Закордонний досвід державного регулювання банкрутства. Розвиток державного регулювання процедур банкрутства в Україні. Проблеми реалізації майна підприємств державного сектору. Удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази регулювання банкрутства.
Це здійснюється як при розробці та реалізації промислової і конкурентної політики, так і при врегулюванні питань відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами. Розумне регулювання сфери банкрутства в Україні повинно стати ефективним засобом оздоровлення економіки, інакше існуючі проблеми в питаннях банкрутства будуть гальмувати розвиток країни та заважати залученню інвесторів в українську економіку. Найважливішим з них є максимальне використання існуючих можливостей порятунку підприємства або його частин, які за допомогою процедури банкрутства можуть бути відновлені, щоб в подальшому внести свій внесок до економіки країни. В той же час ще існує низка неврегульованих питань, у звязку з чим необхідне уточнення понятійного апарату, удосконалення нормативного і методичного забезпечення такого важливого напряму політики держави як регулювання процедур банкрутства з метою усунення існуючих недоліків. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної науки, які викладені в монографіях і наукових статтях вчених з проблем розвитку державного регулювання процедур банкрутства і відновлення платоспроможності боржника, використовуються: метод порівняння, зокрема, у порівнянні існуючого механізму регулювання банкрутства і відновлення платоспроможності боржника в Україні із закордонною практикою у цій сфері; метод аналіз і синтезу - щодо аналізу діючого законодавства з банкрутства в Україні та узагальнення отриманих результатів з метою зроблення відповідних висновків.1.1 Сутність державного регулювання процедур банкрутства
Багато відомих юристів та економістів в своїх публікаціях піднімають тему банкрутства: Вітрянський В.В., Баренбой П., Лопач В., Зінценко С., Лівшиц Н., Нікітіна О., Світ Ю. та інші. Це говорить про те, що тема банкрутства зацікавила достатньо велике коло учасників господарського обороту.
Впродовж розвитку інституту банкрутства використовувалися різні терміни для визначення стану боржника, коли він не в змозі виконувати свої зобовязання через брак коштів або майна. Наприклад, у середньовічних джерелах права італійських міст використовувались терміни «fuggitivi» та «decoctor». Термін «fuggitivi» застосовувався у випадках, коли неспроможний боржник тікав від своїх кредиторів, «decoctor» походив від decoquo, що означало поступове зменшення майна боржника. Тих осіб, які припинили платежі, статути називали falliti або falentes.
Сучасне поняття «банкрут» походить від італійського виразу - banca rotta. Він означав звичай перекидати лавку банкіра, що стояла на площі міста у разі нездатності останнього провести розрахунки з кредиторами. Термін «конкурс» широко застосовувався у німецькому законодавстві через те, що у межах законодавства про банкрутство існувала єдина процедура - конкурсне провадження. У законодавстві США взагалі не міститься поняття «банкрутство», хоча цей термін використовується у назві основного нормативного акту у цій сфері - Кодексу про банкрутство. А в самому Кодексі дається визначення поняття неспроможності. У країнах, які не мали своїх традицій правового регулювання, найчастіше застосовувалися терміни «неспроможність» та «банкрутство».
Перші законодавчі акти багатьох європейських країн в основному виходили з тлумачення банкрутства як злочину. Але в результаті дії економічних законів та розвитку суспільних відносин зміст понять неспроможності та банкрутства змінюється.
В українському законодавстві під терміном «банкрутство» розуміють визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Проблема уникнення банкрутства субєктів господарювання в Україні з кожним роком стає все більш актуальною, особливо це стосується промислового сектора. Спочатку на розвиток та діяльність підприємств негативно вплинула глибока структурна криза, яка вразила економіку України у 90-роках. Ця криза характеризувалась глибоким спадом виробництва в більшості галузей вітчизняної економіки, невирішеною проблемою взаємних неплатежів, нестабільною фінансовою ситуацією та збільшенням числа збиткових підприємств, що в свою чергу призвело до заборгованості виплати заробітної плати, відсутності самофінансування програм розвитку субєктів господарювання, зниження надходжень до державного бюджету.
На рис. 1. 1. визначені основні причини, які приводять до такого негативного явища як банкрутство господарюючих субєктів.
Причини банкрутства зовнішнього впливу: внутрішнього впливу:
Рис. 1.1 Причини банкрутства
Наступний негативний вплив на економіку України відбувся під дією світової фінансової кризи, яка розпочалась у 2007 р. Економіка України не готова була протистояти проявам світової кризи ні технологічно, ні технічно, а також економічно. Все це призвело до масштабної кризи в України та спричинило падіння вітчизняної економіки до такого рівня, який суттєво перевищив рівень зниження економічних показникі
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
