестиційній діяльності економіки України - Автореферат

Необхідність аналізу існуючого інструментарію бюджетно-податкового та грошово-кредитного регулювання динаміки економічного розвитку країни та, на його основі, визначення шляхів та напрямів покращення їх впливу на структуру національної економічної системи й обумовлюють актуальність даної теми дослідження. · сформувати модель механізму державного регулювання структурної перебудови та структурних зрушень в економіці з виділенням обєкту, стратегічних і поточних цілей, напрямів та методів регуляторного впливу держави; · оцінити ефективність структурних трансформацій економіки України на основі аналізу структури валового випуску за видами економічної діяльності; аналізу структурних зрушень за основними агрегатами ВВП виробленого, ВВП за категоріями доходів секторів економіки, ВВП за категоріями кінцевого використання; визначити основні негативні моменти розвитку економіки країни, а також можливості їх регулювання шляхом застосування інструментів державного регулювання економіки; · сформулювати структурно-функціональну модель системи бюджетно-податкового регулювання структурних пропорцій економіки України; виявити закономірності структурних змін у видатках бюджету, обґрунтувати критерії оптимізації структури і рівня бюджетних видатків та шляхи активізації їх ролі; узагальнити етапи та тенденції розвитку податкової системи України, оцінити її структуру та вплив податкової політики держави на економічну й фінансову стабільність; Розкривається економічна сутність, основні завдання та типи структури національної економіки; досліджуються теоретичні та практичні аспекти стимулювання інвестиційної діяльності, як чинника оптимізації структури економіки країни; визначено основні елементи механізму державного регуляторного впливу на структурні зрушення в економіці та узагальнюється світовий досвід державного регулювання структурної перебудови та структурних зрушень.Механізм державного регулювання структурних перетворень в економіці України визначається як сукупність наступних елементів: стратегічна мета державного регуляторного впливу (забезпечення стабілізації соціально-економічної ситуації в країні та стимулювання темпів економічного зростання); поточні цілі державного регулювання структури національної економіки (формування оптимальних галузевих, територіальних та соціальних пропорцій в економіці країни; покращення відтворювальних пропорцій з метою збільшення інвестиційної їх складової; покращення структури ВВП країни); чіткого переліку обєктів державного регулювання; підпорядкування основних форм державного впливу (бюджетно-податкового та грошово-кредитного регулювання, регулювання інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, соціального регулювання, регулювання підприємницької діяльності та промислового виробництва тощо) досягненню єдиної мети, одно спрямованість їх векторів. Проведений факторний аналіз структурних зрушень за основними агрегатами валового внутрішнього продукту країни дозволяє зробити наступні висновки: в структурі агрегатів ВВП виробленого суттєво зменшується частка валової доданої вартості за умови зростання частки чистих податків на продукти та імпорт, що характеризує зростання впливу держави на товарний ринок країни; в структурі ВВП за категоріями доходів секторів економіки спостерігається зростання частки оплати праці найманих працівників та частки податків на виробництво та імпорт на фоні значного зменшення валового прибутку підприємницького сектору країни; в структурі ВВП за категоріями кінцевого використання частка товарів та послуг, які використовуються для задоволення споживання кінцевих споживачів суттєво перевищує частку, яка спрямовується на збільшення національного багатства країни (валове нагромадження основного капіталу). Бюджетно-податкове регулювання структури ринкової економіки визначається як сукупність заходів та інструментів, що спрямовані на створення сприятливого фінансового середовища в країні, формування оптимальних відтворювальних, галузевих, регіональних та соціальних пропорцій. Дослідження сумарного обсягу державних видатків (величини видаткової частини зведеного бюджету країни та фондів соціального спрямування) дозволяє зробити висновок про те, що значення на рівні 44% до ВВП значно перевищує середнє по більшості країн з перехідною економікою та характеризує активну участь держави у перерозподілі національного доходу країни. Для української економіки переважання прямих податків (податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, внесків на соціальне страхування), тобто платежів, збільшення відрахувань за якими тісно повязано з розвитком підприємницької діяльності, зміцненням фінансового стану підприємств, підвищенням рівня заробітної плати та реальних доходів населення характеризує негативний вплив елементів податкового регулювання на динаміку якісних та кількісних характеристик економічного зростання.

інвестиційний економічний грошовий

1. Механізм державного регулювання структурних перетворень в економіці України визначається як сукупність наступних елементів: стратегічна мета державного регуляторного впливу (забезпечення стабілізації соціально-економічної ситуації в країні та стимулювання темпів економічного зростання); поточні цілі державного регулювання структури національної економіки (формування оптимальних галузевих, територіальних та соціальних пропорцій в економіці країни; покращення відтворювальних пропорцій з метою збільшення інвестиційної їх складової; покращення структури ВВП країни); чіткого переліку обєктів державного регулювання; підпорядкування основних форм державного впливу (бюджетно-податкового та грошово-кредитного регулювання, регулювання інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, соціального регулювання, регулювання підприємницької діяльності та промислового виробництва тощо) досягненню єдиної мети, одно спрямованість їх векторів.

2. Оцінка ефективності структурних зрушень проведена шляхом аналізу динаміки кількісних характеристик галузевих та секторальних пропорцій доводить зменшення в структурі валового випуску часток сільського господарства та добувної промисловість. Частка обробної промисловості у валовому випуску становить найбільше значення - 38-42 % від загального обсягу.

Зроблені висновки підтверджують певні позитивні тенденції в структурних галузевих пропорцій економіки України: зміну співвідношення між галузями, що повязані з видобуванням ресурсів та галузями, що повязані з переробкою цих ресурсів на користь останніх.

Проведений факторний аналіз структурних зрушень за основними агрегатами валового внутрішнього продукту країни дозволяє зробити наступні висновки: в структурі агрегатів ВВП виробленого суттєво зменшується частка валової доданої вартості за умови зростання частки чистих податків на продукти та імпорт, що характеризує зростання впливу держави на товарний ринок країни; в структурі ВВП за категоріями доходів секторів економіки спостерігається зростання частки оплати праці найманих працівників та частки податків на виробництво та імпорт на фоні значного зменшення валового прибутку підприємницького сектору країни; в структурі ВВП за категоріями кінцевого використання частка товарів та послуг, які використовуються для задоволення споживання кінцевих споживачів суттєво перевищує частку, яка спрямовується на збільшення національного багатства країни (валове нагромадження основного капіталу).

На основі результатів дослідження можна зробити висновок про те, що основні заходи державної регуляторної політики повинні бути спрямовані на покращення інвестиційної діяльності підприємницького сектору та зростання частки його прибутків в структурі національного доходу.

3. Бюджетно-податкове регулювання структури ринкової економіки визначається як сукупність заходів та інструментів, що спрямовані на створення сприятливого фінансового середовища в країні, формування оптимальних відтворювальних, галузевих, регіональних та соціальних пропорцій. Дослідження сумарного обсягу державних видатків (величини видаткової частини зведеного бюджету країни та фондів соціального спрямування) дозволяє зробити висновок про те, що значення на рівні 44% до ВВП значно перевищує середнє по більшості країн з перехідною економікою та характеризує активну участь держави у перерозподілі національного доходу країни.

Аналіз динаміки змін основних компонентів державних видатків доводить, що на фоні зростаючого приросту доходів населення, темп зростання капітальних витрат (особливо інвестицій в основний капітал) і, як ймовірний наслідок реального ВВП, уповільнюється.

Формування елементів оптимальної податкової політики виступає одним з основних чинників покращення результатів структурної перебудови української економіки. Критеріями оптимальності виступає акумулювання достатніх фінансових ресурсів, забезпечення зростання доходів субєктів економічної діяльності (доходів домогосподарств та розміру прибутків підприємств), укріплення ринкових механізмів саморегуляції та зменшення державного впливу на розвиток економічної системи. Проте, для умов української економіки зростання податкового тягаря не сприяє розвитку приватних ринкових структур та стримує інвестиційну діяльність в країні.

Переважання в загальній структурі податкових надходжень прямих або непрямих податків в значній мірі впливає на модель розподілу податкового навантаження. Для української економіки переважання прямих податків (податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, внесків на соціальне страхування), тобто платежів, збільшення відрахувань за якими тісно повязано з розвитком підприємницької діяльності, зміцненням фінансового стану підприємств, підвищенням рівня заробітної плати та реальних доходів населення характеризує негативний вплив елементів податкового регулювання на динаміку якісних та кількісних характеристик економічного зростання.

4. Формування ефективного механізму монетарного регулювання структурних пропорцій економіки України в першу чергу залежить від вибору пріоритетного обєкту регулювання. Пріоритетним напрямом монетарного регулювання в українській економіці в останні роки є досягнення стабільності на валютному ринку, тобто зменшення негативного впливу різких коливань валютного курсу. Аналіз статистичних даних доводить, що основним чинником порушення загальної стабільності національної грошової одиниці в Україні є відсутність внутрішньої стабільності. На цій основі в роботі визначено, що за умови продовження політики підтримання стабільності обмінного курсу гривні темпи інфляції не зменшаться нижче 11-12% на рік. Натомість, розширення допустимих меж коливань обмінного курсу підвищить шанси на успіх щодо поступового зниження темпів інфляції.

5. Важливим питанням при формуванні механізму монетарного регулювання є обґрунтування короткострокового та довгострокового цільового показника інфляції. На основі проведених розрахунків в роботі обґрунтовується доцільність визначення середньострокового інфляційного орієнтиру на рівні 7-9%, а в якості довгострокового значення рівня, яке є характерним для збалансованих ринкових економік - 3%.

Крім того, проведений аналіз статистичних даних доводить, що прискорення темпів інфляції в останні роки в значному ступені спричинене дією немонетарних чинників. Застосування принципів жорсткого типу монетарного регулювання призводить лише до погіршення динаміки розвитку реального сектору країни та уповільнення динаміки зростання основних макроекономічних показників.

6. На основі аналізу статистичної інформації за період 1996-2007 рр. в роботі визначено позитивний вплив зростання рівня монетаризації ВВП України на зростання номінального ВВП. Зроблено висновок про існування часового лагу в два роки між фактом зростання грошової форми формування ВВП та зростанням його розміру.

Зростання грошової маси спричиняє позитивний вплив на динаміку економічного розвитку лише за умови, що основна частина приросту спрямовується на інвестиційну діяльність, а не на зростання споживчого попиту на товарному ринку країни.

Переважання в структурі грошової маси України частки коштів фізичних осіб та збільшення обсягів заощаджень фізичних осіб дозволяє визначити їх як основне джерело пожвавлення внутрішньої інвестиційної активності. Заходи монетарного регулювання повинні бути спрямовані на активне залучення цієї частки грошової маси до процесу розширеного виробництва.

7. Зміна структури грошової бази, яка повязана зі зменшенням частки грошей поза банками та збільшенням резервних коштів банків доводить зростання ролі кредитного каналу монетарної трансмісії.

Дослідження структури кредитів наданих субєктам господарювання банківською системою України відображає ситуацію коли основна їх частка припадає на види економічної діяльності, що не відносяться до матеріального виробництва: торгівлю, будівництво, діяльність транспорту та звязку, операції з нерухомим майном.

Галузі сільського господарства, добувної, переробної промисловості забезпечують розвиток товарного ринку країни. Зменшення обсягів кредитів на їх розвиток призводить до уповільнення обсягів товарного випуску, що є чинником прискорення динаміки зростання середнього рівня цін.

8. Канал процентної ставки в Україні забезпечує вплив заходів монетарного регулювання на динаміку розвитку реального сектору країни шляхом зменшення величини процентної ставки банків за кредитами у національній валюті.

Визначення математичної залежності між величиною процентної ставки та обсягами інвестицій в основний капітал на основі статистичної звітності за 2001-2007 рр. дозволило не тільки дослідити кількісні характеристики залежності, а й спрогнозувати можливості застосування даного інструменту монетарної політики з метою стимулювання економічного розвитку. Визначено, що при незмінних інших умовах, зменшення величини процентної ставки за кредитами на 1% призводить до зростання обсягу інвестицій в основний капітал на 13,2%.

9. Визначення стабільності обмінного курсу національної грошової одиниці в якості пріоритетного обєкту монетарного регулювання з боку Національного банку України обмежують дію валютного каналу монетарної трансмісії.

Застосування ефектів валютного каналу дозволить стабілізувати обсяги чистого експорту країни (що є важливим чинником стабілізації економічної ситуації в країні), а також позитивним чином вплинути на інфляційні очікування субєктів економічної діяльності та фізичних осіб, обсяг заощаджень населення в іноземній валюті.

1. Скірка Н.Я. Механізм державного регуляторного впливу на структурні зрушення в економіці України // Науковий вісник НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2006, вип. 16.1. - С. 446-448.

2. Скірка Н.Я. Структурні чинники розвитку інфляційних процесів в транзитних економіках // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Вип. 3. Економічні науки. У 2-х ч. - Чернівці: АНТ Лтд, 2006. - С. 199-204.

3. Скірка Н.Я. Ефективність структурних трансформацій економіки України // Науковий вісник НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2007, вип. 17.2. - С. 204-208.

4. Скірка Н.Я. Структурні трансформації в економіці України та оптимізація механізму державного регуляторного впливу // Науковий вісник НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2008, вип. 18.4. - С. 233-242.

5. Скірка Н.Я. Структура економіки: сутність, основні завдання та типи // Науковий вісник НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2008, вип. 18.5. - С. 205-217.

6. Скірка Н.Я. Бюджетно-податкові інструменти оптимізації структурних пропорцій національної економіки // Економіка: Проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Вип. 238. Т.4. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 928-944.

7. Скірка Н.Я. Стимулювання інвестиційної діяльності як чинник оптимізації структури економіки країни: теоретичні та практичні аспекти // Науковий вісник НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2008, вип. 18.6. - С. 205-214.

Размещено на .ru