Вивчення сутності фондового ринку як об’єкта державного регулювання. Характеристика основних моделей побудови системи регулювання, прямих та непрямих заходів й механізмів впливу на роботу фондового ринку з боку державних органів і саморегулівних структур.
Процеси трансформації економіки України зумовили необхідність вирішення низки завдань державного регулювання фондового ринку. Крім того, державні органи мають залучати якомога ширші соціальні верстви населення до участі у функціонуванні фондового ринку, отже, забезпечувати інформативну прозорість, зрозумілість основних процедур на ринку, ефективність форм інвестування. Але недостатньо уваги, на наш погляд, приділяється таким аспектам функціонування фондового ринку України, як його державне регулювання в умовах економічного зростання, розподіл повноважень між державними органами та саморегулівними організаціями, забезпечення шляхом державного впливу інформаційної прозорості функціонування ринку. Віддаючи належне досягненням вчених у теоретичних і практичних питаннях формування та розвитку фондового ринку в Україні, слід, однак, зауважити, що сьогодні набуває особливого значення поглиблене, систематизоване представлення системи заходів державного регулювання відповідно до нових реалій - розвитку фондового ринку при визначенні основних контурів моделі його побудови, чому і присвячене дисертаційне дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування застосування системи визначення ключових механізмів державного регулювання фондового ринку з урахуванням факторів, які діяли на кожному етапі економічного розвитку держави, а також розробка системи заходів, спрямованих на його стабілізацію та підвищення ефективності роботи усіх його учасників.У першому розділі - “Теоретичні засади державного регулювання фондового ринку” - досліджуються сутність фондового ринку як обєкта державного регулювання, його складові, основні принципи, методи, механізми державного регулювання фондового ринку, особливості державного регулювання згаданого ринку в різних країнах світу. Непряме регулювання роботи фондового ринку здійснюється через систему загальних заходів фінансової політики, а саме: систему ринкових заходів монетарної політики, зокрема операцій на відкритому ринку; надання гарантій урядом щодо кредитів, позик, депозитів; введення в обіг державних облігацій, векселів та інших цінних паперів; запровадження ефективної системи ціноутворення, а також розгорнутої системи індикаторів фінансового ринку; застосування стимулюючої системи податків на доходи від цінних паперів і вжиття інших заходів податкової політики тощо. Стосовно виділення спеціалізованих органів управління, як показує світовий досвід, з більш як 30 країн із розвинутими ринками цінних паперів понад 50 % мають самостійні відомства (комісії з цінних паперів та бірж-США, Бюро з цінних паперів - Японія, Федеральне управління з банківського нагляду - Німеччина, Рада з цінних паперів та інвестицій - Великобританія, Комісія з біржових операцій - Франція, Комісія з цінних паперів та біржі і Спостережна рада з цінних паперів - Корея), приблизно у 15% країн за фондовий ринок відповідає міністерство фінансів. Другий розділ - “Державне регулювання фондового ринку в період його становлення та стабілізації його роботи” - присвячений виявленню етапів становлення та розвитку фондового ринку, розгляду основних державних заходів, що справляли найбільший вплив на його функціонування та роботу основних агентів, визначенню основних засад підвищення інформаційної прозорості операцій на ринку як головної умови забезпечення його ефективності. Вивчення етапів формування фондового ринку, забезпечення цього процесу відповідними нормативно-законодавчими актами, стимулювання роботи його інституцій, які є різними на різних етапах функціонування ринку, уможливлює аналіз та вироблення стратегії і тактики державного регулювання, врахування допущених помилок і створення передумов для подальшої стабілізації фондового ринку.Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури й законодавчої бази щодо фондового ринку як обєкта державного управління показав, що проблема є недостатньо дослідженою, а у визначенні характеристик ринку існують суперечності. У даному дослідженні під фондовим ринком розуміється ринок як складова ринку капіталів, структура із специфічним набором характеристик, які включають середньо-і довгостроковість основних інструментів; різний рівень організованості тощо. Враховуючи це, а також інші особливості цього ринку, слід звернути увагу на необхідність розробки системи заходів та механізмів державного регулювання фондового ринку. Фондовий ринок - це специфічний ринок, на якому держава через свої органи, а також саморегулівні організації, враховуючи закономірності ринкових законів, вирішує завдання щодо залучення, розподілу та розміщення інвестиційних коштів між надлишковими та дефіцитними секторами, окремими галузями й секторами економіки; перерозподіляє доходи і власність, формує нові відносини власності, розпорядження, використання, цивілізованого інвестора та вирішує інші соціально-економічні завдання. Державне регулювання фондового ринку передбачає: визначення його законодавчої бази; розвиток інституційної основи роботи; розширення переліку інструментів,
План
Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
