Державне регулювання страхової діяльності в Україні. Характеристика функцій страхових посередників - Курсовая работа

Напружена ситуація з державним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів і диференціації різних верств суспільства за доходами, дедалі більша частина людей потребує державної допомоги, претендує на соціальні трансферти. Поставлена мета передбачає виконання таких дослідницьких завдань: - зясування суті страхування як економічної категорії, його основних функцій, а також підходів до класифікації страхування; Предметом дослідження - економіко-правові взаємовідносини, які виникають між регулятивним органом та субєктами страхового ринку (страховиками, перестраховиками, посередниками та ін.) в процесі здійснення державного регулювання. Теоретико-методологічною основою дослідження є праці зазначених вище вітчизняних та закордонних науковців і практиків, а також чинне законодавство України, яке стосується страхування. запропоновано організаційний механізм попередження та боротьби зі страховим шахрайством, який полягає у створенні бюро з боротьби з шахрайством у страхуванні та “претензійної бази даних”, через яку кожен страхувальник, який повинен одержати виплату, буде проходити перевірку щодо кількості та частоти страхових випадків; зазначений механізм дасть змогу забезпечити зменшення незаконних виплат страховими компаніями та усунути можливі підвищення цін на страхові продукти;Страховий ринок як частина фінансової сфери є обєктом державного регулювання і контролю. § недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників;Головною метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок яких вони зможуть виконати свої зобовязання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспроможності кожного конкретного страховика. Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові відносини між страховиком і страхувальником, реалізація яких потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності. Норми та принципи правового регулювання страхової діяльності визначені Конституцією України, міжнародними угодами, законами та постановами Верховної ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, інструкціями, методиками, наказами, листами міністерств і відомств, нормативними актами Уповноваженого органу, що здійснює нагляд за страховою діяльністю (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні). Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників. У своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства, у визначеному порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.Закон України «Про страхування» дає таке визначення посередників: «Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів). Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика та виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, повязаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).З розвитком нових видів страхування в нашій країні роль агентів починають виконувати банки та поштові відділення з продажу полісів обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та інших видів страхування. У зарубіжних страхових компаніях більш прогресивну та гнучку структуру являють собою страхові агенти - фізичні особи, які працюють на умовах контракту з однією («мономандатні страхові агенти») або кількома («багатомандатні страхові агенти») страховими компаніями. Взаємовідносини між страховою компанією та страховими агентами - юридичними особами регулюються укладанням генеральних угод про співробітництво та щорічними протоколами до них або контрактами працівників цих юридичних осіб, які є агентами за сумісництвом. З часом, коли вже досягнуто відповідного рівня розвитку страхування на визначеній території, страховий агент має право залучати субагентів як помічників, вступати з ними у трудові відносини і передавати частину функцій з укладання нових та обслуговування раніше укладених договорів. Наприклад, вивчати ринок та орієнтувати агентів з питань конкретного виду страхування, які можуть становити інтерес для працівників того чи іншого підприємства або жителів невеликого населеного пункту.Державний нагляд за соціальною та іншою страховою діяльністю на території України здійснюється Комітетом у справах нагляду за

Зміст

Вступ

Розділ 1. Державне регулювання страхової діяльності в Україні

1.1 Мета, напрями, та методи державного регулювання

Розділ 2. Характеристика функцій страхових посередників

2.1 Діяльність страхових агентів і страхових брокерів

Розділ 3. Державний нагляд за соціальною страховою діяльністю

3.1 Принципи обовязкової форми страхування

Висновок

Література