Державне регулювання інвестиційної взаємодії економічних суб’єктів України і міжнародних інвестиційних інститутів - Автореферат

Проте, тенденції інвестиційного глобалізму можуть набувати непередбачених форм, тому організаційно-правовий простір України, протекціонуючи національні інтереси, вимагає системної координації дій економічних субєктів та регламентації інвестиційних відносин. За цих обставин особливого значення набуває фактор дієздатності держави, що проявляється у розробці та реалізації стратегії спільного використання інвестицій, тобто наявності в країні Державної інвестиційної стратегії, яка виходить з того, що органічне сполучення іноземного капіталу з національними ресурсами передбачає оптимізацію міжнародних інвестиційних потоків. Крізь призму цієї стратегії має відбуватись інвестиційна взаємодія економічних субєктів України і міжнародних інвестиційних інститутів. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання: окреслити етапи розвитку теоретичних концепцій та моделей міжнародного руху капіталу та інвестування, розкривши мотивацію міжнародних інвестицій та фактори впливу на формування каналів інвестиційної взаємодії; визначено агентів організаційно-інституційної інфраструктури регулювання системи міжнародного інвестування в Україні як субєктів відповідальності щодо забезпечення правових засад участі економічних субєктів України в процесі міжнародної інвестиційної взаємодії та створення в Україні економічного середовища, яке відповідало б вимогам такої взаємодії ;У першому розділі “Інвестиційні потоки капіталу як предмет державного регулювання” проведено аналіз мотивації руху потоків капіталу між країнами і впливу держави на цей процес, що, по-перше, розкриває еволюцію концептуальних основ міжнародної інвестиційної взаємодії, а саме:розвиток моделей інвестування у теорії міжнародної економіки; концепції та механізми державного регулювання інвестиційним процесом. Державне регулювання визнається ефективним, якщо міжнародні інвестиційні потоки капіталу в національній економіці виступають як динамічний параметр відтворення, відповідно до якого принципи, форми і методи цього регулювання зумовлюють місце держави в процесі міжнародної інвестиційної взаємодії. Враховуючи те, що економічна теорія вважає інвестиції невідємною частиною будь-якої економічної системи, міжнародними є інвестиції, реалізація яких передбачає взаємодію учасників, які належать різним державам. Отже, концептуальною основою міжнародної інвестиційної взаємодії є обєктивні економічні закони світового ринку, а норми міжнародних економічних відносин є базою принципів, форм та методів цієї взаємодії, механізм регулювання якої має дві взаємоповязані складові: а)національну, роль якої вважаємо провідною, оскільки державне регулювання є певною відповіддю на посилення впливу такої взаємодії на національний розвиток; б)міжнародну, де ключовим елементом виступають інституційні регулятори (у т. ч. міжнародні інвестиційні інститути). Так, в розділі визначено, що з одного боку, національні інституційні умови закладають підвалини для ефективного функціонування національних економічних субєктів у процесі міжнародної інвестиційної взаємодії, а з другого - міжнародні регулятори взаємодії фінансово-інвестиційних потоків діють як міжнародні інвестиційні інститути, що існують у найрізноманітніших організаційних формах та забезпечують відповідний міжнародний режим інвестування.В процесі інвестування з використанням експортних та імпортних ресурсів міжнародний і національний капітал утворюють на деякий час певну цілісність, сутністю якої є інвестиційна взаємодія, яка може надати вітчизняній економіці необхідного імпульсу розвитку, за умов впровадження Державної інвестиційної стратегії. Остання, як системний елемент національного інвестиційного клімату, є єдиним регулятивним механізмом загальнодержавних інтересів України, який регулює і узгоджує взаємодію економічних субєктів України і міжнародних інвестиційних інститутів. Вимоги процесу інвестиційної взаємодії спрямовані на формування сприятливого інвестиційного економічного середовища, яке характеризується: прогнозованим інвестиційним кліматом; розвиненою мережею інфраструктурних елементів ринку; законодавчою базою, що відповідає як національним цілям розвитку, так і мотивації діяльності іноземних інвесторів. Якщо цей процес сприяє утворенню національного капіталу, то ми розглядаємо його як процес інвестиційної взаємодії; якщо відбувається поглинання міжнародними фінансово-інвестиційними потоками національного капіталу, то такий процес визначається як інвестиційна експансія. Система національного законодавства і сукупність державних органів, як організаційно-інституційна інфраструктура системи міжнародного інвестування, проводить через уповноважених агентів і кодифіковане законодавство політику по координації міжнародних кредитно-фінансових потоків, регулюючи включення економічних субєктів України у процес інвестиційної взаємодії.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. В процесі інвестування з використанням експортних та імпортних ресурсів міжнародний і національний капітал утворюють на деякий час певну цілісність, сутністю якої є інвестиційна взаємодія, яка може надати вітчизняній економіці необхідного імпульсу розвитку, за умов впровадження Державної інвестиційної стратегії. Остання, як системний елемент національного інвестиційного клімату, є єдиним регулятивним механізмом загальнодержавних інтересів України, який регулює і узгоджує взаємодію економічних субєктів України і міжнародних інвестиційних інститутів.

2. Вимоги процесу інвестиційної взаємодії спрямовані на формування сприятливого інвестиційного економічного середовища, яке характеризується: прогнозованим інвестиційним кліматом; розвиненою мережею інфраструктурних елементів ринку; законодавчою базою, що відповідає як національним цілям розвитку, так і мотивації діяльності іноземних інвесторів. Виконання Україною вимог названого процесу зумовлює її залучення до міжнародного поділу праці, визначаючи участь у міжнародних фінансово-інвестиційних потоках.

3. Інвестиційно-інтеграційний процес - це злиття національного і міжнародного інвестиційних процесів в певній юрисдикції. Якщо цей процес сприяє утворенню національного капіталу, то ми розглядаємо його як процес інвестиційної взаємодії; якщо відбувається поглинання міжнародними фінансово-інвестиційними потоками національного капіталу, то такий процес визначається як інвестиційна експансія. Хибне державне регулювання зазначеного процесу призводить до інвестиційної інтервенціії.

4. Інвестиційна стратегія України повинна бути спрямована на розвиток національного капіталу в реальному секторі економіки. Це дозволить не тільки уникнути дефолту, а у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями досягти реструктуризації боргів.

5. Система національного законодавства і сукупність державних органів, як організаційно-інституційна інфраструктура системи міжнародного інвестування, проводить через уповноважених агентів і кодифіковане законодавство політику по координації міжнародних кредитно-фінансових потоків, регулюючи включення економічних субєктів України у процес інвестиційної взаємодії.

6. Інституційне забезпечення - це фундамент сучасного інвестиційного механізму, де процес регулювання, що здійснюють відповідні національні інституційні структури, доповнюють міжнародні інвестиційні інститути. Показником ступеня цього забезпечення є результативність інвестиційно-інтеграційного процесу, в якому система інститутів грошового ринку і власності визначає організаційно-правові форми регулювання взаємодії субєктів зазначеного процесу, їх права та обовязки, виявляючи субєктів відповідальності.

7. Міжнародні інвестиційні інститути - це певна система міжнародноправових норм (угоди, конвенції, кодекси), які є невідємною частиною міжнародного інвестиційного права і які забезпечені відповідною інфраструктурою - системою міжнародних організацій, що розробляють і втілюють ці норми у міжнародний інвестиційний процес з метою його координації та упорядкування.

8. Концепція обґрунтованої та запропонованої інвестиційної взаємодії передбачає: забезпечити за допомогою конкретної стратегічної мотивації гармонізацію цілей інвестиційно-інтеграційного процесу, координацію роботи “донорів”; визначити певну систему державних органів як субєктів відповідальності за функціонування національного механізму регулювання процесу міжнародної інвестиційної взаємодії. Останній працює найбільш ефективним за умов реалізації ґрунтовно підготовленої Державної інвестиційної стратегії.

1. Слєпушкіна А.С. Інвестиційна політика держави - цілі, функції якої зумовлюють тенденції руху капіталу // “Соціально-економічні наслідки процесу приватизації в Україні”Зб. наук. пр.- К.: Ін-т економіки НАНУ, 1994. - С.54-70.

2. Слєпушкіна А.С. Загальні тенденції розвитку світового господарства та реальна інтеграція України до світової економічної співдружності // ”Про приватизацію в Україні” Зб. наук. пр.- К.: Ін-т економіки НАНУ, 1995. - С.42-70.

3. Слєпушкіна А.С. Формування української інвестиційної моделі у взаємодії з процесом становлення механізму інтегрування України // “Приватизація і розвиток ринкової інфраструктури” Зб. наук. пр. - К.: Ін-т економіки НАНУ, 1996. - С.48-66.

4. Голіков В.І. Слєпушкіна А.С. Питання вдосконалення антимонопольного законодавства // “Приватизація і розвиток ринкової інфраструктури” Зб. наук. пр. - К.: Ін-т. економіки НАНУ, 1996. - С.86-91. (50%) Пропонуються форми державного регулювання щодо утворення підприємств за участю іноземного капіталу та регулювання банківської монополії на фінансовому ринку України.

5. Слєпушкіна А.С. Це наша провина, що ми збідніли і втратили роботу // Віче. - 1997. - N 1.- С.76-86.

6. Слєпушкіна А.С. Інвестиційна привабливість інструментів фондового ринку - фактор диверсифікації портфеля інституту приватних іноземних інвесторів // “Реформування економіки України” Зб. наук. пр. - К.: Ін-т економіки НАНУ, 1997. - С.36-44.

7. Слєпушкіна А.С. Деформація привласнення та інвестиційний процес // Економіка України. - 1997. - N9. - С.47-53.

8. Слєпушкіна А.С. Методологічні засади інвестиційної взаємодії національних економік // Економічні реформи і автомобілебудування в Україні. - К. : Інститут проблем людини, 1997. - С.214-228.

9. Слєпушкіна А.С. Інвестиційна діяльність банків в Україні // “Ефективність реформування української економіки” Зб. наук. пр. - К.: Ін-т економіки НАНУ, 1999. - С.56-60.