Державне регулювання розвитку легкої промисловості України - Автореферат

Від ефективного і ощадливого використання ресурсів залежить не тільки стабільне функціонування галузі і добробут населення, а й створення сприятливих умов для виходу підприємств легкої промисловості на міжнародні ринки з метою збільшення валютних надходжень, нагромадження ресурсів для оновлення парку обладнання, створення нових потужностей, зростання платежів до бюджету та ін. За останні роки в Україні практично не відбулось суттєвих зрушень у формуванні і реалізації пріоритетів в розвитку легкої промисловості, а спостерігається зменшення обсягів виробництва, моральне і фізичне старіння технологічного обладнання, відбувається відтік фінансових ресурсів та висококваліфікованих кадрів з галузі. Виходячи з цього, важливими є ряд питань, повязаних з новими підходами до вирішення організаційно-управлінських проблем державного регулювання легкої промисловості. Особливо актуальною є розробка нових підходів до удосконалення і реалізації концепції розвитку легкої промисловості; обґрунтування методичних засад формування інноваційних підходів до стратегії її розвитку; удосконалення державної стратегії розвитку легкої промисловості, метою якої повинно стати зростання промислового потенціалу легкої промисловості шляхом підвищення її конкурентоспроможності, забезпечення потреб внутрішнього ринку, а також входження країни в коло країн-експортерів високоякісної продукції за рахунок створення сучасної, інтегрованої в світове виробництво і здатної до інноваційного розвитку галузі легкої промисловості. У рамках цієї теми автором досліджено теоретичні і практичні основи державного регулювання розвитку легкої промисловості, доведена необхідність впровадження концептуально-стратегічного підходу до розвитку галузі з метою підвищення ефективності її діяльності, розроблено концептуальні основи запровадження логістичного підходу в галузі.Розділ 1 «Теоретичні засади державного регулювання розвитку легкої промисловості» містить дослідження особливостей регуляторної політики в галузі легкої промисловості, зарубіжного досвіду державного регулювання розвитку легкої промисловості, а також моделей і методів державного регулювання розвитку галузі. Разом з тим, легка промисловість є пріоритетною галуззю національної економіки, що визначається наступними факторами: великою ємністю внутрішнього ринку товарів легкої промисловості (близько 40 млрд. гривень щороку); високим рівень доданої вартості (до 50%), що створюється у процесі виробництва товарів, швидким обігом капіталу; використанням таких видів сировини та напівфабрикатів вітчизняного виробництва, як шкіра, вовна, льон, хімічні матеріали; низькою енергоємністю виробництва (1-3 % валових витрат); незначним впливом на довкілля; наявністю висококваліфікованих кадрів в усіх регіонах. В роботі встановлено, що для розвитку легкої промисловості розвинутих країн характерні наступні тенденції: зниження частки легкої промисловості в структурі переробної промисловості відбувається завдяки переміщенню частини виробництв до країн з більш дешевою робочою силою; збільшення світових обсягів виробництва товарів легкої промисловості відбувається завдяки впровадженню досягнень науково-технічного прогресу з одночасним скороченням чисельності зайнятих у цій галузі у високорозвинених країнах; збільшення частки країн азійського регіону у світовому виробництві товарів легкої промисловості. Встановлено, що державне стимулювання розвитку легкої промисловості в зарубіжних країнах здійснюється через систему державних, змішаних і приватних комерційних і некомерційних організацій, важелі й механізми підтримки малого й середнього підприємництва як на рівні центральних, так і місцевих органів влади: пільгові позики на розробку нових видів продукції; фінансова допомога на безповоротній основі для розробки нових видів техніки й технологій; податкові пільги; підготовка й перепідготовка кадрів; створення інформаційних мереж; аналіз стану підприємств і розробку рекомендацій з удосконалювання їхньої діяльності; розробка і реалізація системи державних програм фінансового, технологічного, консультаційного сприяння малому підприємництву; асигнування програм підтримки малого підприємництва з бюджетів різних рівнів; заохочення приватних кредитів і інвестицій у сферу малого підприємництва шляхом забезпечення державних гарантій, страхування; орієнтація на непрямі форми підтримки малого підприємництва, які доповнюють вплив ринкових механізмів. У розділі 2 «Дослідження підходів до регулювання розвитку легкої промисловості на національному рівні» проведено аналіз стану легкої промисловості на прикладі Донецького регіону, досліджено тенденції і перспективи розвитку галузі в сучасних умовах господарювання й передумови формування логістичної системи управління розвитком легкої промисловості.На підставі проведених досліджень у дисертаційній роботі виконано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо удосконалення державного регулювання легкої промисловості, спрямованого на її розвиток за раху

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ