Державне регулювання паливно-енергетичного комплексу України - Курсовая работа

У ПЕК виділяються дві великі групи галузей промисловості - паливна і електроенергетика. До цього комплексу включається виробнича інфраструктура перелічених галузей промисловості, зокрема такі її важливі види, як високовольтні лінії електропередачі, трубопроводи, нафтові термінали та великі сховища нафти і газу. Ця група обєднує тверді паливні ресурси - камяне й буре вугілля, горючі сланці, рідинні - нафту, газові - природний газ, а також торф і дрова. До Другої світової війни основним і переважаючим видом палива в Україні було вугілля. Якщо порівняти структуру видобутку палива з структурою його споживання, то виявиться, що Україна в 1990 р. задовольнила свої потреби власним видобутком у нафті на 10%, у газі - 18%.Україна належить до держав, що недостатньо забезпечені власними енергоресурсами, окремими видами - лише на 20-30 відсотків і тільки вугіллям - на 100 відсотків. Проблема ускладнюється ще й тим, що у вугільній промисловості зношеність основних промислово-виробничих фондів становить 63 відсотки. Для вирішення їх потрібно освоювати нові вугільні пласти в Західному Донбасі (Дніпропетровській і Запорізькій областях), закрити нерентабельні шахти, де запаси вугілля вже вичерпано; повністю модернізувати шахтне устаткування і перейти до нових технологій у галузі. На основі вдосконалення структури використання паливно-енергетичних ресурсів, реструктуризації господарського комплексу, зниження нових технологій переробки нафти можуть значно збільшити виробництво бензину і супутних видів продукції. Розрахунки Європейської енергетичної комісії показують, що при ефективному використанні енергоресурсів Україна могла б удвічі збільшити свій національний продукт і водночас у 3-4 рази зменшити витрати на нафту та газ.Споживання нафти в Україні становить в середньому 40 млн. т , видобуток її - біля 5 млн. т. тобто потреби в нафті за рахунок власних ресурсів задовольняються лише на 12,5 %. У звязку з переводом на так звані "світові ціни" російської нафти і газу стала погіршуватися економічна ситуація в Україні. Якщо у світі за основу ціноутворення взято ціну хліба, то в Україні ціну енергоносіїв диктує Росія і тим самим добровільно привязано українську економіку до російської, поставлено її у другорядне, підпорядковане становище. Нова концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України повинна базуватися: на розширенні пошуково-розвідувальних робіт з метою виявлення нових запасів нафти, газу, вугілля та інших паливних ресурсів; підвищення віддачі існуючих родовищ, модернізації і переведенні на нові технології усього паливно-енергетичного комплексу; структурній перебудові національної економіки; зниженні енергомісткості усіх видів продукції; на розробці й впровадженні ресурсозберігаючих і насамперед енергозберігаючих технологій; переорієнтації на закупівлю енергоресурсів у країнах Близького і Середнього Сходу. На основі вдосконалення структури використання паливно-енергетичних ресурсів структурної перебудови господарського комплексу зниження енергомісткості продукції Україна має реальні можливості значного скорочення споживання газу.Через чотири роки після закінчення епохи соціалізму виявилося, що Україна за умов капіталістично-ринкової економіки є країною, бідною на сировину, необхідну для виробництва енергії. Щоб задовольнити решту потреби в енергії, тобто 85 %, необхідно або ж зі збитками видобувати вітчизняні енергоносії (насамперед вугілля), або ж імпортувати енергоносії за валюту чи на умовах бартеру. Нинішня ситуація в енергетичному секторі криє велику загрозу, яка може мати безпосередній вплив на розвиток процесу реформ в Україні. Якщо припустити, що споживання енергії, а отже, і імпорт енергоносіїв буде поступово зростати, а власне виробництво енергії буде спадати, то рахунки на оплату російських та туркменських енергоносіїв ще довго будуть збільшуватися і після 2000 р. При соціалізмі багато країн РЕВ і насамперед Радянський Союз вважалися багатими на сировинні ресурси, їх виробництво, виражене у фізичних величинах (кг, м3, літрах, тоннах тощо), було величезним; у багатьох видах сировини Радянський Союз належав до найбільших виробників у світі: залізна руда, титан, нікель, алюміній, деревина, газ, нафта, вугілля.Таким чином, паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це базовий сектор економіки, де виробляється важливий ресурс, який забезпечує включення до процесу виробництва всієї решти ресурсів держави: виробничого апарату, сировини, матеріалів, кадрового потенціалу, високих технологій тощо. Основу ПЕК утворюють галузі, які здійснюють видобування і попередню підготовку первинного енерговмісного ресурсу і перетворюють його на вторинний, а також підрозділи, що являють собою складну багатоцільову сукупність виробничих структур, покликаних забезпечувати як поточну роботу комплексу, так і його техніко-економічну перспективу. В національній економіці виробничі структури комплексу займають особливе місце: по-перше, вони покликані гарантовано забезпечувати виробництво у необхідній кількості енергоресурсами

Зміст

Вступ

1. Основні характеристики паливно-енергетичного комплексу України

2. Специфіка видобутку (виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів

3. Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України

4. Енергетична політика як центральна складова постсоціалістичних економічних реформ в Україні

5. Розвиток паливно-енергетичного комплексу України - основа економічної безпеки держави

Висновок

Список використаної літератури