Державне регулювання платіжних систем в Україні: організаційні принципи, класифікація, стратегія розвитку - Автореферат

Особливе місце серед них займає проблема державного регулювання платіжними системами, які є ядром внутрішніх та зовнішніх платежів і розрахунків і визначальною мірою забезпечують відтворювальний цикл національної економіки. Виходячи з цього передбачено: а) зясувати базові принципи організації Внутрішньодержавної платіжної системи; б) сформулювати закономірності функціонування Національної платіжної системи; в) визначити специфіку Національної системи масових електронних платежів, зокрема політику НБУ щодо її формування; в) показати місце і роль Міжбанківської платіжної системи; д) окреслити сферу впливу Міждержавної (міжнародної) платіжної системи. Застосування в дослідженні цивілізаційного (еволюціоністського) підходу дозволило проаналізувати поняття, різновиди, базові принципи організації державно-ринкового регулювання державно значимих (внутрішньодержавної, національної, НСМЕП, міжнародної) платіжних систем (розд.1); системний підхід забезпечив можливість використати в роботі Концептуальні засади формування єдиного національного платіжного простору в Україні, організаційно-управлінські механізми розвитку міжбанківських (безготівкових) платежів та розрахунків (розд.ІІ); використання в роботі порівняльно-функціонального методу дозволило прослідкувати глобалізаційні тенденції та їх вплив на стратегію платіжних систем в умовах світової фінансово-економічної кризи (розд. 2) запропоновано застосовувати однакові стандарти та принципи для організації та державного регулювання державно значимих платіжних систем і платіжних систем „нижчого рівня”, що відкриває реальні перспективи для формування на українських теренах Універсальної платіжної системи. До систем "нижчого рівня", ніж державно значимі платіжні системи, відносяться: а) внутрібанківська (міжфіліальна) платіжні системи; б) одноемітентна платіжна система; в) небанківська платіжна система; г) систма "клієнт-Інтернет-банк", яка є новітньою формою платіжно-розрахункових відносин; д) платіжні системи по обслуговуванню домашніх господарств та ін.У більш конкретному плані йдеться про: а) державну сферу, субєктами і водночас обєктами платежів і розрахунків у якій є органи та інститути державної влади; б) корпоративну і так звану "муніципальну сферу", в якій роль субєктів та учасників платежів та розрахунків виконують субєкти приватних бізнес-структур та органи місцевого самоврядування, муніципальні підприємства тощо; в) домашні господарства, а також все платоспроможне населення країни. Державно значимі платіжні системи включають: а) валютні операції та відповідні міжнародні розрахунки; б) розрахунки з цінних паперів та похідних фінансових інструментів, що пройшли лістинг на фондових біржах і визнані високоліквідним активом; в) розрахунки пластиковими картками; г) міжбанківські децентралізовані розрахунки; д) розрахунки всередині одного банка. З початком інтенсивного розвитку банківської системи, появи поряд з державними банками, широкої мережі комерційних і приватних банків (вся діяльність яких здійснюється через рух коштів, платежі та розрахунки), виникла обєктивна потреба в появі якісно нових платіжних систем. 5) Практично всі крупні світові системи міжбанківських електронних розрахунків в якості основного механізму здійснення розрахунків використовують традиційний для банківських систем спосіб проведення крупних міжбанківських платежів - нетинг, а також метод DVP (Devilery versus payment), який забезпечує "поставки проти платежу". Якщо „платежі” - це різного роду трансферти, розрахунки за зобовязаннями, скажімо, податкові платежі, штрафні санкції тощо, то „розрахунки”, як правило, передбачають еквівалентні відносини, являють собою комплексний процес клірингових взаємозаліків та грошових переказів.

У дисертації на основі проведених досліджень зроблено такі наукові і практичні висновки: 1. В Україні сформовані й розвиваються три взаємоповязані сфери, кожну з яких обслуговує відповідний блок платіжної системи, що містить широку гаму складників. У більш конкретному плані йдеться про: а) державну сферу, субєктами і водночас обєктами платежів і розрахунків у якій є органи та інститути державної влади; б) корпоративну і так звану "муніципальну сферу", в якій роль субєктів та учасників платежів та розрахунків виконують субєкти приватних бізнес-структур та органи місцевого самоврядування, муніципальні підприємства тощо; в) домашні господарства, а також все платоспроможне населення країни. Головне в ефективній монетарній політиці - всіляка підтримка платоспроможності держави і населення. А це можливо за умови збільшення кінцевого попиту, що предявляється бюджетом і населенням.

2. На теренах незалежної України сформовані й функціонують такі різновиди платіжних систем: 1) Внутрішньодержавна платіжна система; 2) Національна платіжна система; 3) Національна система масових електронних платежів; 4) Міжбанківська платіжна система; 5) Міждержавна (міжнародна) платіжна система. Інтегральним, узагальнюючим алгоритмом для них є терміно-поняття - "Державно значимі платіжні системи". Державно значимі платіжні системи слід розглядати в кількох найважливіших вимірах: онтологічному, економіко-правовому, інформаційно-технологічному та організаційно-управлінському.

3. Державно значимі платіжні системи включають: а) валютні операції та відповідні міжнародні розрахунки; б) розрахунки з цінних паперів та похідних фінансових інструментів, що пройшли лістинг на фондових біржах і визнані високоліквідним активом; в) розрахунки пластиковими картками; г) міжбанківські децентралізовані розрахунки; д) розрахунки всередині одного банка. У державно значимих платіжних системах має бути виключена можливість виникнення фінансових пірамід як засобу перерозподілу грошових коштів на користь біржових спекулянтів. Полісистемна категорія - "державно значимі платіжні системи" узагальнює в собі і виражає усталені законодавчі акти, набір нормативно-правових правил, організаційно-технічне забезпечення, та регулятивно-управлінські й платіжні інструменти щодо банківських процедур і систем розрахунків.

4) Розширення функцій, меж та різновидів послуг, фінансово-кредитних і платіжно-розрахункових операцій зумовили адекватний розвиток платіжних систем, що перш за все було започатковано і отримало потужний розвиток у банківській сфері. З початком інтенсивного розвитку банківської системи, появи поряд з державними банками, широкої мережі комерційних і приватних банків (вся діяльність яких здійснюється через рух коштів, платежі та розрахунки), виникла обєктивна потреба в появі якісно нових платіжних систем. Однак на практиці вітчизняна банківська система не прагне фінансувати інноваційні технології по розробці власних ефективних інструментів по здійсненню платіжно-розрахункових операцій. Через це українські банки завязли в фінансовому дисбалансі, що засвідчує той факт, що понад 83 відсотків всіх емітованих в Україні пластикових карток належать зарубіжним платіжним системам - Mastercard та VISA. Замість того, щоб йти по шляху запозичення та використання зарубіжних технологій і програм і на цій базі створювати національний інструментарій платежів та розрахунків, ми орієнтуємося на сліпе використання зарубіжного готового продукту.

5) Практично всі крупні світові системи міжбанківських електронних розрахунків в якості основного механізму здійснення розрахунків використовують традиційний для банківських систем спосіб проведення крупних міжбанківських платежів - нетинг, а також метод DVP (Devilery versus payment), який забезпечує "поставки проти платежу". Завдяки цьому ринково розвинутий платіжно-розрахунковий ринок забезпечений ефективною системою виконання платежів у режимі онлайн, коли перекази цінних паперів і грошей здійснюються одночасно, що знімає розрахунковий ризик.

6) Міжбанківські платежі та розрахунки у безготівковій формі недостатньо трактувати лише як систему здійснення та регулювання грошових вимог та зобовязань, які виникають між банками, їх філіями та клієнтами. Звичайно, зазначені функції є базовими, водночас важливо мати на увазі ту очевидність, що фінансово-кредитна та платіжно-розрахункова сфери підтримують і відтворюють розмаїту сукупність взаємоповязаних економічних відносин у всьому національному господарстві. Виходячи з цього, важливо чітко, чим же платежі відрізняються від розрахунків. Якщо це - поняття синоніми, тонема потреби вживати їх окремо, а достатньо було б застосовувати термін „платежі”. Насправді ж дані категорії взаємоповязані та взаємозалежні. Якщо „платежі” - це різного роду трансферти, розрахунки за зобовязаннями, скажімо, податкові платежі, штрафні санкції тощо, то „розрахунки”, як правило, передбачають еквівалентні відносини, являють собою комплексний процес клірингових взаємозаліків та грошових переказів. Завдяки цьому платіжно-розрахункові відносини є невідємною і ключовою компонентою державно значимої платіжної системи.

7) Макропозитиви, які, в першу чергу і головним чином, зумовлені суттю та принципами безготівкових розрахунків, полягають і знаходять прояв у тому, що: по-перше, держава отримує реальну можливість здійснювати нагляд і контроль за грошовим оборотом в цілому; по-друге, зявляються реальні важелі для детінізації даного процесу; по-третє, відчутно зменшуються потреби в готівці та витрати на збереження, транспортування грошової маси та на проведення касових операцій; по-четверте, значно прискорюється круговорот коштів; по-пяте, виникають реальні передумови для масштабної акумуляції тимчасово вільних коштів і наступним використанням в якості інвестиційного ресурсу.

8) У ринкових умовах платіжні системи не можуть уникнути такого феномену, як альтернативність, то зрозуміло, що їх функціонування має своїм безумовним атрибутом платіжні ризики. Платіжний ризик - це можливість виникнення несприятливих ситуацій у процесі функціонування будь-якої динамічної системи. Тобто це явище є неминучим супутником платіжно-розрахункових операцій. Однак, попри це, загальноприйнятого трактування поняття «платіжний ризик» не вироблено. Можна сказати, що ризик у даному контексті - це не що інше, як прояви певних відхилень платіжно-розрахункового процесу від запланованих параметрів.

9) Глобалізаційні процеси і світова фінансова криза загострили проблему розробки та практичного використання загальноприйнятих принципів, правил та стандартів у міждержавних платіжно-розрахункових відносинах. Тому розробка та запровадження концепції єдиного національного платіжного простору (ЄНПП) в Україні є проблемою, що має загальнодержавне значення. Головною метою створення ЄНПП є пріоритетність застосування цивілізаційних принципів і правил та найсучасніших програмних продуктів для формування на цих засадах державно значимих (внутрішньодержавних та міжнародних) платіжно-розрахункових систем, які забезпечують стабільне функціонування всієї фінансово-економічної системи в країні. Реалізація концепції єдиного національного платіжного простору дозволить гармонізувати національний платіжний ринок та побудувати більш ефективну та надійну систему внутрішньодержавних розрахунків, що надасть чималі вигоди усім учасникам державно значимих платіжних систем.

10) Ми дійшли висновку, що реалізація на теренах України концепції єдиного національного платіжного простору забезпечить: а) формування сучасної платіжної та розрахункової інфраструктури та підвищення надійності виконання внутрішньодержавних операцій; б) прийняття зрозумілих та послідовних операційних правил, що зумовлюють транспарентні відносини між банками-учасниками; в) формування єдиного еквайрингового простору, що забезпечуватиме прийом карток по всій торговельній мережі задля прискорення безготівкових розрахунків; г) створення умов для консолідації діючих національних платіжних систем та впровадження єдиного національного карткового бренду, що неминуче збільшить частку та поширить географію обігу вітчизняних карток на платіжному ринку; д) запровадження національних систем модерного клієнтського сервісу та VIP-обслуговування, створення сприятливих умов (шляхом організації контактних каналів з міжнародними платіжними системами), що можуть бути використані спільно усіма банками-учасниками ЄНПП.

11) Це, в свою чергу, призведе до зменшення валютних платежів банків-учасників у міжнародні платіжні системи та скорочення страхових депозитів банків-учасників, розташовуваних на вимогу міжнародних платіжних систем у іноземних банках. Впровадження національної системи моніторингу й оперативного призупинення шахрайських операцій та передбачення контролю за законністю платіжних операцій можливе за умови застосування нових національних платіжних та інформаційних сервісів для покращення переказів з карткових рахунків в одних банках на карткові рахунки в інших банках, автоматизації запитів щодо залишків на карткових рахунків тощо.

12) Глобалізаційні процеси і наявні фінансово-спекулятивні тенденції зумовлюють стрімке нарощування кількості міждержавних угод, які відчутно збільшують обсяги платіжно-розрахункових операцій в рамках реальної економіки. Рух фінансово-спекулятивного капіталу здійснюється не лише в формі валютних переказів, а нерідко в формі високоліквідних цінних паперів та їх похідних (деривативів). Це актуалізує потребу широкої взаємодії національних платіжних систем з міжнародними, що має знаходити своє підтвердження у використанні цивілізаційних принципів, стандартів і правил щодо проведення валютних переказів, платежів та розрахунків.

13) Створення ефективної, гнучкої і швидкодіючої системи платежів передбачає в якості важливої передумови використання оптимальної методології та організації клірингових розрахунків у найбільш сучасних моделях. До них відноситься, зокрема, міжбанківський кліринг, який передбачає ефективних схем розрахунку між банками шляхом зарахування взаємних грошових вимог юридичних осіб у межах державно значимих платіжних систем. Також може використовуватися валютний кліринг, який найбільш прийнятний при розрахунках, які здійснюються у зовнішньо торговельних операціях та міжнародних угодах.

1. Лукянов В.С. Державне регулювання платіжними системами в Україні /В.С. Лукянов// Економіка і управління. - 2010. - № 1. - С.38-43.

2. Лукянов В.С. Етапи та шляхи функціонування платіжної системи України / В.С. Лукянов// Економіка і управління. - 2009. - № 2. - С. 43-48.

3. Лукянов В.С. Національна платіжна система: поняття, ключові принципи організації, базові функції / В.С. Лукянов // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 12. - С. 160-168.

4. Лукянов В.С. Платіжна система України: її складові та принципи формування / В.С. Лукянов // Банківська справа. - 2009.- № 4.- С. 87-90.

5. Лукянов В.С. Оптимізація платіжних систем в умовах фінансової кризи / В.С. Лукянов// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економка. Випуск 115. - 2010. - С. 49-51

6. Лукянов В.С. Стратегія розвитку платіжних систем у ринкових умовах /В.С. Лукянов// Економіка ринкових відносин. - 2010. -№ 1. - С. 28 -35

7. Лукянов В.С. Ринкові трансформації платіжних систем в Україні / В.С. Лукянов / Матеріали ХІХ Міжнародної науково-практичної конференції. 15-16 жовтня 2009 р. (м. Чернівці).- С.134 - 137.

Размещено на .ru