Державне регулювання роботи залізничного транспорту - Автореферат

Залізничний транспорт має ключове значення для соціально-економічного розвитку країни, оскільки, наближаючи товари та ресурси до споживачів, він є безпосереднім учасником загальнонаціонального виробничого процесу, важливим засобом переміщення населення, що підкреслює його економічну і соціальну роль. У звязку з цим особливої ваги набуває теоретичне обґрунтування специфіки залізничного транспорту як стратегічного обєкта державного регулювання. В умовах ринкових відносин та демократизації суспільства він гальмує прогресивні зміни в галузі, що потребує вдосконалення механізму державного регулювання розвитку залізничного транспорту. Найбільш складними і малодослідженими є взаємовідносини підприємств залізничного транспорту та держави, в яких наочно відображається головна суперечність розвитку економіки - між інтересами держави щодо отримання максимальних надходжень до бюджету та її роллю як захисника і виразника інтересів споживачів. Дисертацію виконано на кафедрі державного управління та менеджменту Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах науково-дослідної роботи "Вдосконалення структурно-функціонального забезпечення діяльності територіальних органів влади" (державний реєстраційний номер 0105U002743) як складової Комплексного наукового проекту НАДУ "Державне управління та місцеве самоврядування".Перший розділ - "Наукові засади удосконалення державного регулювання роботи залізничного транспорту" - містить результати дослідження щодо обґрунтування теоретико-методологічних основ, цілей, завдань та функцій державного регулювання розвитку економіки, частиною якої є залізничний транспорт; визначення особливостей залізничного транспорту як обєкта державного регулювання, форм і методів роботи органів влади щодо регулювання розвитку галузі; порівняльний аналіз світового досвіду державного управління залізничним транспортом. До найсуттєвіших особливостей залізничного транспорту як обєкта державного регулювання можна віднести таке: - залізниці є складними утвореннями (вокзали, дирекції залізничних перевезень, станції, депо, рухомий склад, залізничні шляхи сполучення, промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, дистанції енергопостачання, сигналізації та звязку, дистанції цивільних споруд); Але розвиток ринкових відносин у сучасній Україні помітно відображається на умовах функціонування залізничного транспорту і дозволяє обґрунтувати необхідність доповнення системи принципів державного регулювання ще одним - пріоритетності інтересів споживача. Комплекс нормативно-правових актів, що регламентують роботу залізничного транспорту, поділяється на ті, що безпосередньо стосуються галузі (Закон України "Про залізничний транспорт"), і ті, що призначені для регулювання відносин в інших сферах життєдіяльності населення країни, але зачіпають і транспорт (Закон України "Про захист прав споживачів"). Відстеження в засновницьких документах (статутах, положеннях тощо) взаємоузгодженості цілей, завдань, функцій, структури, систематизація функцій органів управління галуззю (планування, організація, мотивація та контроль) з їх закріпленням за відповідними виконавцями дозволяє зробити висновок, що одним із головних протиріч, яке сьогодні необхідно розвязати за допомогою механізмів державного управління, є різна спрямованість інтересів держави як власника основних фондів і захисника прав і свобод громадян.У сукупності одержані результати дослідження дозволили вирішити науково-прикладне завдання щодо вдосконалення теоретичного обґрунтування та методичного забезпечення функціонування організаційного механізму державного регулювання роботи залізничного транспорту в напрямку наближення галузі до ринкових умов та інтересів споживачів. Держава як власник залізничного транспорту постійно опікується проблемами підвищення ефективності його роботи. Державна транспортна політика має враховувати особливості галузі, її роль в соціально-економічних перетвореннях, створювати рівні умови для субєктів відносин, обмежувати монополізм, розвивати конкуренцію, координувати роботу різних видів транспорту, ліцензувати окремі види діяльності. Управління залізничним транспортом здійснюється на підставі загальних принципів державного регулювання економіки, для підвищення його ефективності в сучасних умовах доцільно додати до їх переліку принцип пріоритетності інтересів споживачів. Удосконалення механізму державного регулювання роботи залізничного транспорту, підвищення якості послуг і відкритості галузі передбачає доповнення існуючого переліку етапів процесу прийняття і реалізації державно-управлінських рішень заходами з вивчення потреб користувачів та оцінки ними якості послуг, виконавцями яких можуть стати структурні підрозділи Комітету із захисту прав споживачів або місцевих державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування та незалежні експерти.

2. Основний зміст роботи

У сукупності одержані результати дослідження дозволили вирішити науково-прикладне завдання щодо вдосконалення теоретичного обґрунтування та методичного забезпечення функціонування організаційного механізму державного регулювання роботи залізничного транспорту в напрямку наближення галузі до ринкових умов та інтересів споживачів. На підставі поданих у дисертації матеріалів можна сформулювати такі положення та висновки.

1. Держава як власник залізничного транспорту постійно опікується проблемами підвищення ефективності його роботи. У документах, що ухвалюються в системі державного управління, найбільша увага приділяється реалізації інтересів галузі та забезпеченню її технічного розвитку. Захист інтересів споживачів здебільшого лише декларується, відсутні структурні формування, що виконують цю функцію. Тому актуальним сьогодні в Україні є вдосконалення механізму державного регулювання роботи залізничного транспорту з урахуванням тенденцій розвитку ринкових відносин, досвіду промислово розвинених країн, впливу держави на функціонування інших галузей економіки, специфіки залізничного транспорту.

2. Особливості залізничного транспорту як обєкта державного регулювання повязані з державною власністю на рухоме і нерухоме майно галузі, побудовою базової ланки (залізниці) за принципом замкнутого циклу виробництва, характером товару - послуги, відображенням у роботі галузі інтересів держави, підприємств, споживачів, регіонів, підприємств-постачальників. Державна транспортна політика має враховувати особливості галузі, її роль в соціально-економічних перетвореннях, створювати рівні умови для субєктів відносин, обмежувати монополізм, розвивати конкуренцію, координувати роботу різних видів транспорту, ліцензувати окремі види діяльності.

3. Управління залізничним транспортом здійснюється на підставі загальних принципів державного регулювання економіки, для підвищення його ефективності в сучасних умовах доцільно додати до їх переліку принцип пріоритетності інтересів споживачів. Одним із головних критеріїв ефективності державного регулювання діяльності залізничного транспорту має стати зростання якості послуг.

4. Нормативно-правове регулювання роботи залізничного транспорту здійснюється за декількома напрямками: організація управління галуззю, координація звязків між підприємствами галузі і споживачами, конкурентами, органами державного управління і місцевого самоврядування. Головними шляхами його вдосконалення мають бути: науково обґрунтоване розмежування повноважень між органами управління галуззю та органами державної влади, які здійснюють регуляторну діяльність; сприяння застосуванню ринкових механізмів, розвязанню існуючих протиріч між інтересами учасників перевізного процесу, більш широкому використанню функції мотивації по відношенню до підприємств галузі й окремих працівників.

5. Складовими елементами організаційного механізму державного регулювання роботи залізничного транспорту є структура (субєкт і обєкт регулювання, відносини між ними), цілі, повноваження, принципи, форми і методи регулювання, кадрове та інформаційне забезпечення. Доцільно в якості обєкта державного регулювання розглядати не тільки підприємства та установи галузі, а й процеси виробництва та надання послуги, гармонізації відносин з конкурентами, постачальниками енергії, устаткування тощо, що дозволить повніше враховувати інтереси всіх учасників відносин, передбачати і розвязувати заздалегідь більшість суперечностей між ними.

6. Удосконалення механізму державного регулювання роботи залізничного транспорту, підвищення якості послуг і відкритості галузі передбачає доповнення існуючого переліку етапів процесу прийняття і реалізації державно-управлінських рішень заходами з вивчення потреб користувачів та оцінки ними якості послуг, виконавцями яких можуть стати структурні підрозділи Комітету із захисту прав споживачів або місцевих державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування та незалежні експерти.

7. Розвязанню суперечностей між інтересами виробника та користувача послуг сприяє реалізація принципа пріоритетності інтересів споживача. На практиці це обумовлює необхідність виконання такої послідовності дій: - визначення важливості цього принципу на рівні держави - відображення його у відповідних законах та інших нормативно-правових актах;

- внесення певних змін у галузеві документи;

- організація вивчення інтересів та моніторинг якості послуг залізничного транспорту;

- дослідження чинників, що впливають на якість корисного продукту кожного процесу;

- відбір напрямків, методів та засобів впливу на чинники, обґрунтування кількості та якості необхідних ресурсів.

Кожен з наведених етапів є комплексним, передбачає велику організаційну та інформаційну роботу.

8. Взаємодія органів державного управління та керівництва галуззю має базуватися на чіткому розподілі повноважень: - до переважної компетенції держави належать обмеження монополізму та розвиток конкуренції, ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту, координація роботи різних видів транспорту, захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування, додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;

- до виключно галузевих завдань належать забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни у перевезеннях (внутрішньому і міжнародному сполученнях) та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо;

- спільними залишаються завдання своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб національної оборони.

9. Виходячи з доцільності регулювання роботи галузі як сукупності процесів виробництва та надання послуг і взаємодії з субєктами ринкового середовища, у складі Державної адміністрації залізничного транспорту та апаратів управління залізницями мають бути створені структурні підрозділи, що здійснюють управління виробництвом та наданням послуг, а в апараті Міністерства транспорту та звязку України - регулювання відносин з конкурентами і постачальниками енергії та обладнання.

10. Процес надання послуг відбиває якість роботи з їх виробництва, всебічного забезпечення, рівень управління галуззю. Тому кожний структурний підрозділ підприємств залізничного транспорту має орієнтуватися не лише на якісне виконання своїх завдань, а й на забезпечення ефективного виробництва та надання послуг. У складі підрозділів доцільно визначити операторів і менеджерів цих процесів, а також показники якості кожного етапу роботи. Керувати цією роботою має відділ стратегічного управління, який доцільно створити у структурі Укрзалізниці.

1. Тимоха Д.А. Вплив різних гілок державної влади на розвиток залізничного транспорту України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХАРРІ УАДУ, 2002. - № 2 (13): У 2 ч. - Ч. І. - С. 198 - 201.

2. Тимоха Д.А. Структурно-функціональне забезпечення реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. - Вип. 1(10). - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 12 - 18.

3. Тимоха Д.А. Особливості державного регулювання функціонування залізничного транспорту // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - № 2 (29): У 2 ч. - Ч. 2. - С. 131 - 138.

4. Тимоха Д.А. Удосконалення організаційного механізму державного регулювання роботи залізничного транспорту // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Вип. 3 (27). - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. - С. 149 - 155.

5. Верлока В.С., Тимоха Д.А. Державне регулювання роботи та розвитку залізничного транспорту: вітчизняний та світовий досвід // Вісник економіки транспорту і промисловості: Зб. наук. пр. - Вип. № 9-10. - Х.: ХАРДАЗТ, 2005. - С. 222 - 227.

6. Тимоха Д.А. Реалізація принципу пріоритетності інтересів споживачів при здійсненні державного регулювання роботи залізничного транспорту // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. - Вип. 3 (15). - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - С. 197 - 203.

Размещено на .ru