Державне регулювання природокористування на регіональному рівні - Автореферат

В Україні перехід до стратегії стійкого розвитку господарства має супроводжуватися удосконаленням внутрішньої і зовнішньої еколого-економічної політики, прийняттям ефективних рішень щодо національної безпеки держави. Удосконалення механізмів державного регулювання природокористування на територіальному рівні набуває особливої актуальності з огляду на загальну спрямованість стратегії розбудови держави. На цій інтегративній основі можна забезпечити адекватність інтересів економіки та екології при домінуванні екологічних критеріїв, вимог і показників. Про важливість наукового пошуку щодо удосконалення механізмів державного регулювання природокористування як системи свідчать численні праці: Б. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження отримані в межах науково-дослідної роботи „Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону” (номер державної реєстрації 0105U002741), яка виконується кафедрою економічної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.Аналіз літературних джерел і практики органів управління дає підстави стверджувати, що державне регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні ще не відповідає сучасним потребам суспільства і вимагає подальшого наукового опрацювання. Виконання завдання дослідження щодо обґрунтування понять, які складають категорійно-понятійний апарат державного регулювання природокористування на регіональному рівні, здійснювалося з використанням одного з розділів семасиології - металогіки, що вивчає відношення виразів логічної мови до обєктів і змісту, який вони виражають. Досліджено особливості центрального та регіонального екологічного моніторингу в державному регулюванні природокористування, удосконалено алгоритм екологічного моніторингу на регіональному рівні й обґрунтовано значущість системи екологічного моніторингу в державному регулюванні природокористування в Україні. З огляду на складність предмета і обєкта дослідження як соціально-економічної системи, методологічною основою наукової роботи були системний підхід та системний аналіз, що дозволило зясувати сутність, стан і тенденції розвитку державного регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні та обґрунтувати базові принципи його оптимізації. На основі системного та структурно-логічного аналізу понять “державне регулювання” і “природокористування” пропонується визначати “державне регулювання природокористування” як діяльність органів державної влади щодо опрацювання й реалізації управлінських рішень в напрямку регулювання, організації і координації впливу різних субєктів на сферу природокористування з метою реалізації еколого-економічної функції держави і неухильного дотримання стандартів екологічної безпеки.У дисертації узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання опрацювання теоретико-методологічних засад удосконалення державного регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні. Державне регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні ще не повною мірою відповідає суспільним потребам, сучасним світовим стандартам. Виходячи з цього, конкретизовано категорійно-понятійний апарат державного регулювання природокористування шляхом введення у науковий обіг поняття „державне регулювання природокористування”, що означає реалізацію еколого-економічної функції держави із дотриманням стандартів екологічної безпеки. Чинні в Україні законодавча та нормативна бази недостатньою мірою регламентують відносини у сфері державного регулювання природокористування, що обумовлює доцільність впровадження системи обовязкового державного екологічного страхування як засобу цілеспрямованого впливу держави на розвиток галузі як на національному, так і на регіональному рівнях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання опрацювання теоретико-методологічних засад удосконалення державного регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні. Отримані результати дають підстави зробити такі висновки: 1. Державне регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні ще не повною мірою відповідає суспільним потребам, сучасним світовим стандартам. Виходячи з цього, конкретизовано категорійно-понятійний апарат державного регулювання природокористування шляхом введення у науковий обіг поняття „державне регулювання природокористування”, що означає реалізацію еколого-економічної функції держави із дотриманням стандартів екологічної безпеки.

2. У рамках закону збалансованого природокористування одним з найважливіших економічних механізмів його регулювання виступає ресурсна і асиміляційна (екологічна рента). Фінансово-економічним підґрунтям витрат на цілі регулювання природокористування слугують відрахування субєктів господарської діяльності на відтворення ресурсів і асиміляційного потенціалу.

3. Чинні в Україні законодавча та нормативна бази недостатньою мірою регламентують відносини у сфері державного регулювання природокористування, що обумовлює доцільність впровадження системи обовязкового державного екологічного страхування як засобу цілеспрямованого впливу держави на розвиток галузі як на національному, так і на регіональному рівнях.

4. Сутність регіонального екологічного моніторингу, який розглядається крізь призму регіональної моделі сталого розвитку, полягає у його спрямованості не лише на відстеження ресурсних складових природокористування, але й на економічні наслідки управління обєктами природокористування. На основі цього досягається єдність моніторингу управління і прогнозування регіонального розвитку.

5. Удосконалення територіальної системи комплексного екологічного моніторингу є можливим на шляху розробки і реалізації відповідної програми відновлення навколишнього природного середовища та різних компонентів біосфери.

6. Стійкість системи державного регулювання природоресурсної та природоохоронної частин природокористування на регіональному рівні забезпечується безперервністю екологічного супроводження будь-якої діяльності субєктів природокористування.

7. Концептуальні, нормативно-правові, комплексно-територіальні основи державного регулювання природокористування на регіональному рівні повинні враховувати фактор співвідносності соціально-економічних програм раціонального природокористування регіону та природних умов розвитку національної економіки.

8. Для забезпечення організаційно-правових передумов практичної реалізації прав громадян на сприятливе навколишнє середовище і сталу екологічну безпеку в Україні необхідно запровадити обовязкове державне екологічне страхування.

1. Линник С.О. Реформування системи фінансування екологічної діяльності та розвиток фінансових механізмів // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія: Державне управління. - Донецьк, ДОНДУУ, 2004. - Т.V, вип. 42. - С. 170-177.

2. Линник С. Нові підходи до формування державної екологічної політики // Теорія та практика державного управління. - Вип. 3(12). - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 80-87.

3. Линник С. Рекреація в структурі регіональної економіки // Економіка та держава: Міжнародний науково-практичний журнал. - 2005. - № 12. - С. 46-49.

4. Линник С. Нові підходи в управлінні еколого-економічними процесами // Вісник НАДУ. - 2005. - № 4. - С. 203-209.

5. Линник С. Заходи підвищення ефективності функціонування системи управління природокористуванням // Збірник наукових праць НАДУ. - 2005. - Вип. 2. - C. 235-244.

6. Линник С. Регіональний екологічний моніторинг як інструмент підвищення ефективності державного регулювання природокористування на регіональному рівні // Вісник НАДУ. - 2006. - № 1. - С. 220-225.

7. Линник С.О. Сучасний стан нормативно-правового забезпечення механізмів державного регулювання природокористування // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - Запоріжжя: Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 2005. - №2. - С. 116-121.

8. Линник С.О. Державне управління екологічним розвитком і природоохоронною діяльністю // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні”. - Том 6. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 22-23.

9. Линник С. Розвиток екологічного менеджменту й аудиту // Дні науки: Зб. тез доп.: В 3 т. / Гуманітар. ун-т “ЗІДМУ”, Запоріжжя, 27-28 жовт. 2005; Ред. кол.: В.М.Огаренко та ін. - Запоріжжя: Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 2005. - Т. 2. - С. 120-121.

10. Линник С.О. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища // “Наука та інновації - 2005”: Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Том 12. Економічні науки. - С. 39.