Державне регулювання розвитку обслуговуючої кооперації в аграрній сфері - Автореферат

Складності реформування сільськогосподарського виробництва в Україні на ринкових засадах, неспроможність нових організаційних утворень власними силами забезпечити виробництво продукції, обмеженість фінансових і матеріальних засобів вимагають докорінної перебудови відносин у сфері обслуговування аграрного комплексу країни, пошуку ефективних шляхів розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Певні позитивні зрушення у цій сфері відбуваються завдяки прийняттю низки законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативних актів, які унормовують розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації як одне з пріоритетних завдань держави. Але внаслідок відсутності комплексного механізму державного регулювання ці процеси гальмуються застарілими формами державного впливу, переважно директивного характеру. Дослідженню особливостей державного регулювання, шляхів удосконалення механізмів впливу органів виконавчої влади на розвиток аграрного сектора присвятили свої праці такі відомі вчені, як О. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт «Державне регулювання процесів соціального і економічного розвитку аграрної сфери регіону» (№0102U001591) та «Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону» (№0105U002741), які виконувалися у 2002-2005 рр. кафедрою економічної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.У першому розділі - «Наукові засади державної політики обслуговування аграрного сектора економіки України» - зясовано сутність сільськогосподарської обслуговуючої кооперації та державного регулювання її розвитку, особливостей взаємовідносин держави і сільськогосподарських кооперативів, висвітлено світовий досвід державного впливу на ринкові перетворення у цій сфері. Аналіз підходів різних наукових шкіл до трактування понять «обслуговуюча кооперація», «обслуговуючий кооператив», «державне регулювання» та «механізм державного регулювання розвитку обслуговуючої кооперації» дозволяє визначити обслуговуючу кооперацію як систему взаємин сільськогосподарських товаровиробників та їх співробітництво на основі принципів кооперування з метою задоволення суспільства у необхідних ресурсах і послугах. Науково-теоретичні засади регулювання розвитку сфери, що досліджується в дисертації, повязуються з розглядом кооперації на селі як процесу співпраці, спільної діяльності людей і системи специфічних організацій, що дає підстави визначати механізм державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації у якості способу організації управлінської діяльності владних структур за допомогою взаємоповязаних методів, засобів та інструментів щодо забезпечення досягнення стратегічної мети - продовольчої безпеки країни. В залежності від характеру змін державної кооперативної політики та змісту механізмів її реалізації в роботі виокремлено шість часових етапів розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації: 1) формування обєктів державного впливу (характеризується мінімальним втручанням держави, відсутністю законодавчої бази та економічних важелів щодо впливу на кооперацію); 2) поширення кооперації (характеризується поєднанням методів правового, фінансово-економічного та адміністративного впливу); 3) розпаду (доба «воєнного комунізму», що характеризується спрямуванням державної політики на руйнування системи сільськогосподарської кооперації, поширенням тотального адміністративного тиску, силових методів впливу); 4) відродження (характеризується утвердженням методів правового регулювання та економічного стимулювання розвитку кооперативних товариств та спілок); 5) занепаду (відзначається реорганізацією кооперативів за функціональними та організаційно-структурними ознаками, заміною попередніх форм економічних відносин); 6) відродження на ринкових засадах (характеризується інтенсивним впровадженням методів правового регулювання, спробами використання соціально-психологічних та інформаційних методів впливу). В залежності від обраного концептуального напрямку держава використовує відповідні механізми регулювання: механізм оподаткування (регулює види продукції чи послуг, що підлягають оподаткуванню); механізм адміністративного впливу (реєстрація субєктів господарювання, аудит діяльності, контроль за виконанням чинного законодавства); механізм запобігання зловживанням (цільове використання фінансової допомоги та субсидій, адміністративні дозволи); комплексний механізм державного регулювання розвитку СОК (запровадження державної кооперативної політики, співпраця державних органів і самоврядних організацій) тощо.Проведені дослідження за темою дисертації в сукупності розвязують важливе науково-прикладне завдання удосконалення механізму державного регулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні. Державне регулювання розвитку сільськогосподарської обслу

Основний зміст дисертаційної роботи