Державне регулювання розвитку культури на регіональному рівні - Автореферат

На етапі переходу України до ринкової економіки у суспільстві постало питання про переосмислення ролі культури як специфічного виду людської діяльності, що відтворює творчу природу людини, її здатність конструктивно змінювати світ та впливати на національну самоідентифікацію. Без створення ефективної системи впливу держави на ці процеси не можливе запровадження новітньої державної політики і нової моделі функціонування сфери культури, система управління якою ще й сьогодні в Україні залишається занадто централізованою, орієнтованою на єдину форму власності і, як результат, недостатньо демократичною. Недостатнім у контексті загальноєвропейських тенденцій децентралізації управління можна вважати осмислення ролі регіональних органів влади в регулюванні розвитку культури. Незважаючи на свою актуальність, проблема відносин держави і культури ще не отримала належного відображення в науковій літературі, що зумовлено, з одного боку, різними підходами до визначення терміну “регулювання”, а з іншого, - відсутністю одностайної думки науковців щодо оцінки змісту та методів регулювання як функції управління. Для вирішення поставлених завдань дослідження у роботі використано такі методи пізнання: історико-дискретний та логічний - для аналізу розвитку понять “державне регулювання”, “культура” у наукових працях з державного управління, філософії, менеджменту, історії культури, культурології; аналізу і синтезу - для обґрунтування необхідності та розкриття сутності державного регулювання сфери культури, а також для обстеження сучасної законодавчої бази України, що регламентує функціонування цієї сфери; порівняльного аналізу - для зіставлення характеристик культурної політики Великої Британії, США та Франції; економіко-статистичного аналізу - для визначення тенденцій розвитку культурної сфери країни і регіону та вивчення її сучасного стану на місцевому рівні; структурно-функціональний - для дослідження організаційної структури органів управління культурою; соціологічного дослідження - для отримання результатів щодо визначення потреб у професійному навчанні посадовців органів управління культурою.У першому розділі - “Наукові засади державного регулювання сфери культури” - висвітлюється ступінь наукового опрацювання теми, наводяться результати дослідження основних ознак “регулювання” як функції державного управління, його змісту та місця в управлінському процесі, розкриваються основні підходи до державного регулювання розвитку сфери культури, конкретизуються його методи, на основі узагальнення вітчизняних і зарубіжних літературних джерел здійснюється класифікація підходів до визначення поняття “культура”, розкриваються особливості сфери культури як обєкта державного регулювання, узагальнюється зарубіжний досвід реалізації державної політики у сфері культури та виокремлюються механізми регулювання цієї галузі згідно з різними моделями. Дослідження основних підходів до зясування сутності та змісту державного регулювання і його методів дало змогу визначити державне регулювання сфери культури як процес впливу держави на її розвиток за допомогою комплексу засобів забезпечення її нормального функціонування. Проведений аналіз дав змогу показати сильні сторони та слабкі місця кожної з них, їх спільними рисами є: відстороненість держави від жорсткого впливу на культурну сферу, самостійність більшості культурно-мистецьких закладів; підтримка (фінансова, пільгова, податкова) закладів, колективів, інституцій, а не стовідсоткове утримання, фінансова допомога конкретним культурним проектам, де некомерційним (культурницьким, освітнім, релігійним) організаціям забезпечується пільговий режим господарювання; стимулювання недержавної форми підтримки культури, сприяння створенню й розвитку мережі недержавних організацій (фундацій, агентств, мистецьких спілок), основна мета яких полягає в підтримці та розвитку культури. Другий розділ - “Регулювання розвитку сфери культури місцевими державними адміністраціями” - присвячено дослідженню нормативно-правових засад функціонування сфери культури, характеристиці діяльності Управління культури Харківської обласної державної адміністрації, аналізу сучасного стану культури в Україні та Харківській області. Крім того, закладені в Державний бюджет на фінансування державних закладів культури та мистецтв ці недостатні суми фактично не витрачалися повністю (за даними Міністерства культури та туризму України за 2000-2004 рр. найвищий показник виконання бюджету складав 96,6 % у 2003 р.).Основні результати дослідження в сукупності дозволили розвязати важливе науково-прикладне завдання обґрунтування теоретичних засад та розробки практичних заходів щодо удосконалення механізмів державного регулювання розвитку сфери культури на рівні регіону. Культура має не тільки духовно-інтелектуальний, але й матеріальний вираз, тому вона краще піддається державному регулюванню, яке в даній сфері носить специфічний характер: держава дбає про розвиток духовно-інтелектуального життя нації, створює відповідні умови, підтримує прогресивні

2. Основний зміст роботи