Державне регулювання розвитку системи пенсійного страхування в Україні - Автореферат

Процеси економічного розвитку на етапі становлення та розвитку ринкових відносин в Україні передбачають неухильне виконання державою своїх соціальних функцій, зокрема соціальне страхування і забезпечення найбільш вразливої верстви населення - пенсіонерів. В Україні історично склалася однорівнева схема пенсійного страхування, яка базується на солідарності поколінь і має суттєві недоліки, серед яких: соціальна несправедливість, низькі пенсії, виключно солідарне фінансування пенсійних виплат. Проте, незважаючи на широкий спектр досліджуваних проблем і не применшуючи вагомості і значущості внеску названих учених, варто зазначити, що теоретичні та практичні аспекти державного регулювання пенсійного страхування та розвитку недержавного пенсійного забезпечення з урахуванням досвіду зарубіжних країн досліджені недостатньо. На сьогодні існує низка проблем, повязаних із нормативним забезпеченням і державним регулюванням системи соціального та пенсійного страхування, що гальмує розвиток пенсійної реформи в Україні. Роль автора полягає в розробці концепції з реформування системи державного пенсійного страхування та надання пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання у сфері недержавного пенсійного страхування в Україні. пенсійний страхування україна державнийУ першому розділі - “Теоретичні основи державного регулювання пенсійного страхування” - розглянуто основні теоретичні положення державного регулювання і нагляду у сфері пенсійного страхування. Визначено, що державне регулювання є важливим елементом системи управління пенсійним страхуванням, формуванням і використанням коштів державного пенсійного фонду. Необхідність реформування системи Пенсійного страхування зумовлений низкою взаємоповязаних обєктивних і субєктивних чинників, серед яких основними ми вважаємо: відсутність рівноцінного звязку між порядком формування Пенсійного фонду та винагородою, отримуваною від нього; поглиблення демографічної кризи; недосконалий механізм надання пільгових пенсій; збільшення кількості пенсіонерів та навантаження на працюючих; соціальна несправедливість при диференціації пенсій різним категоріям населення; політична нестабільність суспільства. Таким чином, можна зазначити, що, на відміну від соціальної політики радянських часів, яка була спрямована на регулювання суспільних відносин у соціальній сфері та проявлялася в максимальній турботі про людину та активізації людського фактору, на сьогодні основною метою формування соціальної політики держави є вирішення соціальних проблем та зняття соціального напруження в суспільстві, що досягається шляхом створення державних механізмів регулювання в галузях соціального та пенсійного страхування, які гарантують соціальний захист населення. Ми пропонуємо таке визначення: “пенсійне страхування” - це комплекс загальнодержавних заходів з розвитку системи соціального захисту на принципах солідарності, субсидування та накопичення коштів у державних фондах для гарантованих виплат у випадках часткової та повної втрати непрацездатності громадян, а “пенсійне забезпечення” - це комплекс загальнодержавних заходів, спрямованих на формування за принципами обовязкового та добровільного накопичення спеціальних пенсійних фондів, кошти яких спрямовуються на фінансове забезпечення учасників цих фондів у разі настання відповідних випадків.Дослідження сутності державного регулювання пенсійного страхування показало, що незважаючи на наявність низки нормативних соціально спрямованих актів, в жодному з них не надано чіткого визначення категорій “соціальна політика”, “пенсійне страхування” і “пенсійне забезпечення”. На сьогодні під “пенсійним страхуванням” варто розуміти комплекс загальнодержавних заходів з розвитку системи соціального захисту на принципах солідарності, субсидування та накопичення коштів у державних фондах для гарантованих виплат у випадках часткової та повної втрати непрацездатності громадян. Перелік основних принципів пенсійного страхування, що існує в Україні, запропоновано доповнити принципами: подолання бідності; поступального зростання рівня пенсійного забезпечення; соціальної справедливості; рівності перед законом усіх верств населення, незалежно від статусу та посади. За результатами вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду еволюції системи пенсійного страхування можна зробити висновок, що його розвиток пройшов такі етапи: етап стихійного зародження через виникнення кас взаємодопомоги, створення добровільних страхових організацій; етап становлення державного регулювання, якому характерне втручання держави у процеси пенсійного страхування, та зародження солідарної системи пенсійного страхування; перехідний етап, який характерний тільки для постсоціалістичних країн, що стали на шлях розвитку ринкових відносин; етап реформування пенсійної системи, який характеризується впровадженням багаторівневої системи пенсійного страхування та забезпечення, розподілом зобовязань щодо пенсійного забезпечення населення між державою, працедавцями та робітниками. Розроблена в дисертації

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ