Державне регулювання інноваційного розвитку регіону - Автореферат

Державне регулювання інноваційного розвитку регіонів України передбачає розробку базової стратегії та підтримуючих стратегій, зокрема інноваційної та інвестиційної. При побудові інвестиційної стратегії особливої значимості набуває дослідження інноваційного потенціалу регіону. Формування інноваційної стратегії, її націленості на використання ресурсного потенціалу регіону залежить від його стану, рівня розвитку конкуренції, наявності відповідної інфраструктури. Слід зазначити, що в більшості робіт недостатньо досліджені питання, повязані з розробкою й реалізацією регіональної стратегії розвитку з використанням інноваційного підходу, зокрема не відпрацьований механізм інвестиційного забезпечення інноваційного типу розвитку регіону, формування й функціонування регіональної інноваційно-інвестиційної інфраструктури. Необхідність у розробці теоретичних і методологічних основ формування й реалізації стратегії державного регулювання розвитку регіону на основі інноваційного підходу визначила вибір теми дисертації.

За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, загальним обсягом 3,1 обл. вид. арк., у тому числі 6 статей у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура дисертації.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 218 сторінок, у тому числі 19 таблиць на 19 сторінках, 19 рисунків на 19 сторінках, 10 додатків на 25 сторінках. Список використаних джерел містить 233 найменування на 25 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано сутність і стан проблеми, що вирішується, актуальність теми дисертаційного дослідження, її звязок з науковими програмами; визначено мету, основні завдання дослідження, наукову новизну, встановлено обєкт, предмет і методи дослідження, сформульовано практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні основи державного регулювання інноваційного розвитку регіонів" - розглянуті обєктивні передумови переходу на інноваційний тип розвитку регіонів України. Визначені методичні підходи до формування системи державного регулювання інноваційного розвитку регіонів. Проаналізовані особливості соціально-економічного розвитку регіонів в умовах реалізації інноваційної політики держави.

Подолання системної кризи в українській економіці можливе лише при широкому використанні інновацій у всіх сферах економіки як у сфері матеріального виробництва, так і у сфері послуг. При цьому в основі соціально-економічного розвитку українських регіонів повинна знаходитись інноваційна політика, підтверджена інвестиційними ресурсами. Сучасні процеси розвитку характеризуються локалізацією інноваційних процесів, концентрацією їх в національних регіонах, містах. Регіони виконують ключову роль, генеруючи функцію на мезорівні, створюючи високотехнологічні продукти через регіональні інноваційні мережі, локальні кластери. Основною причиною гальмування процесу формування й реалізації інноваційної моделі розвитку в Україні є нерозвиненість системного функціонування наукової і інноваційної сфери на регіональному рівні. Тому для економіки України перехід на інноваційну модель розвитку є незворотним та безальтернативним, інновації можуть стати вирішальним чинником національного порятунку в існуючих умовах соціальної і економічної кризи.

Формування та реалізація інноваційної політики в регіоні неможливі без відповідної структури управління та формування стратегії розвитку. Доцільною є трирівнева структура управління інноваційною діяльністю в регіоні. Перший рівень - регіональне управління при обласній адміністрації, що координує інноваційну діяльність у регіоні з інвестиційним супроводом, другий рівень - галузеві інноваційні центри, які формують ринок інновацій, забезпечують їх техніко-економічне обґрунтування та інвестиційними ресурсами, третій рівень - субєкти господарювання, які займаються використанням інновацій у своїй діяльності, забезпечують відтворення інвестицій і фінансують інноваційну діяльність шляхом формування інвестиційних фондів на вищих рівнях управління. Стратегія розвитку регіону повинна враховувати інноваційний підхід до розподілу інвестицій з урахуванням створення раціональної галузевої структури економіки, сучасних організаційних форм підприємництва всередині галузей економіки, необхідного поєднання малого і великого бізнесу, підготовки і перепідготовки кадрів.

З цією метою в регіоні доцільне створення ефективного механізму інвестування інноваційних процесів, що забезпечує безперервний процес пошуку інвестиційних ресурсів, їх розподілу та ефективного використання у галузях економіки. Після вибору базової стратегії в рамках інноваційної політики необхідно її конкретизувати і розробити систему стратегій. Для вирішення цієї задачі запропонована методика, що дозволяє оцінити перспективність розвитку галузей регіональної економіки і сформулювати по відношенню до них інноваційну політику, а також інвестиційну підтримку. Методика заснована на аналізі відносної концентрації галузей економіки та їх динаміки. Висока концентрація галузі означає, що в регіоні є фактори, що сприяють її розвитку. Динаміка галузі та її сприйнятливість до інновацій показує, яким чином змінюються регіональні фактори в часі. Методика передбачає виконання трьох етапів: на першому етапі визначаються коефіцієнти концентрації за часткою в регіональному валовому продукті, відповідно всі галузі поділяються на дві групи: галузі спеціалізації регіону (базові галузі) і галузі, на яких регіон не спеціалізується. При цьому усередині кожної галузі розглядаються підприємства і ступінь їхньої концентрації на ринку (частка ринку, займана підприємством); зясовуються можливості отримання ефекту масштабу виробництва по кожній галузі на основі впроваджуваних інновацій. На другому - відбувається встановлення системи показників, які дозволяють визначати ефект в інших галузях, при вкладенні інвестицій у базові галузі. На третьому етапі на основі аналізу визначають галузі, що дозволяють отримувати мультиплікативний ефект від вкладення в їх розвиток інвестицій шляхом розрахунку мультиплікатора по кожній базової галузі. Таким чином, вкладення інвестицій у базові галузі дозволяє отримувати синергетичний економічний і соціальний ефект в сполучених галузях.

Без досягнення взаємодії і порозуміння між владою, наукою та бізнесом неможливий інноваційний шлях розвитку. Тому при формуванні ефективної інноваційної стратегії соціально-економічного розвитку слід знати і застосовувати базові принципи. Поряд з відомими, нами запропоновані принципи соціально-економічного розвитку стосовно українських умов, які дозволяють отримувати максимальний ефект від вибору напрямів інвестування: принцип граничної ефективності інвестування; комплексної оцінки ефективності капітальних вкладень; початкової свободи у виборі обєктів інвестування; адаптаційних витрат; мультиплікатора; концентрації; прогресуючої спеціалізації; пропорційності; мережевий принцип інвестування. Дані підходи і принципи забезпечують ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності, яка сприяє сталому і пропорційному соціально-економічному розвитку регіону, підвищенню зайнятості населення та зростанню його доходів.

Для розгляду інноваційно-інвестиційних особливостей регіону необхідний системний підхід. При цьому в якості системи розглядається економіка країни, а її елементи - регіони. Регіон можна розглядати як адміністративну одиницю або, в свою чергу, як соціально-економічну систему, елементами якої є інституції, виробництво, інфраструктура і бюджетні відносини (галузі економіки та інфраструктура). На нашу думку, регіон - це відносно відособлена територія із замкнутим науково-технологічним циклом, що являє собою соціально-економічну систему з "входами" і "виходами". Входи і виходи є для регіону каналами обміну ресурсами: матеріальними (сировиною, матеріалами, товарами і т.ін.), грошовими, трудовими, культурними. У звязку з цим розвиток регіону вимагає пропорційного розвитку всіх його елементів, що, в свою чергу, вимагає постійного "вливання інвестицій". Економічна підсистема регіону є основним, комплексним блоком у макроекономічній системі держави і регіональні інвестиції є частиною загальнодержавних. Тільки інновації та інвестиційні ресурси регіону дозволять розвиватися їй як елементу загальної системи. Економічний механізм розвитку регіону повинен бути вбудований в загальні економічні відносини, які повинні сприяти ефективному розвитку як всієї економічної системи, так і окремих її частин - регіонів, галузей економіки. інноваційний політика регіон місто Обєктивні передумови формування інноваційної політики соціально-економічного розвитку українських регіонів можна розділити на внутрішні й зовнішні. До внутрішніх відносяться: стан основних фондів; наявність інтелектуальних, природних, трудових, інвестиційних ресурсів; ресурси української економіки; демографічні зміни; науковий потенціал. До обєктивних передумов переходу на інноваційний тип розвитку зовнішнього характеру є вплив процесів глобалізації світової економіки на розвиток української економіки. З аналізу досвіду розвинених країн визначено ексклюзивність стратегій інноваційного розвитку регіонів та підходів до їх реалізації, однак необхідно починати, перш за все, з налагодження контактів і взаємодії між регіональними інноваційними субєктами та розбудови інфраструктури. Також важливим моментом є формування інноваційного типу мислення у населення та інноваційної культури на підприємствах, іншим кроком є реалізація міжрегіональних проектів та встановлення міжнародних контактів.

У другому розділі - "Оцінка державного регулювання інноваційного розвитку регіону" - надана оцінка інноваційним особливостям регіону, визначено вплив зовнішнього середовища на інноваційну діяльність регіону. Проаналізовано державне регулювання інвестиційної забезпеченості інноваційних проектів у регіоні.

Регіоном для аналізу обрано м. Київ, який є найрозвинутішим містом України і має найбільший показник індексу регіональної конкурентоспроможності. У глобальному рейтингу регіон посідає 59-е місце, наближаючись за показниками до Угорщини. Регіон за багатьма показниками випереджає деякі країни-члени Європейського Союзу та більшість країн СНД. Київ посідає перше місце у регіональному рейтингу конкурентоспроможності за складовою "інновації", а також лідирує в галузі вищої освіти та професійної підготовки. Основними складовими інноваційного потенціалу регіону є природно-ресурсний потенціал регіону; промислово-виробничий та зовнішньоекономічна діяльність. Місто Київ посідає третє місце серед регіонів України за чисельністю населення та перше місце за внеском у ВВП України.

Інноваційний потенціал регіону можна охарактеризувати як високий. Рівень інноваційного потенціалу в м. Києві знаходиться на рівні такої країни як Італія, а за наявністю наукових і інженерних кадрів м. Київ стоїть на 33 місці в світі (на рівні Великої Британії), в місті висока зосередженість наукових організацій, тут знаходиться біля 26% від загальної кількості організацій, які виконують наукові дослідження й розробки, причому в останні роки спостерігається тенденція до збільшення цієї частки. Також в місті зосереджено біля 39% наукових робітників , 38% докторів наук та 28% кандидатів наук. Інноваційною діяльністю у 2009 році займались 136 підприємств, або 26,2% у загальній кількості промислових підприємств міста. В останній рік можна відмітити значне скорочення основних показників інноваційної діяльності, зокрема це: загальний обсяг фінансування технологічних інновацій (зменшення на 45,1%), загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції (на 54,8%), кількість придбаних нових технологій в Україні (на 52,1%) (табл.1).

Таблиця 1

Основні показники інноваційної діяльності промислових підприємств м. Києва

Показники 2007 2008 2009 Відношення 2009 року до, %

2007 2008

Кількість промислових підприємств, що займались інноваційною діяльністю 180 155 136 75,6 87,7

Кількість промислових підприємств, що реалізували інноваційну продукцію 163 133 118 72,4 88,7 з них за межі України 51 40 43 84,3 107,5

Загальний обсяг фінансування технологічних інновацій, млн. грн. 1666 1769,5 970,9 58,3 54,9

Загальний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн. грн. 29982 35435,3 34982,6 116,7 98,7 у тому числі інноваціної 3870,2 3530,1 1596,2 41,2 45,2 із неї за межі України 506,3 782,3 234,5 46,3 30,0

Кількість підприємств, що придбали нові технології (технічні досягнення) в Україні 24 26 15 62,5 57,7 за межами України 16 16 10 62,5 62,5

Кількість придбаних нових технологій (технічних досягнень): в Україні 507 140 67 13,2 47,9 за межами України 144 90 88 61,1 97,8

Позитивним є збільшення кількості організацій, в яких виконувались роботи зі створення та використання обєктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій, але разом з тим спостерігається значне скорочення чисельності творців та авторів раціоналізаторських пропозицій (на 36%). Що стосується патентно-ліцензійної діяльності по м. Києву, то в останні роки спостерігається тенденція до збільшення кількості отриманих охоронних документів на корисні моделі (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка кількості отриманих охоронних документів на обєкти інтелектуальної власності в м. Києві у Державному департаменті інтелектуальної власності України (одиниць)

Важливе значення має і інституційне забезпечення інвестиційної та інноваційної діяльності. Тому нами запропонована схема управління науково-технічним та інноваційним розвитком регіонів, що дозволить вирішити проблему забезпечення міжгалузевого та регіонального впливу на інноваційні процеси і координації діяльності органів державної влади (рис. 2).

Основними напрямами інноваційної політики держави повинні бути: побудова економіки і суспільства, що базуються на наукових знаннях, сприяння інноваційній діяльності, створення сприятливого інвестиційного клімату; розвиток інноваційної інфраструктури, розвиток комунікаційної інфраструктури - інформаційних і технологічних мереж, які дають можливість орієнтуватися в сучасному технологічному просторі й привертати інвесторів до фінансування проектів усередині країни; стимулювання процесів навчання і перепідготовки кадрів та розробка системи економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) щодо створення та комерціалізації обєктів права інтелектуальної власності з метою формування ринку цих обєктів.

Успіх країни або регіону в сучасній глобалізованій економіці залежить від здатності зайняти свою позицію на ринковому просторі, запропонувати більш конкурентну продукцію. А це можливо тільки за високої інновативності національної економіки, окремих регіонів та підприємств. Фактори впливу зовнішнього середовища на інноваційний розвиток регіону можна умовно розділити на національні та міжнародні (глобальні, світові). Аналіз впливу та розвитку окремих факторів дозволив виявити потенційні можливості розвитку інновацій в регіоні, які можливо використовувати при розробці стратегії розвитку.

Рис. 2. Схема управління науково-технологічним та інноваційним розвитком регіонів

Таким чином, основи для вирішення питань розвитку інноваційної діяльності вже є, але для вирішення існуючих проблем у цій сфері необхідна скоординована діяльність всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування для розвязання першочергових завдань у сфері інноваційної діяльності на державному, регіональному та галузевому рівнях.

У третьому розділі - "Удосконалення державного регулювання інноваційного розвитку регіону" - обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення механізму державного регулювання інноваційного розвитку регіону, визначені основи формування організаційної культури інноваційного розвитку регіону, розроблено інструментарій забезпечення державного регулювання інноваційного розвитку регіону.

Розробка комплексної програми соціально-економічного розвитку базується на механізмі й технології формування інноваційної політики регіону, що забезпечує всебічний розвиток всіх складових сфер і галузей, а також підвищення рівня життя населення. Важливу і, як показує досвід, першочергову роль у реалізації комплексної програми соціально-економічного розвитку відіграє інноваційне, інвестиційне і ресурсне забезпечення. При цьому необхідна реалізація інноваційної політики як складової базової стратегії соціально-економічного розвитку регіону. Одним з напрямів інноваційної політики, безумовно, є створення умов для реалізації внутрішнього інвестиційного потенціалу економіки регіону. Система, яка управляє, повинна забезпечувати раціональну організацію та регулювання інноваційної діяльності та інвестиційних потоків у регіоні, при цьому забезпечується економічний і соціальний ефект (рис. 3).

Вирішення означених завдань неможливе без формування чіткої інвестиційної стратегії регіону, зокрема системи управління інвестиційною діяльністю в умовах інноваційного типу розвитку регіону. В умовах виходу з системної кризи, переведення економіки на шлях економічного зростання можливе на основі інновацій, раціональне управління якими вимагає створення системи управління на рівні регіону. При цьому інноваційна діяльність повинна знаходитися в рамках місії регіону, з одного боку, і забезпечувати розширене відтворення інвестиційних ресурсів, з іншого боку.

Рис. 3. Схема формування ефекту від регіонального розвитку в умовах інноваційного типу розвитку

Організаційно-економічний механізм соціально-економічного розвитку регіону включає в себе підходи, принципи і методи формування інноваційної політики та інвестиційної стратегії, що забезпечують економічне зростання та конкурентоспроможність регіону (рис. 4).

Механізм реалізації інвестиційної стратегії має забезпечувати приріст інвестицій з кожним обертом вкладеного капіталу з урахуванням інфляції. Інноваційна політика повинна передбачати реалізацію інвестицій по всьому інвестиційному циклу, який включає в себе наступні етапи: постановка мети, висування ідеї, розробка інноваційного проекту; формування ресурсів; вкладення ресурсів (інвестування); отримання доходу, акумулювання інвестиційних ресурсів. Цільова установка інноваційної політики має бути в рамках місії регіону.

Рис. 4. Структура основних елементів механізму формування інноваційної політики регіону

Сутність економіки інноваційного типу полягає в переважному використанні в розвитку регіону сукупності інноваційних факторів. При цьому інноваційний тип економіки регіону зумовлює інтенсивний тип розвитку. У свою чергу, інноваційний тип розвитку є складним і ресурсоємним напрямом. Проте вихід економіки з системної кризи можливий тільки на основі інноваційного типу розвитку з відповідним інвестиційним забезпеченням. Інноваційний тип розвитку регіону дозволить забезпечити конкурентоспроможність регіону та його продуктів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. У звязку з цим інвестиційна стратегія регіону повинна враховувати інноваційний підхід до розподілу інвестицій з урахуванням створення раціональної галузевої структури економіки, сучасних організаційних форм підприємництва всередині галузей економіки, необхідного поєднання малого і великого бізнесу, підготовки і перепідготовки кадрів. З цією метою в регіоні необхідне створення ефективного механізму інвестування, який забезпечує безперервний процес пошуку і впровадження інновацій.

Основною метою формування організаційної культури інноваційного типу є створення замкнутої самовідтворювальної системи інвестицій. При цьому процес відтворення інвестицій повинен бути розширеним. Дане розширення має перекривати величину інфляційного впливу. Необхідно також налагодити і систему стимулювання інноваційної діяльності в регіоні (рис. 5).

Стан інвестиційної сфери в конкретному регіоні багато в чому визначається якістю розробки та ефективністю реалізації програм і проектів. З урахуванням інвестування в умовах інноваційного розвитку нами пропонується інвестувати у відібраних для інвестування галузях розвитку науки, тобто інвестувати по всьому циклу "дослідження - виробництво".

Рис. 5. Система стимулювання інноваційної діяльності в регіоні

У звязку з цим нами пропонуються наступні напрями інвестиційної стратегії регіону на прикладі м. Києва: інвестування в організацію корпоративних структур, що забезпечують ефект масштабу виробництва з виділенням території під Києвом та створенням нового технологічного парку подібного до "Силіконової Доліни" в США, що може забезпечити економічне зростання. Інтереси світового співтовариства по відношенню до наукового міста під Києвом полягають в отриманні нових результатів у науці й техніці за рахунок проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень і використання науково-дослідного потенціалу Києва для розвитку взаємин між вченими різних країн, забезпечення відкритості наукових досліджень для загальносвітової спільноти. Інтереси регіонального рівня по відношенню до наукового міста під Києвом полягають у забезпеченні пріоритету у розвитку світової науки і техніки за низкою напрямів, закріплених за науковим містом.

Інтереси регіонального рівня полягають у створенні умов для використання науково-виробничого та технологічного потенціалу комплексу з метою забезпечення поступового соціального і економічного розвитку регіону за допомогою розвитку на території Київської області продуктивних сил і наукомістких виробництв вітчизняної конкурентоспроможної продукції, вирішення значущих соціально-економічних проблем Київської області за рахунок збільшення доходів бюджетів Київської області та муніципальних утворень, які беруть участь у реалізації інноваційних проектів, розроблених у науковому місті, а також від використання передових досягнень науки і техніки, промислових технологій. Організаційна складова утворення наукового міста наведена на рис. 6.

Розрахунок очікуваних соціально-економічних результатів виконання програми підтверджує її ефективність.

Рис. 6. Обєднання інформації, учасників та основних складових наукового міста

Таким чином, розвиток науки в регіоні дає значний синергетичний ефект практично у всіх галузях економіки на різних рівнях. Очікується подальше підвищення життєвого рівня населення за рахунок організації нових робочих місць і підвищення доходів населення, а також значне підвищення інвестиційної привабливості країни та регіону.

Висновки

Дисертаційна робота спрямована на розвязання важливого наукового завдання удосконалення державного регулювання інноваційного розвитку регіонів. У ній узагальнюються та розвязуються науково-методичні та практичні питання розробки механізму регулювання інноваційного розвитку регіонів. Виконане дослідження дало змогу дійти до таких висновків.

1. Обґрунтовано, що вихід з кризового стану економіки та забезпечення конкурентоспроможності країни можливі лише за широкого використання інновацій. У сучасному світі зараз відбувається переоцінка цінностей, відбувається дематеріалізація економіки і від економічної спрямованості суспільство переходить до інноваційної. Формуванню й реалізації інноваційної моделі розвитку в Україні перешкоджає нерозвиненість системного функціонування наукової та інноваційної сфери на регіональному рівні. Тому в основу соціально-економічного розвитку українських регіонів необхідно покласти інноваційну політику, підтверджену інвестиційними ресурсами.

2. Доведено, що стратегія розвитку регіону повинна забезпечувати економічну та соціальну ефективність, екологічну безпеку, розвиток інфраструктури й лежить в межах місії регіону. Необхідно конкретизувати базову стратегію, в тому числі інноваційну та інвестиційну. Для цього доцільно застосовувати підхід, який дозволяє оцінити перспективність розвитку галузей регіональної економіки що заснований на аналізі концентрації галузей і тенденцій їх росту в регіоні з урахуванням основних принципів соціально-економічного розвитку: граничної ефективності інвестування; комплексної оцінки ефективності капітальних вкладень; початкової свободи у виборі обєктів інвестування; адаптаційних витрат; мультиплікатора; концентрації; прогресуючої спеціалізації; пропорційності та мережевий принцип інвестування .

3. Уточнено визначення регіону як відносно відокремленої території з замкнутим науково-технічним циклом, яка являє собою соціально-економічну систему з каналами обміну ресурсами (матеріальними, трудовими, культурними). У звязку з цим економічне зростання в регіоні потребує пропорційного розвитку всіх його елементів та припливу інвестицій з тісною взаємодією всіх складових.

4. Встановлені та проаналізовані обєктивні передумови формування інноваційної політики соціально-економічного розвитку українських регіонів, які поділяються на внутрішні й зовнішні. До внутрішніх відносяться: стан основних фондів; наявність інтелектуальних, природних, трудових, інвестиційних ресурсів, демографічні зміни. Обєктивною передумовою переходу на інноваційний тип розвитку зовнішнього характеру є вплив процесів глобалізації світової економіки, яка постійно потребує інновацій. Економічний розвиток України можливий за рахунок інноваційного розвитку Київського регіону. Дослідженням доведено, що м. Київ є найрозвиненішим містом України і має найбільший показник індексу регіональної конкурентоспроможності. Регіон за багатьма показниками випереджає деякі розвинені країни та характеризується високим інноваційним потенціалом та зосередженістю наукових організацій та наукових кадрів.

5. Обґрунтовано, що стійкий соціально-економічний розвиток регіону повинен сприяти формуванню і підтримці інвестиційної і інноваційної інфраструктури. Важливе значення має інституційне забезпечення інноваційної діяльності та посилення інтеграційних звязків між всіма учасниками з тісною взаємодією органів державної та місцевої влади з мережею інформаційно-аналітичних, методичних, консалтингових центрів, венчурних фірм, наукових установ з метою підтримки інформаційного і наукового забезпечення інноваційного розвитку регіону.

6. Встановлено, що інноваційний розвиток регіону значно залежить від зовнішнього середовища. Тому доцільно визначити та проаналізувати фактори впливу зовнішнього середовища, з метою виявлення ступеня їх впливу та можливості використання для розвитку інноваційного потенціалу регіону. В умовах глобалізаційних тенденцій всі фактори можна умовно розподілити на національні та міжнародні.

7. Доведено, що з метою підвищення ефективності інвестицій доцільно розробити механізм і технологію формування і реалізації інноваційної політики на базі системного та наукового підходів. Забезпечення розширеного відтворення інвестицій можливе лише на основі дієвого механізму формування стратегії розвитку регіону, який включає в себе: нормативно-правове регулювання; організацію інвестиційного процесу; системи методів і принципів оцінки та систему методів і прийомів формування інноваційних проектів, що дозволить забезпечити всебічний розвиток всіх складових сфер і галузей, а також підвищення рівня життя населення регіону.

8. Обґрунтовано, що основним чинником розвитку є формування інноваційної організаційної культури в регіоні. Основною метою формування організаційної культури інноваційного типу визначено створення замкнутої самовідтворювальної системи інвестицій з побудовою ефективної системи стимулювання інноваційної діяльності в регіоні, що включає фінансове, психологічне та організаційне стимулювання.

9. Встановлено, що високий організаційно-інноваційний потенціал регіону дозволяє реалізувати створення наукового міста, що забезпечить отримання синергетичного ефекту як в економіці, так і в соціальній сфері регіону. Обєднання технопарків, кластерів, наукових організацій та розробка основних етапів реалізації програми створення наукового міста дозволить значно підвищити інвестиційну привабливість регіону та інноваційний потенціал країни.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях

1. Боднарчук В.Д. Державна політика взаємодії учасників інноваційного розвитку регіону [Електронний ресурс] / В.Д. Боднарчук // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2009. - №4. - Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua

2. Боднарчук В.Д. Державні важелі посилення інноваційної складової в розвитку регіональної господарської системи / В.Д. Боднарчук // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія "Управління" Вип. 1/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2010. - С. 278-286.

3. Боднарчук В.Д. Функціонування механізмів державного управління інвестуванням інноваційної діяльності регіону/ В.Д. Боднарчук // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №5. - С. 10-14.

4. Боднарчук В.Д. Державна підтримка здійснення інноваційної діяльності на регіональному рівні / В.Д. Боднарчук // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №6. - С. 29-33.

5. Боднарчук В.Д. Державне регулювання інноваційного розвитку регіону / В.Д. Боднарчук // Економіка та держава. - 2010. - №5. - С. 93-96.

6. Боднарчук В.Д. Стан та тенденції державного управління регіональним розвитком / В.Д. Боднарчук // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія "Управління" Вип. 3/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2010. - С. 509-515.

Тези конференцій

7. Боднарчук В.Д. Роль держави у інноваційній структурній перебудові регіонів / В.Д. Боднарчук // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. коф., 25-26 груд. 2009 р.: В 5-т. - Т. 3. - Дніпропетровськ: Біла К.О., 2009. - С. 3-5.

8. Боднарчук В.Д. Стратегії регіонального розвитку з подальшим посиленням інноваційної активності / В.Д. Боднарчук // Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практична конференції "Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки", 16-18 грудня 2009 р. - Полтава: ПОЛТНТУ, 2009. - С. 23-24.

9. Боднарчук В.Д. Власна інноваційна політика регіонів / В.Д. Боднарчук // Державне управління та місцеве самоврядування: тези Х Міжнар. наук. конгресу, 26 березня 2010 р. - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ "Магістр", 2010. - С. 278-279.

10. Боднарчук В.Д. Державне регулювання інвестиційно-інноваційних процесів на регіональному рівні / В.Д. Боднарчук // Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу: Міжнар. наук.-прак. конф. - К. КНЕУ, 2010. - С. 50-52.

Размещено на .ru