Державне регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні: організаційно-правові засади - Автореферат

На підставі комплексного аналізу літературних джерел за темою дослідження установлено, що державне регулювання стоматологічної діяльності - надзвичайно важлива невідємна складова державного управління медичним забезпеченням населення України. Приватна ж практика лікаря-стоматолога як одна з форм надання стоматологічних послуг населенню в Україні дістала поширення, тому потребують удосконалення механізми її державного регулювання. Однак, незважаючи на здобутки дослідників, бракує цілісної і деталізованої наукової розробки проблеми державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні. Проблематика дисертації відповідає темі, що розробляється кафедрою управління охороною суспільного здоровя: “Дослідження концептуальних основ запровадження спеціальності 8.150105 “Державне управління у сфері охорони здоровя” для професійної діяльності у сфері публічного урядування” (державний реєстраційний номер 0109U003016), в якій дисертантом науково обґрунтовано організаційно-правові засади оптимізації державного регулювання приватної стоматологічної діяльності за рахунок розробки та ухвалення Верховною Радою України спеціального Закону України “Про приватну медичну діяльність”, офіційного введення в державі договору про надання платних медичних послуг та інформованої згоди пацієнта на стоматологічне втручання. обґрунтовано організаційно-правові засади державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні та визначено основні напрями їх оптимізації: законодавче закріплення принципів приватної стоматологічної діяльності спеціальним Законом України “Про приватну медичну діяльність”, офіційне введення в державі договору про надання платних медичних послуг та інформованої згоди пацієнта на стоматологічне втручання;У першому розділі - “Приватна стоматологічна діяльність як обєкт державного регулювання: огляд літературних джерел” - проводиться комплексне дослідження офіційних документів та наукових праць українських і зарубіжних авторів щодо приватної стоматологічної діяльності як вагомої складової стоматологічної допомоги та важливого обєкта державного регулювання. 39 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоровя” лікар зобовязаний пояснити пацієнтові в доступній формі стан його здоровя, мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, дати прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі наявності ризику для життя і здоровя. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а в разі неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним документом у присутності свідків. У другому розділі - “Діагностика чинної системи державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні” - аналізуються державне регулювання приватної стоматологічної діяльності в контексті європейської інтеграції України; нормативно-правова база функціонування приватних стоматологічних лікувально-профілактичних закладів. Установлено, що створення якісної нормативно-правової бази із законодавчого забезпечення галузі охорони здоровя України взагалі та формування правового поля з державного регулювання приватної стоматологічної діяльності зокрема повязані зі значними труднощами, серед яких основними є такі: не досить чітка державна політика у сфері охорони здоровя громадян, у тому числі її недостатнє законодавче забезпечення; відсутність науково обґрунтованої стратегії законодавчої діяльності у сфері охорони здоровя; низька законотворча активність субєктів законодавчої ініціативи; складність проходження законопроектів про охорону здоровя у Верховній Раді Україні; відсутність спеціалістів, які б мали необхідний обсяг знань як у сфері юриспруденції, так і в медицині; неконсолідованість діяльності представників правової і медичної науки; недостатнє використання позитивного зарубіжного досвіду в регулюванні охорони здоровя; нечіткість правової бази охорони здоровя; часті законодавчі колізії і ситуації, коли норми різних актів, що регламентують тією чи іншою мірою охорону здоровя, суперечать один одному; надмірна розпорошеність норм, що стосується охорони здоровя, по всьому українському законодавству.На основі проведених досліджень у дисертаційній роботі розроблено наукові положення та отримано нові практичні результати, які в сукупності вирішують актуальне наукове завдання в галузі державного управління щодо теоретико-методологічного обґрунтування організаційно-правових засад розвитку системи державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні і розробки практичних рекомендацій з їх формування, функціонування та реалізації для підвищення ефективності медичної галузі України. Дослідження показало, що удосконалення організаційно-правових засад державного регулювання приватної стоматологічної діяльності залишається важливою проблемою і на сьогодні. Обґрунтовано еволюційні особливості системи державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні та визначено основні напрями її оптимізації: законодав

Основний зміст роботи